24 та 25 червня 2023 року у Жовкві відбулися святкування з нагоди престольного празника Серця Христового, якому посвячений величавий храм василіянського монастиря, та приурочений цьому святу традиційний з’їзд молитовного товариства «Апостольство молитви», на який прибули численні представники з різних куточків України.
Жовква протягом століття була центром василіянського книгодрукування, місцем видання часопису «Місіонар Пресвятого Серця Христового», в якому друкувалися статті для Апостольства молитви, та містом, в якому відбувалися велелюдні з’їзди цього мирянського церковного товариства.
До парафіяльного празника Серця Христового парафіяни готувалися триденними реколекціями, які провадив о. Прокопій Лотоцький, ЧСВВ, священнослужитель із Кам’янець-Подільського василіянського монастиря святої Тройці. Під час ранішніх та вечірніх Божественних літургій проповідник запропонував слухачам заглибитися у Таїнство безмежної Божої любові та шляхи, якими ми можемо завжди навчатися від Христа.
24 червня, в суботу, після полудня одна за одною прибували делегації Апостольства молитви, розпочалась реєстрація та неформальне спілкування. О 18 годині розпочалася Велика вечірня з Литією, яку очолив о. Корнилій Яремак, ЧСВВ, радник протоігумена та координатор Апостольства молитви у Провінції Найсвятішого Спасителя, а співали отці і браття з місцевого монастиря та Василіянського інституту філософсько-богословських студій, та сестри Служебниці Непорочної Діви Марії з Жовківського монастиря, в якому діє новіціят Згромадження сестер Служебниць. Після Служби Божої, яку відслужив о. Прокопій, та заключної реколекційної науки, о. Корнилій відслужив молебень до Серця Христового, а о. Терентій Довганюк, ЧСВВ, який протягом тривалого часу провадив Апостольство молитви, провів обряд прийняття до лав Апостольства молитви нових кандидатів.
Після молитви до зібраних членів Апостольства молитви та парафіян звернувся о. координатор Корнилій Яремак, який наголосив, що в даний час триває оновлення та реорганізація товариства Апостольство молитви і в Україні необхідно здійснити відповідні кроки, щоб відповідати на виклики часу на вимоги Святішого Отця та Католицької Церкви; для членів Апостольства молитва повинна стати глибоким і внутрішнім станом, через який насамперед відкриватимуть своє серце для Бога і пізнаватимуть його Слово; прикладом для товариства повинні стати святі, а сьогодні звертаємо увагу на святого священномученика Йосафата, архиєпископа Полоцького, який віддав своє життя за єдність Церкви. О. Терентій Довганюк привітав присутніх та уділив їм благословення. Також до зібраних звернулися надревнительки Жовківського Апостольства молитви Віра Тарах та Надія Школик.
Від 22 години у храмі розпочалась цілонічна молитва – молебень до святого Партенія, римського мученика ІІІ століття, мощі якого зберігаються у бічному престолі монастирського храму, Хресна дорога Господа нашого Ісуса Христа, Молебень до святого священномученика Йосафата, до Пресвятої Богородиці, співана вервиця. Молитовні чування провадили отці Йоаким Ошуст, ЧСВВ із жовківського монастиря, та Павло Долішний, ЧСВВ, із львівського храму святого Андрія Первозванного.
25 червня, у неділю о. Прокопій очолив урочисту утреню та на монастирському подвір’ї відбулось освячення води. Головною подією святкувань стала архиєрейська Божественна літургія, яку очолили владики Василій Тучапець, ЧСВВ, екзарх Харківський, та Петро Лоза, помічний єпископ Сокальсько-Жовкільської єпархії. В урочистій процесії, в супроводі хоругов та священників, владики прибули на площу Вічеву – головний майдан Жовкви, на якому влаштовано богослужбовий простір із святим престолом та намісними іконами, а на місці тетраподу виставлено старовинну мистецьку статую Ісуса із відкритим Серцем, який підняв руку у жесті благословення. Владик привітали молодь та діти парафії Серця Христового та ігумен монастиря о. Августин Стрижик, ЧСВВ.
У проповіді владика Василій звернувся до зібраної святкової спільноти, наголосивши, що любов, якою Господь любить людину, безмежна і беззастережна, а її символом є Пресвяте Серце Христове. Найсвятішому Серцю Ісусовому присвячено василіянський монастир у Жовкві, в якому відзначається храмове свято. Євангельське читання відсилає нас до Старого Заповіту, в якому оповідається про вихід Ізраїльського народу з Єгипту. Хоча ізраїльтяни здобули свободу, почали нарікати на нестатки. Тоді зустрілися із отруйними зміями, а Господь наказав Мойсею виготовити мідний образ змія, піднести його високо, щоб кожний, ужалений змією, міг подивитися з вірою на цей образ і так бути оздоровленим. Картину із Старого Заповіту святий Євангелист Йоан використовує, щоб пояснити любов і жертву Ісуса Христа, щоб люди, подивившись із вірою на нього, розп’ятого і високо піднесеного на хресті, отримали спасіння і вічне життя.
Свою любов Господь нагадав у об’явленні святій Марії Маргареті Алякок наприкінці ХVІІ століття. Як символ любові Він показав їй своє серце, огорнене терновим вінком. Бо за безмежну любов Божу люди не вміють дякувати, а кожного разу знову і знову ранять Боже Серце колючками гріха. Від ХІХ століття побожність до Пресвятого Христового Серця стала осердям діяльності Апостольства Молитви, яке було засновано і розвивалося в Україні. Сьогоднішнє свято є нагодою і традицією, коли в Жовкві представники Апостольства Молитви збираються на свій щорічний з’їзд, щоб прославити Божу любов до людини, перепросити його за гріхи світу, та отримати ласки для молитви і свідчення віри у щоденному житті.
Підкріпленням для цього стане святий священномученик Йосафат, 400 років від мученицької жертви якого минає цьогоріч. Він народився у Володимирі на Волині, до монастиря вступив у Вільнюсі, а єпископом став у Білорусі, в Полоцьку. Пильно дбав про чистоту власного серця, а найбільше про любов до Господа Бога. І так пожертвував життя за людей і єдність Церкви, прийнявши мученицьку смерть. Свідками безмежної Божої любові стали численні мученики ХХ століття, а сьогодні такими свідками є наші захисники та захисниці, які зупинили лютого ворога, боронять нас, а віримо, що звільнять людей і Україну для свободи і вільного життя. Завдяки Божій підтримці ми вистояли, дякуємо Богу за любов до нас і до народу, ввіряємося Божій любові, щоб Божа любов запанувала у нас та в цілій Україні.
Із владиками літургію співслужили отці Корнилій Яремак, ЧСВВ, радник протоігумена та координатор для Апостольства Молитви, Августин Стрижик, ЧСВВ, ігумен Жовківського монастиря, Марко Максимів, ЧСВВ, ігумен монастиря у Володимирі, Полікарп Погоріляк, ЧСВВ, ігумен Імстичівського монастиря на Закарпатті, Ярослав Петруха, вислужений Жовківський декан, Терентій Довганюк, ЧСВВ, вислужений координатор для АМ, Іван Майкович, ЧСВВ із Крехівського монастиря, Миколай Ковалишин, ЧСВВ, із Кристинопільського монастиря, Прокопій Лотоцький, ЧСВВ з Кам’янець-Подільського монастиря. Після Божественної літургії владики та священники відслужили молебень до Серця Христового та Суплікацію із виставленням та благословенням Найсвятішими Тайнами.
Після богослужінь о. ігумен Августин Стрижик подякував владикам Василію і Петру, привітав гостей із різних куточків України, які прибули на з’їзд Апостольства Молитви, усім причетним до організації свята, особливо місцевій владі, добродіям і парафіянам, хорові, правоохоронцям і медичній службі, а зокрема воїнам, які своїми плечами захищають мирне життя у вільній Україні.
До парафіян та гостей звернувся голова Жовківської територіальної громади Олег Вольський, який насамперед теж склав подяку воїнам за те, що вони нас захищають, а ми можемо молитися під нашим синьо-жовтим національним прапором, і під прапорами Апостольства Молитви можемо спільно молитися. Жовківська громада багато допомагає переселенцям, постраждалим внаслідок війни. Василіянські монастирі є по всі Україні, згадуємо монастирі у Званівці на Донеччині та в Херсоні, які найближче до фронту – вони стали центрами допомоги під час війни. Якраз відразу після свята, у понеділок, представники громади вирушають до Херсону із гуманітарною допомогою. Міський голова подякував усім за участь у цьому святі та побажав рясного Божого благословення у житті.
На завершення святкувань владика Василій подякував Апостольству за витривання у молитві, гуманітарну допомогу, яку з Галичини вірні відправляють на охоплені війною терени, зокрема до катедрального собору святого Миколая УГКЦ у Харкові, уділив усім повний відпуст та Архиєрейське благословення.