Smaller Default Larger

Вшанування Св. Василія Великого у Боронявській обителі

14 січня цього року, при Боронявському Святоблаговіщенському монастирі, Отці Василіяни вшановували пам’ять свого засновника св. Василія Великого.

Спогадуючи велику постать Патріарха монашого життя та духовного натхненника Василіянського Чину, щораз то глибше, через призму багатьох століть розуміємо глибину його думки та навчання, що в нашому контексті набирає особливої ваги та актуальності. У своїй епосі Св. Василій зумів дати євангельську відповідь на Божий поклик до святості, актуалізувати Боже Слово у конкретних обставинах свого життя, і тим для нас, його духовних нащадків, бути прикладом до наслідування.

Божественну Літургію Св. Василія Великого очолив Настоятель Боронявського монастиря о. Тарас Іванина, ЧСВВ. У Божому Слові, яке виголосив о. Тарас, особливу увагу звернув на надзвичайно важливу рису, якою володів Св. Василій – любов до правди. Ця риса, так притаманна цьому великому сподвижнику чернецтва, є особливо актуальною для нас, людей сучасності.

Св. Василій Великий – законодавець монашого спільного життя, став ідеалом життя для безлічі своїх духовних синів та дочок, що упродовж століть свідчили цю особливу любов до правди. Особливо це свідчення дали Василіяни у минулому столітті, зберігаючи вірність Католицькій Церкві. Там, у далеких землях Сибіру та Казахстану, своїм життям декларували вірність правді. Отці Йосиф Завадяк, Павло Мадяр, Богдан Тодавчич і багато імен, що залишилися у незнанні, прокладали шлях до відродження з попелу нашої Церкви і Чину. Ці великі подвижники мають назавжди вписатися у серце кожного, кому вони служили у дусі та правді.

Наприкінці Св. Літургії, після заамвонної молитви, перед виставленою іконою св. Василія, отець Настоятель прочитав молитву за витривалість у покликанні. Після традиційного многолітня, отці помазували вірних освяченою олією.

На цьому свято не закінчилося. Вже стало доброю традицією у Боронявському монастирі, під покровительством св. Патріарха Чину, збиратися разом двом родинам: духовній і по крові. У цей день отці та брати нашого Монастиря збираються разом зі своїми родинами, щоб разом подякувати Богові за дар покликання до монашого життя.

Кожна з цих родин віддала Богові та Церкві на служіння свого сина, і сьогодні ми особливо дякуємо тим сім’ям, які плекали ці покликання.

У такій родинній атмосфері, за святковою трапезою лунали колядки з різних куточків Закарпаття, пригадуючи нам про Різдво Христове. Так, залишаючи позаду своє рутинне щоденне життя, батьки та діти могли бути разом, переживати та радіти, що мають ласку служити Богові, Церкві, та Чину.


о. Лука Буняк, ЧСВВ



 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Історія ЧСВВ OSBM

Історія Провінції

Історія монастирів

Помʼяник Провінції