230-річчя від дня народження Михайла Лучкая

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Вівторок, 19 листопада 2019, 09:53; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1762

19 листопада 2019 р., виповнюється 230 років від дня народження Михайла Лучкая, священика Мукачівської єпархії, видатного закарпатського вченого, духовного і громадського діяча, автора відомої шеститомної праці «Історія карпатських русинів».

Біографія

о. Михайло Лучкай народився 19 листопада 1789 року у Великих Лучках на Мукачівщині, у сім'ї багатодітного греко-католицького священика Михайла Попа. Михайло був старшим і мав чотирьох сестер (Марія, Катерина, Анна, Пелагія) та брата (Іван).

Початкову освіту отримав у рідному селі, потім навчався в Другетівській гімназії в Ужгороді. У 1812 році закінчив філософські студії у гімназії Великого Варадину (тепер — Румунія). Продовжив освіту в греко-католицькій семінарії Святої Варвари у Відні (1812-1816), відвідував лекції в університеті.

В 1817-1827 роках Лучкай − бібліотекар, архіваріус та керівник консисторії Мукачівського єпархіального управління, директор міської школи в Ужгороді. У 1826 році прийняв ієрейські свячення з рук єпископа Алексія Повчі, і його було призначено парохом Ужгородського Свято-Преображенського храму.

28 липня 1829 року Михайло Лучкай виїхав до Італії, де був придворним парохом герцога Карла Людовика Бурбона в місті Лукка разом із дяками В. Талапковичем та І. Микуличем.

В Італії о. Михайло захопився вивченням архівних матеріалів та філологією. Як наслідок його праці − видання «Граматика слов'яно-руська: або старослов'янська і теперішня, поширена у карпатських горах, малоросійська мова, що є живим її діалектом» (Буда, 1830).

У 1830 році повернувся до Закарпаття, де до кінця життя був парохом Ужгородського Свято-Преображенського храму (на Цегольні), 1831-1843 роки; служачи тривалий час єпархіальним шкільним референтом, сприяв заснуванню та впорядкуванню парафіальних шкіл на території єпархії.

Помер Михайло Лучкай 3 грудня 1843 р. Похований на території Преображенського храму.

Творча і видавнича діяльність
У 1830 Михайло Лучкай видав, у м. Буда «Граматика слов'яно-руська: або старослов'янська і теперішня, поширена у карпатських горах, малоросійська мова, що є живим її діалектом» (написана і видана латиною) − першу на Закарпатті українську граматику з широким використанням народної розмовної мови та фольклору. Сучасники високо оцінили працю вченого. Члени галицького гуртка «Руська трійця» Я. Головацький, М. Шашкевич та І. Вагилевич глибоко поважали автора граматики і вважали його працю найкращою з-поміж усіх, створених на західноукраїнських землях.

Лучкай завжди виступав проти денаціоналізації українського населення Закарпаття та відзначав кровну спорідненість закарпатських українців з українцями інших західноукраїнських земель та Наддніпрянщини.

У 1831 році Михайло Лучкай видав «Церковні бесіди на всі неділі року».

Твором, який уславив ім'я Михайла Лучкая, стала написана латиною шеститомна «Історія карпатських русинів» (за життя не видана). Для її написання ним були використані архівні матеріали Мукачівської греко-католицької єпархії, літописи та тогочасна і давня література. У цій праці він довів автохтонний (місцевого походження) характер руського населення Закарпаття, які заселили цей край задовго до приходу угорців. Перші чотири томи у перекладі українською мовою опубліковано у Пряшеві в «Науковому збірнику Музею української культури» у Свиднику (1883-1891). Тривалий час праця зберігалася у бібліотеці Ужгородського національного університету. З 1999 р., видання «Історії…» здійснює ужгородське видавництво «Закарпаття».