Велике Повечір’я з нагоди Празника Різдва Христового в Малоберезнянському монастирі

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Четвер, 06 січня 2022, 23:04; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1189

Ввечері 6 січня 2022 року Божого, Протоігумен о. Франціск Онисько ЧСВВ очолив Велике Повечір’я з Литією в Малоберезнянському монастирі, з нагоди Празника Різдва Христового, після якого виголосив Різдвяне звернення.

Разом з Протоігуменом різдвяні богослужіння співслужили ієромонахи: о. Лука Буняк ЧСВВ – Настоятель монастиря, та о. Прокопій Лотоцький ЧСВВ, а літургійний спів, разом з Настоятелем провадив бр. Христофор Юрик ЧСВВ.

Перед Повечір’ям відбувся святковий вхід до храму у супроводі парафіяльних дітей, з новонародженим Дитятком – Ісусом, яке Протоігумен поклав до різдвяного Вертепу, спорудженого в центрі храму. Відтак була зачитана молитва до новонародженого Спасителя, після чого спільною колядою розпочалося святкове богослужіння.

Вкінці, після Повечір’я та вітання, було уділене святкове мирування.

Своє різдвяне звернення цього року Протоігумен завершив наступною молитвою:

Найочікуваніший наш Ісусе,

в цю ніч, коли кожен хотів би прийняти Тебе, який мандруєш дорогами цього світу ще в лоні Пречистої Діви Марії, дозволь нам не зачинити перед Тобою двері.

Нехай ця ніч не закінчиться для нас світанком без Тебе.

Нехай в цю ніч ми не залишимося зачиненими в своїй самолюбній в’язниці.

Нехай нашим Світанком станеш Ти, який неначе Відвічна Зоря Всесвіту освітлює найбільшу людську тьму.

Сьогодні кожен хотів би знати, «хто та, що має народити Месію, аби першим її прийняти до себе».

Ми б так сьогодні хотіли знати Ісусе, коли і як Ти підійдеш на нашого серця і яким буде твій стукіт.

І ми, як людство, так сьогодні переконані, що Ти мусиш прийти, бо саме тут Ти маєш народитися і ми впевнені, що Ти будеш змушений нам себе об’явити.

Але Ти народився поза всіма людськими серцями, які були сповнені ось такою самовпевненістю.

Ти народився там, де була лише покора, де була безмежна довіра до Бога, де були два серця, немов одне, яке стало для Тебе найціннішими яслами.

Ти дав себе огорнути, наче пеленою, скромною молитвою цих двох сердець, що пригортали Тебе наче свій Всесвіт і які стояли перед Тобою навколішках, наче перед своїм Творцем.

Бо так і було – ці два серця, Марії та Йосифа, були першими, які зреклися всього, взяли Тебе не на плечі, а глибоко в своє серце і пішли слідом за покликом Твого серця.

І вони були перші, задля яких Ти «зрікся» цілого зарозумілого і самовпевненого Вифлеєму.

Саме ці два покірні і скромні серця стали для Тебе цим пророчим містом, де Ти народився.

Нехай і наші серця будуть серед цих двох. Нехай і наші серця єднаються сьогодні з Йосифом і Марією, аби удостоїтись огорнути Тебе своїми молитвами, наче найдорожчою для Тебе пеленою. Амінь.

*******