Послання преосвященного владики Ніла на ВЕЛИКИЙ-СТРАСНИЙ ЧЕТВЕР

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Четвер, 29 квітня 2021, 16:59; Автор: Адміністратор; Перегляди: 980

Дозвольте сердечно привітати кожного з Вас мої дорогі олтарні брати з цим прекрасним Днем – Страсним Четвергом, в який наш Господь установив Тайну Свого Тіла і Крови і тайну Священства, до участі в якій покликав кожного з нас! Нехай безмежна Божа любов огортає наше служіння, щоб ми достойно відправляли Пресвяту Євхаристію і вели до Неї наших вірників, пам᾿ятаючи що Господь любить нас і кличе до щоденної посвяти нашого життя на Його Славу.

«Владико… омий всякую скверну і нечистоту душ наших, да омивше приліпившийся нам от согрішеній прах, і лентієм любве друг друга отерше, возможем благоугодити Тебі вся дні живота нашего, і обрісти благодать пред Тобою».

Молитва на омовення ніг

Возлюблені олтарні брати, дорогі духовні отці!

Страсний Четвер день дуже особливий для кожного з нас. Це день коли Великий Пастир овець Ісус Христос встановив Тайну Євхаристії та повірив своїм Апостолам її продовжувати. Свята Мати Церква збудована на фундаменті Апостолів продовжує цей заповіт Спасителя через Єпископів та священиків. Наука Церкви про Пресвяту Євхаристію є одночасно і проста і дуже глибока, так як Євхаристія стоїть в самому центрі Її життя та місії. Джерелом з якого Церква черпає своє життя та силу є Євхаристійний Христос: «Я хліб живий, який з неба зійшов» (Ів. 6,41). Шоста глава Євангелія від Івана відкриває нам неймовірну глибину Пресвятої Євхаристії: «Я – хліб живий, що з неба зійшов. Коли хтось цей хліб їстиме, житиме повіки. І хліб, що його я дам, це – тіло моє за життя світу» (Ів. 6,51). Цю незбагненну таємницю Євхаристії Ісус Христос поклав в серця та в руки своїх священиків, тобто дав кожному з нас. Тому дозвольте поділитися з Вами деякими думками великого душпастиря та бібліста архієпископа міста Мілана світлої пам᾿яті кардинала Карло Марії Мартіні.

На Тайній Вечері, на вечері прощання, на вечері напередодні своєї смерті, Ісус Христос сказав останні слова до своїх учнів, залишив свої останні побажання, свій заповіт, залишив щось для повторення на свій спомин. Він залишив нам дві найважливіші речі: по-перше те, про що оповідають євангелисти Матей, Марко та Лука, ламання хліба та роздавання вина, тобто Євхаристію: “Це робіть на мій спомин” (Лк.22,19); друга річ на Його спомин – це заповідь про служіння одні одним, про яку оповідає євангелист Іван: “Якщо, отже, я Господь і Вчитель, умив вам ноги, також і ви повинні умивати ноги один одному ” (Ів.13,14). Ці обидві заповіді Ісуса Христа є останньою волею Господа.

Слова освячення проголошені Господом на Тайній Вечері сильно приваблюють людей всіх часів: в них Ісус дарується людям. Але потрібно пам᾿ятати що цими словами Ісус проголошує Новий Заповіт “Це кров моя завіту ” (Мр.14,24). Це проголошення пригадує всю історію спасіння, Божу ініціативу бути з своєю любов᾿ю поруч з людьми, починаючи від Ноя до Авраама та Мойсея. Цей Новий Завіт є найвищим знаком посвячення Бога в своєму Синові, є ніжним та вірним знаком з яким Бог піклується, годує, визволяє, прощає та будує свій народ. Так, в кожній Службі Божій проголошуються ці таємниці: смерть Ісуса Христа, яка знищила людську злобу, пробачаючи її та перемогла страх смерті. На кожній Службі Божій для нас здійснюється заповіт любові Бога до нас.

Євхаристійна Вечеря виражається в словах “взяв хліб в свої пречисті і непорочні руки благодарив, благословив, освятив, переломив і дав своїм учням“, які показують новий спосіб буття, новий спосіб нашої екзистенції, показують на те, що в центрі всього є цілковите дарування Бога, Він стає жертовним Агнцем і це проявляється в Євхаристії – “Роздроблюється і розділюється Агнець Божий…”. Євхаристія це любов Бога до людини, це любов до кінця, любов посвятна і дарована кожному з нас. В цьому жесті Вечері містяться страждання та смерть Ісуса. Ніщо не може зупинити Його в цій посвяті Отцеві, ані зрада Юди, ані відречення Петра, ані втеча учнів.

Євангелист Іван в центрі Тайної Вечері кладе розповідь про вмивання ніг. В жестах, які робить Ісус, вмиваючи учням ноги, бачимо те, як Він віддає своє життя з любові до людей. Зняти одіж означає віддати життя, вмити ноги означає увійти в постать слуги аж до смерті. Знову ж таки, одягнути одіж означає здобуття свого прославленого тіла у Воскресінні. Жест вмивання ніг є коренем того всього, що Ісус робить на Тайній Вечері – свідомо йде на смерть, віддаючи життя за спасіння світу. Це також корінь того, що свідомо робить свята Мати Церква – бути нареченою Ісуса Христа, бути Церквою Господа. Церква є для служіння людям і ми з Вами як сини Церкви покликані для цього – віддавати своє життя через щире служіння. Підносячи в часі анафори на Божественній Літургії Найсвятіші Дари: Твоя от Твоїх, тебі приносяще о всіх і за вся!, ми віддаємо Господу і своє священниче серце, ніби кажучи: Господи хочу служити Тобі як Ісус, хочу як Він цілковито належати Тобі, виконуючи Твою святу волю.

З любов᾿ю та молитвою + НІЛ ЧБМ