29-30 листопада у Львові відбудеться Міжнародна наукова конференція, присвячена о. Йосафату Жану, ЧСВВ (1885-1972 рр.), франко-канадському священику УГКЦ, місіонерові, церковному і громадсько-політичному діячу.
Організаторами конференції є історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, Музей отців василіян в Мондері та Василіянський інститут філософсько-богословських студій імені митрополита Йосифа Велямина Рутського.
Програма
29 листопада 2019 р.
Львівський національний університет імені Івана Франка
м. Львів, вул. Університетська, 1 (Актова зала)
Початок о 10:00
«The Holy See and the Holodomor: Documents from the Vatican Secret Archives on the Great Famine of 1932-1933 in Soviet Ukraine» (Toronto, 2011)
«God’s Martyr, History’s Witness: Blessed Nykyta Budka, the First Ukrainian Catholic Bishop of Canada» (Edmonton, 2014)
30 листопада 2019 р.
Львівський національний університет імені Івана Франка
м. Львів, вул. Університетська, 1 (Дзеркальна зала)
Початок о 10:00
Ієромонах Йосафат Жан (при народженні – Франсуа-Жозеф-Вікторіен; фр. François-Joseph-Victorien), народився 19 березня 1885 р. у містечку Сан-Фаб’єн (провінція Квебек, Канада) – франко-канадський священик Української Греко-Католицької Церкви, василіянин, місіонер, церковний і громадсько-політичний діяч.
Його біографія є досить широкою. Тут зазначимо лише кілька штрихів його життєвого шляху, згідно з інтернет-енциклопедією Українців у Сполученому Королівстві.
Дорога служіння о. Йосафата розпочалася у Монреалі 14 серпня 1910 р., де був рукопокладений на римо-католицького священика. Далі – Галичина, де перейшов на візантійсько-український обряд. Відтак вступив до Василіянського Чину у Крехівському монастирі і проживав монаше життя у Лаврівському, Крехівському, Жовківському та Бучацькому монастирях.
У 1919-1920 рр. працював перекладачем і секретарем для урядів Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР) та Української Народної Республіки (УНР) в Галичині, Кам’янці-Подільському та Варшаві. У 1919 р. став також капеланом Української Галицької Армії та головним секретарем філії Українського Червоного Хреста у Варшаві. У часі своєї праці відстоював інтереси України у розмовах з британськими і канадськими політиками, дипломатами й церковними діячами.
У серпні 1923 р. на прохання митрополита Андрея Шептицького виїхав у Боснію для відновлення українського монастиря Студитів в Камениці. Боже провидіння запровадило о. Йосафата через Хорватію до Канади, де заснував українське поселення під назвою «Шептицьке» (нині – с. Лак-Кастаньє) для емігрантів з Галичини.
У січні 1946 р. на доручення єпископів УГКЦ і Василіянського чину в Канаді виїхав до Європи, щоб зайнятися справою післявоєнних українських переміщених осіб. Душпастирював у Лондоні, де став першим заступником голови Комісії Допомоги Українському Студентству у Великій Британії (КоДУС), створеної в 1948 р. Повернувшись в Канаду, служив священиком-помічником в Едмонтоні і Мондері (1950-58 рр.) та Ванкувері (1958-61 рр.). Почесний доктор Українського Вільного Університеті в Мюнхені (з 1957 р.).
Останні роки провів у василіянському монастирі у Ґримзбі. Наприкінці 1963 р. в його імені була заснована Фундація ім. Отця Йосафата Жана для надання стипендій студентській молоді українського походження в Монреалі. Написав спомини «Моє служіння Україні».
Упокоївся в Бозі 8 червня 1972 р. у м. Ґримзбі (провінція Онтаріо, Канада). Похований на українському католицькому цвинтарі Св. Петра і Павла у містечку Мондер (провінція Альберта).