Smaller Default Larger

Отці Василіяни взяли участь у похоронних богослужіннях за покійного архієрея Юліана Вороновського

5 березня в богослужбовій каплиці Свято-Успенської Унівської лаври була відслужена заупокійна Літургія та відбувся похорон покійного владики Юліана Вороновського, першого єпископа Самбірсько-Дрогобицької єпархії та архимандрита монахів Студійського уставу.

Заупокійну Літургію за душу покійного архиєрея відслужив цього дня Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. З ним співслужили: владика Ярослав (Приріз), Єпарх Самбірсько-Дрогобицький, владика Богдан (Дзюрах), Секретар Синоду Єпископів УГКЦ, владика Йосиф (Мілян), Єпископ-помічник Київської архиєпархії, владика Тарас (Сеньків), Апостольський адміністратор Стрийської єпархії, та владика Леон (Малий), Єпископ-помічник Львівської архидієцезії РКЦ в Україні.

У похоронних богослужіннях взяли участь також отці Василіяни, зокрема, Протоігумен Провінції Св. Миколая о. Павло Райчинець, якого 14.09.1992 р. Владика Юліан висвятив на священика, та Протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя о. Пантелеймон Саламаха, як також інші отці.

Загалом, близько 200 священиків та кілька тисяч вірних прибули до Унівської лаври попрощатися зі своїм Пастирем і духовним батьком та провести його в останню дорогу.

«На Тайній вечері Господь наш Ісус Христос, знаючи, що наблизився час його смерті, потішаючи своїх апостолів каже: „Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця іду" (Ів. 14,28). Ці самі слова промовляє сьогодні до кожного із нас блаженної пам’яті наш дорогий владика Юліян, а ми разом із всією Церквою йому відповідаємо: «Блаженна путь, на яку йдеш нині душе, бо Тобі приготовлено місце упокоєння», – такими словами розпочав прощальне звернення владика Ярослав (Приріз).

«Життя Преосвященного владики було життям відданого і дбайливого пастиря, який життя своє віддає за овець», – наголосив під час проповіді владика Ярослав. За словами єпископа, владика Юліан завжди був добрим пастирем: не лякався і не втікав перед тими, хто хотів знищити Христове стадо. Те, що він став священиком, а тим більше єпископом, в умовах підпілля і переслідувань, свідчило про його готовність пожертвувати для Христа і його Церкви усім, навіть власним життям.

«Дивлячись на життя усопшого Божого Слуги архиєрея Юліяна, з певністю можемо сказати, що прожив він його богоугодно, стараючись у міру своїх людських сил зробити цей світ кращим, поділитися з ближніми своєю любов’ю. Почувши голос Божого покликання, Він не завагався і, „покинувши все, пішов за Ісусом” (Мт. 19, 27) та цілопально віддався на службу Христові та рідному українському народові, служачи йому в любові і покорі».

«Тож знаючи труди і подвиги свого архипастиря, Церква Христова дякує сьогодні Богові за всі щедрі ласки, які Він зіслав на свій народ через його архиєрейські руки».

«Зібравшись біля домовини преосвященного Владики Юліяна, ми переповнені смутком, тому що в останній раз прощаємося з пастирем і батьком, якого ми любили і поважали. Але наша християнська віра спонукує нас не до розпачу, але до радості, бо сьогодні збулося найбільше бажання покійного, якого прагнув він усією своєю душею – злучитися зі своїм Небесним Отцем, якому ревно служив як християнин, монах і єпископ. Він дійшов до кінця своєї земної мандрівки та спішить до Небесної Батьківщини, щоби здати звіт за своє земне життя і прийняти вінець небесної слави».

Наприкінці Божественної Літургії Блаженніший Святослав висловив подяку всім вірним, що взяли участь в заупокійних богослужіннях. Від імені всієї Церкви Глава УГКЦ подякував владиці Ярославу, теперішньому Єпарху Самбірсько-Дрогобицькому, який, „як відданий син, довгі роки служив владиці Юліанові, виконуючи уряд єпископа-помічника, відтак коад’ютора та наступника на святительскому престолі та ділячи з ним усі радості й смутки, усі його болі і всі перемоги”. Сердечну подяку Блаженніший Святослав висловив духовенству, монашеству та вірним Самбірсько-Дрогобицької єпархії, які співдіяли з владикою в розбудові єпархії та допомагали нести хрест архиєрейського служіння в роки становлення цієї молодої церковної структури. Рівно ж Предстоятель УГКЦ подякував ректорату й семінаристам Дрогобицької духовної семінарії за служіння і любов, які вони щоденно виявляли покійному. Слова вдячності Блаженніший Святослав скерував лікарям, які турбувалися про здоров’я владики Юліана. Відтак Глава УГКЦ поцінував послугу християнської любові, яку виявили покійному архиєрею отці й брати Студійського уставу, а також сестри студитки Свято-Покровського монастиря.

Ієромонах Теодор (Мартиняк), ігумен Свято-Успенської лаври, зазначив, що впродовж п’яти днів заупокійних відправ усі мали нагоду пережити духовні реколекції, адже покійний архиєрей «мовчки промовляв до нас слова життя вічного». «Сьогодні всім від імені Владики Юліана хочеться промовити те слово, яке він часто говорив за життя: „Дякую”», – додав ігумен монастиря, де Владика Юліан провів останній період свого життя.

Опісля відбулося «останнє цілування», після чого духовенство та вірні вирушили процесійно на чернечу гору, де було поховано покійного владику Юліана.

Нехай буде йому Вічная пам’ять!

Матеріали використано з: ugcc.org.ua




 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Історія ЧСВВ OSBM

Історія Провінції

Історія монастирів

Помʼяник Провінції