Отець Єронім Йосиф Малицький ЧСВВ (1865-1925)

Деталі: Категорія: ЮВІЛЕЙНИЙ РІК В ПРОВІНЦІЇ |1920-2020|; Опубліковано: Четвер, 07 лютого 2013, 13:48; Перегляди: 760

Визначний Василіянин отець Єронім Малицький, залишився в історії чернечого життя на Закарпатті, як ревний зачинатель і провідник реформи монастирів Василіянської Провінції Св. Миколая.

Народився Йосиф Малицький 8 серпня 1865 року в Теребовлі, у родині заможного міщанина. Навчався у Тернопільській гімназії, де проявив себе як здібний учень, на якого покладали великі надії як вчителі, так і рідні. Однак Боже Провидіння приготовляло його до іншого важливого завдання.

На сімнадцятому році життя, Йосиф почув у своєму серці поклик до чернечого життя. Саме в тому часі розпочалася реформа Василіянського Чину, яку проводили Отці Єзуїти. Отож Йосиф Маліцький був першим з тих, що вступили до реформованого Новіціяту у Добромилі. Своє чернече випробовування він розпочав 8 вересня 1882 року. На Новіціяті в Добромилі на той час вже було два юнаки: В. Кулик і В. Стех., які розпочали чернечий вишкіл ще до початку реформи і тепер продовжували його вже за новою програмою.

Після закінчення Новіціяту у 1884 році, бр. Єронім (обране Йосифом чернече ім’я) закінчував ще в Добромильському монастирі гімназійні студії, а опісля, розпочав філософсько-богословські студії у Кракові, в колегії Отців Єзуїтів, які завершив з відзнакою.

Чернеча карність і довгі роки навчання, вплинули на слабке здоров’я брата Єроніма, так що у нього була загроза захворювання на туберкульоз. Тим не менше, Настоятелі допустили його до пресвітерських свячень і дня 9 вересня 1888 року, він отримав Святу Тайну Священства.

Душпастирська, місійна й реколекційна праця, стала для о. Єроніма немов би ліком від його фізичних хвороб. Запал, з яким він взявся до виконання свого священичого служіння, не залишив місця для жодних недуг. Протягом його подальшого життя, зауважувалась лише самопосвята, жертовність і відданість своєму покликанню.

Окрім сумлінності у виконанні чернечих і священичих обов’язків, о. Єронім проявив неабиякі адміністраторські здібності. Тому в подальшому, Управа Василіянського Чину, доручала йому, в основному, визначні і відповідальні становища й завдання.

Довгі роки о. Єронім був Ігуменом в Кристинопільському монастирі, а також Ігуменом Монастиря св. Миколая в Крехові.

Коли у 1904 році було обрано Першого Протоігумена реформованих Василіян – о. Платоніда Філяса ЧСВВ, який на той час проводив місійну діяльність у Канаді, о. Єронім Маліцький ЧСВВ, як обраний в тому ж році Протоконсультор, керував Чином до часу прибуття Протоігумена Чину з місійних теренів.

Свій уряд Протоконсультора Василіянського Чину, о. Єронім виконував до 1918 року.

В роках 1918-1920, о. Єронім був Головним Прокуратором (Економом) Чину.

Від початку свого священичого служіння, о. Єронім був також професором філософії і богослов’я у Василіянських навчальних закладах.

Довгі роки він також виконував обов’язки Візитатора Сестер Служебниць НДМ.

У 1920 році, повстало питання реформи Василіянських монастирів на Закарпатті. Виконання цього важливого і нелегкого завдання, було доручено о. Єроніму, який був призначений Ігуменом Мукачівського монастиря, де й мала розпочатися реформа. Разом з ним, для проведення реформи у Мукачеві, поїхали ще: о. Гліб Кінах, як Вчитель новиків; о. Полікарп Булик, як помічник Ігумена, та троє Братів-Помічників: Гавриїл Ханик, як кухар; Симеон Бужара, як кравець та Йосиф Нижник, як столяр.

Мукачівський монастир

Перші місяці побуту у Мукачівському монастирі, були для о. Єроніма та його співбратів надзвичайно важкими. В той час було багато противників реформи на Закарпатті, як з-поміж духовенства, так і з-поміж мирян, а із-за націоналістичних упереджень, отців і братів, що приїхали проводити реформу, вважали «чужими». Не обійшлося й без інтриг, до яких удавалися противники монашої реформи на Закарпатті, аби змусити «чужих» отців повернуся в свої краї без наміреного успіху.

Ужгородський монастир

Однак саме завдяки о. Єроніму, його великому досвіду, витривалості й терпеливості, монаша реформа, все ж таки, була прийнята Ченцями у Мукачівському монастирі і з часом розповсюдилася на всі Василіянські монастирі на Закарпатті, та допровадила до повного їхнього розквіту.

Після трьох років невтомної праці, зорганізувавши Новіціят та відновивши чернече життя у Мукачівському монастирі, о. Єронім був призначений для проведення реформи в м. Ужгороді, і вже восени 1923 року, перейняв становище Ігумена Ужгородського монастиря і Директора місцевої Василіянської гімназії. За рік праці, о. Єронім заклав солідний фундамент реформи в Ужгородському монастирі, однак швидко почав занепадати на здоров’ї.

Ужгородський монастир

2 березня 1925 року, о. Єронім Маліцький ЧСВВ відійшов до вічності.

Похорон о. Єроніма відбувся в м. Ужгороді дня 4 березня. В заупокійних богослужіннях взяли участь: Мукачівський єпископ Петро Ґебей, Отці й Брати Василіяни, численне духовенство і вірні Закарпатського краю, як також вихованці Василіянського інтернату при Ужгородському монастирі та учні інших державних та духовних учбових закладів. Поховано о. Єроніма на «Замковому кладовищі» в м. Ужгороді.

Сучасники о. Єроніма, порівнюють його до спокійної ріки, яка рівномірно тече по рівнині, досягаючи своєї цілі. Любитель молитви, тиші і мовчання, наділений спокійною вдачею, але при цьому тактовний і обережний, він ніколи «не переходив іншому дорогу», однак був послідовний і рішучий в принципових справах. При цьому, завжди мав почуття гумору і здорового дотепу, що робило його приємним у товаристві. Отець Єронім був сумлінним ченцем, ревним і розумним священиком-душпастирем і любленим настоятелем.

Використані матеріали: