Урочистий початок Ювілейного року в Провінції Св. Миколая з нагоди 100-ліття від початку василіянської реформи на Закарпатті

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Вівторок, 03 листопада 2020, 12:25; Автор: Адміністратор; Перегляди: 2365

2 листопада 2020 р. Б., в Мукачівському монастирі Отців Василіян було урочисто розпочато Ювілейний рік з нагоди 100-ліття від початку реформи Василіянського Чину на Закарпатті, в якому взяли участь ченці-василіяни двох Провінцій в Україні.

Загалом в цій події взяли участь 40 ченців-василіян, на чолі з Протоігуменами: о. Франціском Онисько ЧСВВ (Провінція Св. Миколая) та о. Йоаном Школиком ЧСВВ (Провінція Найсвятішого Спасителя). Учасником свята був також Впр. о. Макарій Ленів ЧСВВ (Апостольський адміністратор Кримського екзархату Католицької Церкви візантійського обряду). Василіянські Провінції представляли на цій події Провінційні Управи та численні настоятелі монастирів. Також участь у відзначенні історичного Ювілею взяли ченці-студенти Василіянського Інституту з Брюхович (Львів) та новики Крехівського Новіціяту разом з отцями.

Святкова програма розпочалася об 11:00 в монастирській каплиці, яку відкрив Протоігумен Провінції Св. Миколая о. Франціск Онисько ЧСВВ. У своєму вступному слові Протоігумен о. Франціск привітав найперше свого співбрата о. Йона Школика ЧСВВ – Протоігумена Провінції Найсвятішого Спасителя та численну кількість Отців і Братів Василіян, які прибули на це святкування.

„Цей історичний день для нас важливий тим, – підкреслив Протоігумен, – що ми можемо його провести в родинному колі і в духовній єдності з тими нашими співбратами, які саме 2 листопада приїхали до Мукачева з метою розпочати і звершити василіянську реформу на цій Карпатській землі”.

Цього дня в центрі історичних спогадів були найперше Протоігумени: о. Йоаким Хома ЧСВВ (Карпато-Руська Провінція) та о. Анастасій Калиш ЧСВВ (Галицька Провінція), за домовленістю яких та попередньою довготривалою підготовкою й почалася тут реформа.

Відтак це шестеро Ченців: о. Єронім Малицький, о. Гліб Кінах, о. Полікарп Булик та Брати: Гавриїл Ханик, Симеон Бужара і Йосиф Нижник.

„Центральною подією цього дня, як зауважив Протоігумен, – є Божественна Літургія, в якій ми очікуємо зустрічі з Господом нашим Ісусом Христом, в його Слові і в Пресвятій Євхаристії.

Але це також молитовна зустріч з нашими співбратами – провідниками і творцями монашої реформи, яких пам’ять сьогодні з великою повагою вшановуємо.

Зараз вони без сумніву перед Престолом Всевишнього і співслужать з Христом його Вічну Небесну Літургію, до якої і ми сьогодні долучаємось тут на землі.”

Але перед початком Літургії, Протоігумен запросив усіх до історичного вступу, який допоможе поєднатися із співбратами попередниками «в їхньому минулому», щоб могти також долучитися до них «в майбутньому».

Відтак ченцями Провінції Св. Миколая були представлені наступні історичні матеріали:

– Історична довідка про Провінцію Св. Миколая та передумови і перебіг реформи (зачитав о. Лука Буняк ЧСВВ)

– Угода між Закарпатським та Галицьким Протоігуменами про проведення реформи (зачитав о. Кипріян Зейкан ЧСВВ)

– Витяг із щоденника о. Гліба Кінаха ЧСВВ про перші місяці початку реформи (зачитав о. Еміліян Гавей ЧСВВ)

– Декрет Конгрегації для Східних Церков про створення Закарпатської Провінції Св. Миколая (зачитав о. Даниїл Дербаль ЧСВВ)

Після завершення історичної частини програми, Протоігумен запросив усіх до молитви й розпочав Божественну Літургію.

У проповіді Божого Слова, яке для цієї події було обране з Євангелії від Св. Йоана, Протоігумен запропонував співбратам призадуматись над подією чуда Христового розмноження хлібів (Ів. 6:1-15).

„Хоч історично та структурно ми живемо як дві окремі Провінції, – підкреслив проповідник, – однак з внутрішньої василіянської природи ми завжди залишаємося єдиним цілим – немов би двома легенями, які мають одне серце.

Саме сьогоднішній день це виразно показує. Після стількох пережитків минулого, ми зібралися тут, в новому Мукачівському монастирі, аби з цього дня дати початок новому василіянському 100-літтю на цих землях.

Звичайно що наша сьогоднішня зустріч не лише історичного характеру. Вона в першу чергу євангельська.

В цьому і є цінність наших історичних спогадів. Бо ті шестеро ченців, плодами жертви яких є сьогодні ми з вами, прибули тоді до Мукачівського монастиря ще з однією Особою, яка й сьогодні є Центром нашого зібрання.

Це Христос – єдиний Хліб нашого життя і нашої монашої василіянської посвяти.

Як розповідає Євангелист: «… зійшов Ісус на гору й сів там з учнями своїми (…) та й каже до Филипа: „Де хліба нам купити, щоб оцим дати їсти?” Мовив же так, іспитуючи його, знав бо сам, що має робити.»

Ось так Христос зійшов з нашими співбратами на чернечу гору в Мукачеві й поставив їм те саме запитання, хоч і знав, що має робити.

А вони, як і Филип розуміючи, що власних ресурсів їм і на трохи не вистарчить і як Петро принісши Христові самих себе, немов ті скромні хліби й риби, довірилися цілковито Головному провіднику нашої Реформи – Господу Ісусові, який і вчинив для нас це розмноження хлібів – тих хлібів, якими стали численні Отці і Брати в цій Карпатській землі, перетворивши її з пустинного місця, в родючий Господній Виноградник.”

Після роздумів над актуальністю цього Божого Слова у сучасному житті Василіян, Протоігумен завершив проповідь наступною молитвою:

„Господи Ісусе, Ти – єдиний Хліб нашого життя!

Ти завжди знаєш, що потрібно робити в тих чи інших часах нашої історії, аби ми жили в повноті, але й завжди запитуєш про це у нас – своїх учнів.

Сподоби, аби ми завжди були якнайбільше чутливими до твого Божественного Провидіння і співчутливими з волею Твого Божественного Серця.

Щоб ніколи ми не поставили в центр нашого чернечого служіння свою волю, бачення і бажання наших сердець.

Нехай ніколи ми не поставимо самих себе хлібом нашого життя. Нехай наші спроможності, аналітика, економічні досягнення і вміння, ніколи не замінятимуть твого Чуда, без якого ми б завжди були голодними і спраглими життя в цій пустелі світу.

Господи, сьогодні ми зібралися на зустріч з Тобою, найперше в слуханні Твого Слова, яке є словом Життя.

Але й також на ламання Хліба, яким є Ти сам для нас у Пресвятій Євхаристії.

Доверши в нас ту внутрішню реформу, якої завжди потребуємо – аби ми стали з Тобою єдиним цілим – тим Хлібом, який ламається за життя всіх, до кого Ти нас приводиш.

Нехай наступне 100-ліття буде цілковито Твоїм і нами Тобі посвяченим. Щоб в нашому монашому служінні не припинялося здійснення Твого Чуда помноження, через яке Ти будеш наново живий і діяльний між нами, аж поки ми не зустрінемося з Тобою віч-на-віч біля Твого небесного престолу Життя Вічного. Амінь.”

Після Божественної Літургії відбувся Чин посвячення престолу для Мукачівської Чудотворної Ікони Божої Матері, що виставлена для почитання в Мукачівському монастирі, який був споруджений стараннями місцевого Настоятеля о. Даниїла Дербаля ЧСВВ на більшу прославу Пречистої Діви Марії. Після цього всі відмовили молитву віднови посвяти в синівство Пречистої Діви Марії, яку Василіяни, як сини своєї Небесної Матері, щороку відновляють в Празник Її Покрови.

У своєму подячному слові на завершення святкування, Протоігумен висловив найперше безмежну подяку Богові за його дію в нашій василіянській історії, яку Він звершував Силою Святого Духа через наших співбратів.

Відтак, наша перша і найбільша подяка Провінції Найсвятішого Спасителя за тих Отців і Братів, цілопальною посвятою яких була започаткована і звершена монаша реформа, – наголосив Протоігумен.

„Тому глибока вдячність отцю Протоігумену Йоану Школику ЧСВВ за його особисту присутність, але й також на його руки складаємо нашу подяку усій Провінції за тих духовних велетнів і світичів, які посвячували себе у служінні тут, на Закарпатті.

Цю нашу подяку виражаємо Вам в Іконі Пресвятої Богородиці, оригінал якої зберігається в цьому монастирі і яка є Святинею нашої Провінції.

Нехай вона буде знаком того, що наші Провінції завжди споріднені не лише історичною спадщиною та сучасною співпрацею, але й однією Небесною Матір’ю.”

Після поосібної і загальної подяки присутнім співбратам, як також тим, що духовно сьогодні переживали цю подію, Протоігумен сказав, що попереду, протягом Ювілейного року, у нас ще багато тематичних подій і свят, але сьогоднішній день показує, в першу чергу усім нам, неповторну красу василіянської спільноти і василіянського духу, які вартує розвивати і зміцнювати в нашій Церкві.

„Ця оновлена Митрополитом В. Рутським і Св. Йосафатом ідея василіянського монашества, яка була втілена в наших Провінціях під час Добромильської та Закарпатської реформ, спонукає і нас, в цій багатогранній сучасній реальності, дбати про продовження справи розвитку і поглиблення чернечого життя за правилами Отця нашого Св. Василія Великого.

Жертвенна любов до Чину, до Провінції, як своєї так і всіх інших, до особистої василіянської посвяти й обітів, до одягу і кожного символу, який відображає нашу приналежність до цієї спільноти Василіян, яка має незабутніх світичів, – ось до чого надихає нас сьогоднішній день і в загальному увесь цей Ювілей.”

На завершення свого подячного слова Протоігумен звернувся в короткій молитві до співбратів-василіян, творців Реформи:

„Преподобні і незабутні наші співбрати, які зараз оточуєте Престол Всевишнього і які лучитеся сьогодні з нами через сопричастя святих, випросіть нам у Господа такого натхнення Святим Духом, яким були обдаровані Ви у своєму служінні.

Щоб наші Провінції і цілий Чин квітнули в Церкві Христовій так, як це було під вашою опікою і дбайливістю.

Моліться за нас і нехай вам буде вічная пам’ять!”

Опісля Протоігумен оголосив Програму Ювілейного Року з нагоди початку Реформи Василіянського Чину на Закарпатті.

Загальна програма Ювілейного року:

2 листопада 2020 – Святкова Літургія з нагоди історичного початку реформи (Мукачівський монастир)

21 листопада 2020 – Празник Св. Арх. Михаїла (Імстичівський монастир)

24 листопада 2020 – Навечір’я празника Св. Свщмч. Йосафата – Святкова Вечірня з Литією за участю монаших спільнот Мукачівської єпархії (Мукачівський монастир)

20 грудня 2020 – Вшанування Покровителя Провінції (Осідок Провінції – Малоберезнянський монастир)

28 лютого 2021 – Святкова Літургія з нагоди офіційного відкриття Новіціяту (Осідок Новіціяту – Боронявський монастир)

Травень 2021 – Міжнародна наукова конференція присвячена ювілею Реформи (М. Березний / Ужгород / Мукачево)

20 червня 2021 – Празник Зіслання Св. Духа (Осідок Провінції – Малоберезнянський монастир)

16 липня 2021 – Празник Мукачівської Ікони Божої Матері – 95 років від урочистого перенесення на Чернечу гору 27 червня 1926 року (Мукачівський монастир)

2 серпня 2021 – Празник Св. Пророка Іллі (Боронявський монастир)

28 серпня 2021 – Празник Успіння Пресвятої Богородиці – Завершення Ювілейного року (Мукачівський монастир)

Після цього, слова привітання висловив о. Йоан Школик ЧСВВ – Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні, побажавши усім, аби ми були податливими знаряддями в руках Божих, на подобу наших попередників, пам’ять яких сьогодні згадуємо. Адже вони, саме завдяки ось цій податливості для Бога, попри свої немочі змогли довершити велике оновлення монашого життя нашого Чину.

Завершилася молитовна частина програми піснею «Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни…»

Після спільного обіду, василіянська родина відвідала історичний Мукачівський монастир на чернечій горі, який на даний час займає Православна Церква. У храмі, при якому 100 років тому провідники монашої реформи розпочали справу оновлення Чину, учасники Ювілею помолилися до Пресвятої Богородиці про те, аби вона й надалі оберігала свої синів-василіян Материнським Покровом й вела їх дорогою свого Божественного Сина.

Відтак, учасники ювілейного святкування здійснили візит до єпископської резиденції Мукачівської греко-католицької єпархії, де зустрілися з Кир Нілом Лущаком, її Апостольським адміністратором.

У своєму привітальному зверненні Владика Ніл підкреслив важливе значення й цінність Василіянського Чину в Мукачівській єпархії, після чого Протоігумен о. Франціск розповів про сьогоденну подію ювілейного святкування Отців Василіян, її програму і зміст, підкресливши, що важливою частиною цього свята були якраз відвідини Єпископа, адже Василіяни, будучи монашим Чином папського права, є «в Церкві і для Церкви», як це наголошує Апостольське повчання «Богопосвячене життя». Власне своїм візитом до місцевого єпископа, Василіяни бажали виразити і підкреслити цю свою посвяту в місцевій Церкві й попросити від Владики благословення для подальшого свого служіння тут, на більшу Божу славу і добро вірних.

Нехай буде вічна пам’ять

нашим співбратам-василіянам:

Протоігуменам Закарпатської і Галицької провінцій,

та отцям і братам,

які розпочали справу Реформи Василіянського Чину на Закарпатті

і попри численні труднощі заклали тут міцну основу для його розвитку

й добра цілої Церкви Христової.

*******