ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
Дорогі брати і сестри у Христі!
У Старому Завіті ізраїльтяни споживали Пасху на згадку виходу та звільнення їхнього народу з єгипетської неволі.
І саме у дні цього свята, Ісус зібрав своїх учнів і сказав їм: «Я сильно бажав спожити цю Пасху з вами перш, ніж мені страждати, бо кажу вам, я її більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві.»
І, взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: «Це − моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин.»
Так само чашу по вечері, кажучи: «Ця чаша − це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається.» (Лк. 22:15-20)
Відтоді, сам Христос став нашою Пасхою.
Відтоді, споживаючи пасхальний хліб, ми споминаємо самого Ісуса, який страждав за нас, дав поламати своє Тіло і пролити за нас свою Кров, був похований у гробі людини і Воскрес із мертвих.
Відтоді сам Христос став нашим визволенням з найбільшої неволі, у якій була людина – з неволі, яка жахливіша і згубніша від тілесної.
«Чиніть це на мій спомин…» − сказав Христос. − «Я сильно бажав спожити цю Пасху з вами перш, ніж мені страждати…». Тому цей день – є насамперед днем на спомин самого Господа Ісуса, який звільнив нас не викупом, а своїм пресвятим Тілом. Тож споживання кожного кусника пасхи, є нашою згадкою про кожну рану Христову, якою Він оживляв наші болізні і смерті.
Однак сьогодні ми досвідчуємо й інші провіщення Христові: «я її (цю Пасху) більш не буду їсти, аж поки вона не звершиться в Божім Царстві». Бо страждання Христові продовжуються в його учнях. Численні тіла, у Христі, продовжують ламатися і далі проливається кров, задля визволення, задля виходу з неволі, задля своїх друзів, рідних і найближчих. Боже Царство прийшло до нас в Ісусі Христі, але разом з ним воно ще продовжує прямувати до свого звершення.
Цього року ми їмо нашу Пасху, спогадуючи Христа, але Він відтоді, від останньої Тайної Вечері з учнями, ще не їв «свою» Пасху, яку має їсти з кожним із нас і з усіма нами у своєму Царстві. Бо ще продовжується наша боротьба, бо ще триває наш хресний шлях, бо ще наново кровоточать рани нашого народу, рани чоловіків, жінок, дітей – рани самого Христа.
Але не зважаючи на це, сьогодні є день нашої перемоги у Христі. Він переміг найбільше зло, переміг основу будь якого зла. Тому і наша перемога, хоч ще попереду, але вона вже в наших серцях, бо Христос вже переміг те зло, яке сьогодні пробує нас поневолити.
«Я − воскресіння і життя. (...) – сказав Христос. − Кожен, хто (...) в мене вірує, − не вмре повіки.» (Ів. 11:25-26). Це і є нашою Пасхою. Це і є нашим щоденним хлібом і основою нашої перемоги.
Нехай кожен пасхальний кошик, який принесений нами в цей день до храму на посвячення, у нашому споживанні його стане нашою молитвою і пам’яттю про кожне життя, яке забрала теперішня війна в нашій Україні.
Нехай кожна пасха-хліб стане на нашому столі символом кожного захисника, який віддав своє тіло за цю нашу Пасху і пролив за неї свою кров.
Нехай наша молитва сьогодні і кожне проспіване «Христос Воскрес!» огортає кожного українця, який став жертвою війни: жертвою зраненою, полоненою, що пропала безвісти, загиблою і яка віддала своє життя.
Нехай усіх нас, як одне тіло і душу, сьогодні об’єднає Воскреслий Христос, щоб наша молитовна пісня перемоги оживляла найперше тих, хто на своїх плечах несе тепер хрест України, обороняючи її своїми тілами.
А наша молитва у храмах і при столах, нехай стане тією хустиною, якою Вероніка обтирала скривавлене обличчя Ісуса, що ніс свій хрест.
Тепер ще не час на святкування. Тепер час на співпереживання одні з одними, на підтримку одні одних, на єднання у боротьбі. Але вже незадовго та Пасха, яку ми споживатимемо з Христом як Пасху нашої остаточної Перемоги над ворогом і злом!
Цього всім нам бажаємо і за це уклінно молимо Воскреслого Христа, Переможця Аду!
Христос Воскрес! Воістину Воскрес!
о. Франціск Онисько ЧСВВ
Протоігумен
31.03.2024