Smaller Default Larger

ХРАМОВИЙ ПРАЗНИК ПРИ МОНАСТИРІ СВ.ОНУФРІЯ У ЛЬВОВІ

36-2

25 червня 2023 року у львівському василіянському монастирі святого Онуфрія урочисто відзначили храмове свято. Кульмінацією святкувань стала Архиєрейська Божественна літургія, яку очолив владика Петро Крик, вислужений екзарх для українців греко-католиків Німеччини та Скандинавії.

Монастир святого Онуфрія у Львові – один із найдревніших в Україні, заснований найімовірніше ще у ХІІІ столітті, місце упокоєння першодрукаря Івана Федорова та багатьох інших історичних діячів, ігуменом якого був Андрей Шептицький та багато інших відомих отців Василіян.

У навечір’я свята отці, братія та парафіяни зібралися на велику вечірню з Литією, яку відслужив отець Йоан Школик, ЧСВВ. З нагоди свята урочисто заквітчали статую святого Онуфрія у центральній наві монастирського храму. У неділю, 25 червня богослужіння розпочалися урочистою Утренею, яку очолив отець Натанаїл Сало, ЧСВВ. Та Божественною літургією із проповіддю. Перед Архиєрейською літургією владику Петра перед входом до храму зустріла церковна процесія, а молодь привітала словом та короваєм.
У врочистій проповіді владика Петро наголосив, що святий Онуфрій – приклад святого, який все покинув – посаду, добробут і вигоду – і пожертвував своє життя для Бога, на зразок Івана Хрестителя. У це свято варто глибше задуматися на смислом життя і досконалості. Життя святих оповідає про Пафнутія, який, шукаючи досконалості, прийшов за ласкою Святого Духа до святого Онуфрія. Бо Бог дає свої дари через приклад і слова інших людей. Пафнутій захотів жити так само, як і Онуфрій, та після блаженної смерті Святого печера його зруйнувалася, джерело висохло, а смоковниця всохла. І це було знаком, що Пафнутій повинен повернутися до свого дому, до міста і свідчити про рішучість у слідуванні за Христом для всіх людей, подібно як святий Онуфрій був рішучим у відреченні та любові до Спасителя.

Святий Франциск Асизький кликав братів проходити містом і це називав проповіддю. Також маємо приклад українських святих Антонія і Теодозія Печерських, які поглянувши на приклад життя монахів на горі Афон, подібне захотіли зробити і в Києві, а згодом розбудували славний монастир, лавру, щоб вона стала засобом для навернення багатьох людей. Дивлячись на святого Онуфрія, ми покликані теж шукати всілякої можливості засвідчити радість Христової віри через власний приклад, своєю поставою, любов’ю та вчинками, особливо в сьогоднішній час, коли Україна потерпає через війну і великі втрати.

У рік відзначення 400-літнього ювілею мучеництва святого священномученика Йосафата, дякуємо Богові за такий великий дар святості, бо святий Йосафат Кунцевич цілим своїм життям насамперед намагався пізнати Христа Господа, але теж багато трудився для Божого народу, і навіть пожертвував своє життя. Тепер він є прикладом, багато паломників відвідують знакові місця, пов’язані з його особою; у віденській церкві святої Варвари є каплиця, в якій протягом тривалого часу перебували його святі мощі; у соборі святого Петра в Римі, у Ватикані, ці святі мощі тепер перебувають. Багато знаків святості повинні стати для нас закликом, щоб кожний християнин у своєму житті був добрим учнем Христовим, дитиною Бога Отця, який шанує Серце Христове і Пресвяту Богородицю, чинячи добрі діла, бо доброта – це найбільш виразна ознака християнства.

Із владикою Петром співслужили отці Йоан Школик, ЧСВВ, Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя, Франциск Онисько, ЧСВВ, Протоігумен Провінції святого Миколая на Закарпатті, Веніамин Чернега, ЧСВВ, провінційний вікарій та намісник Львівського монастиря святого Онуфрія, Йосиф Кралька, ЧСВВ, радник протоігумена й ігумен Дрогобицього монастиря, Павло Федусів, ЧСВВ, радник протоігумена й ігумен Золочівського монастиря, Пантелеймон Трофімов, ЧСВВ, Ректор ВІФБС та ігумен Брюховицького монастиря, Володимир Маланюк, ЧСВВ, магістр новиків та ігумен Крехівського монастиря, ігумени та священники із василіянських монастирів.

У подячному слові о. Веніамин Чернега подякував владиці Петру, який народився близько від Перемишля, але його родину у рамках польської операції «Вісла» було насильно переселено на північ Польщі, він завершив навчання у школі та в семінарії, став священником, протягом двох десятиліть був єпископом для українців у Німеччині, а тепер, коли перебуває на заслуженому відпочинку, проживає у Перемишльському василіянському монастирі.

Також о. Веніамин привітав усіх ченців, черниць – сестер Василіянок, Служебниць, Студиток, Йосафаток – які прибули на свято, та всіх вірян, зокрема товариства і спільноти, які діють при монастирі святого Онуфрія, місцевим отцям і братам, які щодня трудяться і служать для слави Божої і добра нашого народу.

Особливо висловив вдячність і запевним про повсякчасну пам’ять у молитві воїнам українських сил оборони, які боронять Україну і кожного з нас, бо саме завдяки їм можемо спокійно молитися і працювати для побудови мирної і здорової України.

На закінчення святкувань відбулось урочисте Водосвяття на монастирському подвір’ї та благословення всіх присутніх освяченою водою. За молитвами святого Онуфрія Великого, святого священномученика Йосафата і всіх святих нехай Господь благословить український народ, а ченцям Василіянського чину, всім ченцям і черницям подасть наснагу для життя і свідчення подібно до цих великих святих Католицької Церкви.

Інформаційний відділ отців Василіян

Світлини: Роман Дацьо

* * * * * * *

1

2

0

4

5

10

20

22

24

27

28

34

41

Додати коментар


Захисний код
Оновити

НОВИНИ ЦЕРКВИ

Історія ЧСВВ OSBM

Історія Провінції

Історія монастирів

Помʼяник Провінції