Різдвяне звернення Протоігумена о. Франціска Онисько ЧСВВ – 2022

Деталі

Категорія: Останні новини

Опубліковано: Четвер, 06 січня 2022, 22:40

Автор: Адміністратор

Перегляди: 1295

Дорогі співбрати і сестри у монашестві, дорогі брати і сестри у Христі,

Христос народився!

Від імені всієї монашої спільноти цього монастиря та усіх Отців і Братів Провінції Св. Миколая, щиро вітаю Вас з цією незбагненною та дивовижною подією і таємницею Народження нашого Спасителя, Божого Сина.

Не лише символічно, але й вживу завдяки нашій вірі, сьогодні ми у своїх храмах, наче в тій історичній віфлеємській святині, зібралися довкола незнаної для цілого довколишнього людського світу дитини.

Перед нами молода сім’я з новонародженим дитям, яких ще недавно ніхто з людей не прийняв.

Вони непримітні, в убогому вертепі, в домі тварин, і в той же час – увесь Всесвіт обертається і живе лише завдяки їхній скромній і покірній вірі, якою вони огортають сьогодні Божого Сина і одночасно Сина Людського, що вибрав саме такий шлях для Месії.

На той час багато хто чекав Месії.

Так само, як і сьогодні… Ми б теж хотіли, аби сьогодні прийшов до нас Спаситель Світу.

І ось Він тут, між нами, як тоді, так і тепер, бо як висловився апостол Павло: «Ісус Христос учора й сьогодні – той самий навіки.» (Євр.13:8).

Однак сьогодні замість появи ангелів на небі і їхнього заклику, для нас лунає самé Боже Слово, а небом стає ось цей храм.

Що ж ми чуємо сьогодні, у наших обставинах, в тому віросповіданні, яке сьогодні панує між християнами?

Тепер, коли Голос Божий у світі, це неначе безмовне немовля, а Євангеліє – це неначе родина Марії та Йосифа, яку ніхто не хоче приймати і місце якій – в убогому вертепі, що сьогодні сам Бог-Слово нам промовляє через свою Церкву?

Кожний, отже, хто визнає мене перед людьми, того і я визнаю перед моїм Отцем небесним. Хто ж мене зречеться перед людьми, того й я зречусь перед Отцем моїм небесним.

Не думайте, що я прийшов принести мир на землю. Не мир прийшов я принести на землю, а меч.

Я прийшов порізнити чоловіка з його батьком, дочку з її матір’ю і невістку з її свекрухою. І ворогами чоловіка будуть його домашні.

Лк. 12:52 – Віднині бо п’ятеро в одній хаті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох.

Бо Хто любить батька або матір більше, ніж мене, той недостойний мене. І хто любить сина або дочку більше, ніж мене, той недостойний мене.

Хто не бере свого хреста й не йде слідом за мною, той недостойний мене.

Хто своє життя зберігає, той його погубить; а хто своє життя погубить задля мене, той його знайде. (Мт. 10:32-39)

Нам мабуть неправдоподібними здавались би ці слова, якби ми їх справді почули на місці народження немовляти Ісуса.

Ми очікуємо від Нього миру і спокою, заспокоєння наших прагнень і вирішення наших труднощів, оздоровлення хвороб, полагодження проблем і закриття всіх складних питань.

Тим часом, як тільки Ісус почав свою публічну діяльність і покликав своїх апостолів, він сказав саме ці слова.

Ось ми тепер стоїмо перед безмовним немовлятком Ісусом.

Як зворушливо описав це Немовлятко Папа Франциск у своїй різдвяній проповіді:

Той, Який обіймає всесвіт, потребує, щоб Його тримали на руках.

Той, Який створив сонце, потребує, щоби Його зігріли. Втілена ніжність, потребує щоб її колисали.

Нескінченна любов має малесеньке серденько, що слабко пульсує.

Вічне Слово є немовлям, тобто, нездатним говорити.

Хліб життя потребує годування. Творець світу не має житла.

А якби Він сьогодні міг до нас промовити, якби міг сказати Свою проповідь особисто, яким би було Його слово до мене?

І тут постає питання: в якому стані я Його сьогодні прийшов побачити і послухати?

Чи може я прийшов до Нього саме тому, бо він якраз не може мені прямо сказати того, що я не хочу чути?

Чи сьогодні я є тим, хто слідує за Ісусом, несучи свого хреста?

Чи я є тим Йосифом і Марією, для яких їхній хрест є ціннішим ніж Всесвіт? Тобто чи моїм хрестом є сам Ісус, якого світ не хоче прийняти?

І чи я готовий через цей свій живий Хрест відректися від усього світу і визнати Ісуса основою свого життя?

Чи готовий я стати по його – Ісусовому боці, навіть якщо прийдеться відділитися від батька, матері, сина чи дочки, свекра чи свекрухи, тобто відділитися від найціннішого?

Різдво Христове, як тоді, так і сьогодні, невмолимо вимогливе для нас і навіть до болю радикальне.

Воно стукає сьогодні і зараз до нас у двері, у ті внутрішні, які закриті лише зсередини, закриті нами, і проситься не просто переночувати, а народитися і принести не мир, а меч, не мир, а розподіл.

Нехай жоден з нас не залишить це Різдво за зачиненими дверима і не прожене Його напризволяще.

Нехай Він, цієї ночі, народиться в кожному з Нас…

Найочікуваніший наш Ісусе,

в цю ніч, коли кожен хотів би прийняти Тебе, який мандруєш дорогами цього світу ще в лоні Пречистої Діви Марії, дозволь нам не зачинити перед Тобою двері.

Нехай ця ніч не закінчиться для нас світанком без Тебе.

Нехай в цю ніч ми не залишимося зачиненими в своїй самолюбній в’язниці.

Нехай нашим Світанком станеш Ти, який неначе Відвічна Зоря Всесвіту освітлює найбільшу людську тьму.

Сьогодні кожен хотів би знати, «хто та, що має народити Месію, аби першим її прийняти до себе».

Ми б так сьогодні хотіли знати Ісусе, коли і як Ти підійдеш на нашого серця і яким буде твій стукіт.

І ми, як людство, так сьогодні переконані, що Ти мусиш прийти, бо саме тут Ти маєш народитися і ми впевнені, що Ти будеш змушений нам себе об’явити.

Але Ти народився поза всіма людськими серцями, які були сповнені ось такою самовпевненістю.

Ти народився там, де була лише покора, де була безмежна довіра до Бога, де були два серця, немов одне, яке стало для Тебе найціннішими яслами.

Ти дав себе огорнути, наче пеленою, скромною молитвою цих двох сердець, що пригортали Тебе наче свій Всесвіт і які стояли перед Тобою навколішках, наче перед своїм Творцем.

Бо так і було – ці два серця, Марії та Йосифа, були першими, які зреклися всього, взяли Тебе не на плечі, а глибоко в своє серце і пішли слідом за покликом Твого серця.

І вони були перші, задля яких Ти «зрікся» цілого зарозумілого і самовпевненого Вифлеєму.

Саме ці два покірні і скромні серця стали для Тебе цим пророчим містом, де Ти народився.

Нехай і наші серця будуть серед цих двох. Нехай і наші серця єднаються сьогодні з Йосифом і Марією, аби удостоїтись огорнути Тебе своїми молитвами, наче найдорожчою для Тебе пеленою…

о. Франціск Онисько ЧСВВ

Протоігумен

Навечір’я Різдва Христового

6 січня 2022 року Божого

Малоберезнянський монастир

*******

*******

• < Попередня
• Наступна >