Чергова щомісячна хресна дорога у Малоберезнянському монастирі

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Середа, 27 червня 2012, 07:52; Перегляди: 2045

24 червня у Малоберезнянському монастирі св. Миколая, відбулася чергова хресна дорога на тему: «Христос – Цар людського серця».

Такі хресні дороги відбуваються по чернечій горі у Малому Березному в останню неділю кожного місяця.

Йдучи схилами чернечої гори, її учасники, біля кожної з каплиць хресної дороги, у призадумі підносили свої молитви до Бога, прославляючи Творця і дякуючи Христові за любов Його Пресвятого Серця.

До молитви і роздумів вірників спонукали духовні науки, завдяки яким кожен міг усвідомити глибину і цінність внутрішнього світу людини, що у своєму серці запрошена до зустрічі з люблячим Богом. Адже труднощі, які кожен з нас зустрічає на дорозі християнського зростання, у великій мірі залежать від нерозуміння прагнень свого серця. Недооцінюємо і нехтуємо тим фактом, що наші прагнення, а як наслідок – наша поведінка, швидше мотивовані серцем ніж розумом.

«Більш ніж щось інше пильнуй своє серце, бо з нього походить життя» (Приповідки 4, 23)

Найважливіший вибір свого життя, людина довершує у своєму серці. У ньому вона вибирає Бога, або відкидає Його. В глибині свого «я» відкривається на голос Творця, може бачити Його образ і подобу у собі, зрозуміти свої прагнення і мрії. В серці, однак, може і заперечити своє людське покликання, створити світ ілюзій в якому не Бог, але людина визначає міру добра і зла, вибираючи легший спосіб осягнути те, що їй так сильно хочеться. Прагне вічного і цінного, а зупиняється на дочасному і безвартісному. Так, торуючи собі дорогу до особистого щастя, людина вкінці кінців розчаровано усвідомлює, що своїми ж руками знищила все благородне і величне, дане їй мудрим і люблячим Отцем. Звикла жити в світі далекому від правди, забула коли востаннє раділа до глибини серця і коли відчувала повноту життя. Коректно поводиться, аби довести іншим, що вона гідна уваги і любові. Має зранене серце, а вимагає у розуму знайти спосіб захистити себе від світу, який її оточує, витіснити той біль із серця, який є криком сотворіння до свого Творця.

Людина сотворена, щоб слухати

Те, ким ми є, визначається тим, від кого дістаємо інформацію про себе. Постать Марії, яка «пильно роздумувала у своєму серці» слова ангела, спонукає християн шукати правду про себе у слуханні. Відкрити в собі здатність слухати серцем, любити серцем і прощати серцем. Проникливо вслухаючись в Слово Життя, людина має розуміти, що є сотворена вільною, але це не дозволяє їй творити правду про себе. Вона покликана любити, але не є джерелом любові. Отримавши дар життя, вона стає образом Бога і поступово повинна відкритися на Того, Хто промовляє до її серця. Слухаючи голос Отця, кожен може почути слова: «Ти моє улюблене дитя, Я тебе не покину».

Йдучи слідами прародичів Адама і Єви, які слухали голос Бога в Едемському саду, людина також може почути голос змія, що промовляє до неї: «А чи Бог тебе не обманює? Може Він забув за тебе?» Такий сумнів спонукає людину поступово створити фальшивий образ себе самої і закритися в своєму серці на голос любові. Їй здається, що вона йде за покликом свого серця, а насправді слухає голос батька всякої брехні. Людина губиться…

Коли спраглий хтось, нехай прийде до Мене і п’є! (Ів. 7, 3)

Де є спрага, там є бажання життя. Серце людини прагне Бога, прагне життя. Добра Новина, яку приніс Христос не є викладом морального вчення для християнина. В першу чергу, це заклик прийняти Бога, який прийшов, щоб виконати найпотаємніші прагнення людини, які вона сама навіть не усвідомлює. Він хоче заспокоїти бажання людини бути досконалою і посідати найбільше добро, яким є сам Господь. Бог хоче допровадити людину до повноти життя, до життя вічного. «А вічне життя у тому, щоб вони пізнали Тебе, єдиного, істинного Бога, і тобою посланого – Ісуса Христа». (Йо. 17, 3)

Розбудити в людині прагнення Бога. Визнати Його Царем свого серця є основним завданням християнина і метою цієї хресної дороги.

о. Андрій Белеканич, ЧСВВ

ФОТОГРАФІЇ З ПОДІЇ: