Різдвяне вітання Протоархимандрита Василіянського Чину Св. Йосафата

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Вівторок, 24 грудня 2024, 13:22; Автор: Адміністратор

osbm 2024

Різдвяне вітання Протоархимандрита Василіянського Чину Св. Йосафата Всесвітлішого отця Роберта Лисейка (2024).

Дорогі у Христі,

Христос Рождається!

Свято Різдва Господнього зосереджує нашу увагу на таїнстві воплочення Божого Слова, нашого Спасителя, Який у Вифлеємі через Діву Марію стає людиною. У цій події сповнюється обітниця Небесного Отця, щоб в Ісусі любов Бога до людини стала видимою, щоб в Ньому наше життя знову сповнилось надією.

Христос, Син Божий, довершує Божу обітницю та стає знаком надії людства, яке чекає свого Спасителя, щоб могти успадкувати те, що обіцяв нам Господь – вічне життя. В момент народження Божого Дитяти для багатьох непросто було розпізнати в ньому Спасителя світу, однак це не применшує значення події Різдва Христового, яка змінює долю людства. Святкування цієї події пригадує нам, наскільки непомітними інколи бувають знаки, у яких виявляється Божа любов, та дарується надія на осягнення того, що людськими силами ми не можемо осягнути.

Цього року на свято Різдва Христового у Католицькій Церкві розпочинається Ювілейний рік, який має на меті допомогти нам глибше пережити дар Божого прощення та відчути обійми Бога – нашого люблячого Батька, Який по-особливому стає близьким з тими, хто перебуває у сумнівах, переживає терпіння, випробування, а зокрема з тими, хто потерпає від жахіть війни, де мовби домінує зло. У цьому контексті важливою чеснотою для нас стає надія: «Надія ж не засоромить» (Рим. 5,5). Цими словами апостола Павла розпочинається булла, якою Папа Франциск проголосив Ювілейний рік.

«В серці кожної людини живе надія як прагнення та очікування добра, навіть якщо невідомо, що принесе завтрашній день. Непередбачуваність майбутнього, однак, породжує часом суперечливі почуття: від довіри до страху, від спокою до зневіри, від впевненості до сумнівів», – пише Святіший Отець. Сьогодні наші серця сповнені страхом, тривогою, сумнівом, які породжує драма війни, а одночасно наповняються довір’ям до Бога, людей та народів, які виявляють нам свою близькість та підтримку, запевняючи, що ми не залишаємось сам на сам в наших терпіннях, а оточені багатьма людьми, через яких Господь дозволяє нам відчувати Його любов та любов ближнього, а також з надією дивитися у майбутнє. Ця підтримка й близькість дозволяє нам надіятись, наново переживати у наших серцях спокій, який запанує в наших серцях, коли відчуватимемо, що ми огорнуті любов’ю та опікою людей, які близькі з нами в цей нелегкий час. Відчуття близькості Бога та людей дозволяє нам відчувати впевненість у майбутньому, коли усвідомлюємо, що не покинуті Богом та людьми у наших терпіннях, бо з нами Бог та люди доброї волі.

Споглядаючи таїнство воплочення Божого Слова, нехай наші серця будуть сповнені надії, подібно до сердець перших свідків воплочення – пастухів, які у своїй простоті серця з надією споглядають народжене Дитя, ще не цілком усвідомлюючи, який дар Господь їм приносить через це Дитя.

В періоди випробування, нехай для нас будуть близькими слова апостола Павла: «Ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, терпеливість – досвід, а досвід – надію. Надія ж не засоромить (Рм. 5,4-5). Цей досвід дозволяє нам реалістично (що остерігає нас від можливих розчарувань) дивитися на світ, адже він сповнений добра і зла, радості та болю, здобутків та втрат. Саме завдяки знакам Божої любові, якими нас Господь обдаровує через наших ближніх, ми можемо побачити дію Бога, також в моменти випробування й терпіння.

В цей святковий день Різдва Христового єднаємось з усіма, хто терпить внаслідок жахливих воєн, які точаться навколо нас, сподіваючись, що ці випробування принесуть в житті кожної людини добрий плід – зміцнення в надії, чутливість до терплячих та відкритість серця, яке здатне бачити навіть найменші знаки вияву Божої любові, як у радісні, так і в сумні моменти нашого життя.

Бажаю всім вам благословенних Різдвяних свят, щоб, споглядаючи Дитятко Ісуса, ми відчули, що не самі, а об’єднані довкола Христа, творячи спільноту Церкви Христової – видимий знак любові та надії.

о. Роберт Лисейко, ЧСВВ

Протоархимандрит