Вшанування пам’яті загиблих за незалежність Карпатської України

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Неділя, 17 березня 2013, 12:41; Перегляди: 1784

Вже вкотре, 16 березня, щороку, отці Василіяни збирають молодь із усіх закарпатських духовних спільнот, аби вшанувати пам’ять загиблих героїчною смертю за незалежність Карпатської України.

Так і цьогоріч, 16 березня 2013 р. Б., о. Мелетій Рішко з боронявською молоддю, о. Михайло Станко зі спільнотою із с. Імстичево, о. Михайло Погоріляк з молоддю із с. Крива, о. Віталій із с. Золотарева, с. Антонія з хустською молоддю і бр. Теодор та спільнота з Джублика приїхали на Красне Поле, де, власне, і сталася віковічна подія: саме тут суверенна держава під назвою Карпатська Україна постала всупереч 700-літній угорській неволі, наперекір намаганням асимілювати русинів-українців, що від віків мешкали за високими Карпатськими горами.

15 березня Сойм Карпатської України проголосив державну незалежність краю і ухвалив Конституцію. Президентом Карпатської України став о. Августин Волошин – провідний культурний і громадсько-політичний діяч Закарпаття, греко-католицький священик, 1924 р. іменований папським шамбеляном. Героїчний опір 40-тисячній угорській армії по лінії Ужгород-Мукачево-Берегове-Севлюш чинили близько 2 тисячі вояків Карпатської Січі. Зрозуміло, що горстка слабо озброєних сміливців не в силі була оборонити край від повністю забезпеченої регулярної армії.

В нерівній та несправедливі боротьбі полягли молоді люди, що безмежно любили свою, щойно створену, молоду, а, головне, – їхню Державу!

Красне Поле майоріло синьо-жовтими та інших кольорів прапорами – це було надзвичайне видовище! Не по-весняному шалений вітер хитав ними – здавалося, Господь так проявляв Свою присутність на цьому форумі! Народ зібрався як із найближчих околиць – м. Хуст, с. Рокосово, с. Крива тощо, – так і з Галичини та Франківщини. Було багато священиків, зокрема нововисвячений єпископ Ніл, який виступив з промовою та благословенням.

Враження та спогади тодішніх подій висловлювали прямі нащадки героїв того часу – не без сліз на повіках вони розповідали про боротьбу Закарпаття за рідний край і наголошували на тому, що проголошення державності Карпатської України мало величезне значення в історії цілої Європи ХХ століття, бо ще раз засвідчило, що, незважаючи на багато століть поневолення, український народ не втратив прагнення до національної незалежності і соборності всіх українських земель!

Після того, як закінчився форум, молодь під проводом отців ЧСВВ вирушила до сільського клубу в с. Рокосово. Найпершим пунктом програми був виступ шкільного історика, п. Ігора, який провів невеличкий екскурс у далекі 38-39 рр. Далі о. Михайло Станко показав нам рідкісні фотографії тих часів, листівки, кадри з документальних фільмів, що відображали всю трагедію смерті більше, ніж тисячі юнаків-гімназистів за рідний край.

Потім о. Мелетій Ріщко представив увазі молоді документальний художньо-історичний фільм про події, що сталися в середині березня 1939 р. Б. – він дозволив чіткіше простежити всі факти та почути думки очевидців тих страшних днів…

Насамкінець усі гуртом співали патріотичних пісень в пам’ять про тих, хто свідомо пішов на смерть, адже, як наголошувалося вище, надто вже нерівним був бій, надто мало було наших хлопців проти сорокатисячної армії противників, які безжально вбивали молодих:

«Чи чулисьте рідні браття,

Як боролось Закарпаття

Сорок тисяч воювало,

Кров невинну проливало…»

Мета подібних молодіжних зустрічей – єдність! Єдність у Господі під єдиним небом рідної країни! Ми не вибирали, де нам народитись, Бог послав нас туди, де ми і маємо бути! Берімо за приклад героїчний вчинок таких, іще зовсім юних, гімназистів! Не тікаймо від труднощів своєї землі, адже там тільки добре, де нас немає – живімо тут і зараз, прикладаймо всіх зусиль, аби жити в мирі та злагоді! Підтримуймо одне одного та борімося! Борімося до останнього, адже від нашого теперішнього залежить майбутнє наших нащадків – дітей, онуків, правнуків.

Навчімося все своє життя присвячувати іншим, не собі! Думати про інших – не про себе! Тільки в такій, Богом благословенній країні, буде щастя!

Вічна пам’ять героям за волю Карпатської України!

Слава Україні!

Героям – слава!

Яна Бобик, учасниця зустрічі