Новим Наступником Святого Петра обрано кардинала Хорхе Марія Бергольйо, котрий обрав собі ім'я Франциск.
Біографія:
Народився в сім'ї італійського залізничника, був одним з п'яти дітей. Після отримання диплому в галузі хімії він вступив до семінарії в Вілья-Девото, недалеко від Буенос-Айреса. 11 березня 1958 року вступив в орден єзуїтів і продовжив свою освіту в студійних домах ордену. Новіціат проходив у Чилі, там він також вивчав гуманітарні науки. У Вищій колегії святого Йосифа в Сан-Мігель, недалеко від Буенос-Айреса, він здобув ліценціат з філософії, вивчав також літературу, психологію і богослов'я в колегії Непорочної в Санта-Фе і колегії Спасителя в Буенос-Айресі.
Висвячений на священика 13 грудня 1969 року єпископом Рамоном Хосе Кастельяно, після чого продовжив навчання в Іспанії. Останні обіти в ордені єзуїтів склав 22 квітня 1973 року. Берґольйо був магістром новіціату в Вілья-Баріларі, професором богословського факультету, радником єзуїтської провінції і ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Мігель, провінційним настоятелем Аргентини (1973—1979). Після перебування деякий час у Німеччині він був духівником колегії Спасителя в Кордові, а потім знову ректором Вищої колегії святого Йосифа в Сан-Мігель.
20 травня 1992 року Папа Римський Іван Павло II призначив Хорхе Берґольйо титулярним єпископом Ауки, єпископом-помічником Буенос-Айреса. Єпископська хіротонія відбулася 27 червня того ж року в кафедральному соборі Буенос-Айреса (головним святителем був архієпископ Буенос-Айреса кардинал Антоніо Куаррачіно, а співсвятителями — єпископ Мерседес-Луґан Еміліо Оґнєновіч і апостольський нунцій в Аргентині архієпископ Убальдо Калабрезі. 3 червня 1997 року призначений архієпископом-коад'ютором архідієцезії Буенос-Айреса; успадкував престол Буенос-Айреса 28 лютого наступного року, після смерті кардинала Куаррачіно. 6 листопада 1998 року призначений також ординарієм для вірних східних обрядів, що проживають в Аргентині і не мають власної ієрархії. Великий канцлер Католицького університету Аргентини і віце-президент єпископської конференції Аргентини.
На консисторії, що відбулася 21 лютого 2001 року, Папа Іван Павло II надав архієпископові Берґольйо сан кардинала-пресвітера з титулом римської церкви Сан-Роберто Белларміно. Брав участь у конклаві 2005 року, під час якого згадувався як один з можливих наступників Івана Павла II.
З 2005 по 2011 рік, упродовж двох каденцій, кардинал Берґольйо був головою єпископської конференції Аргентини.
13 березня 2013 року був обраний 266 Папою Римським. Взяв тронне ім'я Франциск, яке досі не використовувалося. Він став першим Папою в історії з-за меж Європи чи Північної Африки.
Брати і сестри, добрий вечір!
Як вам відомо, обов’язком Конклаву було надати Риму єпископа. Виглядає на те, що мої брати-кардинали дійшли майже до краю землі, щоб знайти його… але ось ми тут. Дякую вам за вітання, що надійшли від єпархіальної спільноти Риму.
Перш за все хочу вас просити про молитву за нашого Папу-емерита Бенедикта ХVІ, щоб Господь його благословив, а Мати Божа оберігала.
Отче наш…
Богородице Діво…
Слава Отцю….
Тепер розпочинаємо цю подорож, Єпископ і народ, цю подорож Римської Церкви, яка в любові очолює усі Церкви, подорож братерства в любові та взаємній довірі. Молімося одні за одних. Молімося за весь світ, щоб у ньому панувало відчуття братерства. Бажаю, щоб цей шлях Церкви, який сьогодні знову розпочинаємо, був плідний для євангелізації цього прекрасного міста.
А зараз я хочу уділити вам благословення, але спершу хочу попросити вас про послугу. Перед тим як єпископ благословляє народ, я прошу вас, щоб ви молились, щоб Господь благословив мене – про молитву народу за їх Єпископа. Помолімося – вашу молитву за мене – в тишині.
А тепер я уділяю моє благословення вам і усьому світу, усім чоловікам і жінкам доброї волі.
Брати і сестри, залишаю вас. Дякую вам за вітання. Моліться за мене, і скоро побачимось.
До скорої зустрічі.
Завтра молитимусь до Богородиці, щоб вона захищала Рим.
На добраніч і хороших снів!
Погляди кардинала Бергольйо, новообраного Папи Франциска
Теологія визволення
Бергольqо – майстерний богослов, який дистанціювався від «теології визволення» ще на початку своєї кар'єри. Фахівці припускають, що він близький до консервативного мирянського руху «Comunione e Liberazione».
Аборти та евтаназія
Кардинал Бергольо закликав духовенство і мирян виступати проти абортів та евтаназії.
Гомосексуалізм
Він підтвердив церковне вчення щодо засудження гомосексуалізму, хоча й констатує важливість поваги тих індивідуумів, які є гомосексуалістами. Він рішуче виступає проти законодавства, яке ввів 2010 року уряд Аргентини, що дозволяє одностатеві "шлюби". У листі до монастирів Буенос-Айреса він писав: «Не будьмо наївними, ми говоримо не про просту політичну боротьбу, це руйнівні претензії проти плану Божого. Ми говоримо не про простий проект закону, а швидше про махінації з батьком брехні, який прагне заплутати й обдурити дітей Божих». Він також наполягав на тому, що гей-усиновлення є однією з форм дискримінації щодо дітей. Це викликало відповідь президента Аргентини Крістіни Фернандес де Кіршнер, яка заявила, що тон церкви нагадує «Середньовіччя та інквізицію».
Церква і СНІД
Його доктринальний консерватизм вимірюється співчуттям: багато хто добре пам'ятає його відвідини хоспісу 2001 року, коли він умив і поцілував ноги дванадцяти хворих на СНІД.
Соціальна справедливість
Хоча Бергольйо послідовно проповідує співчуття до бідних, деякі спостерігачі розчаровані тим, що він не надає достанього значення проблемам соціальної справедливості. Замість того, щоб чітко сформулювати позицію з питань політичної економії, Бергольйо воліє наголошувати на важливості духовності та святості, вважаючи, що це природним чином вестиме до більшого співчуття стражданням бідних. Проте він також підтримав соціальні програми і публічно висловлював сумніви щодо справедливості вільної ринкової політики.
За матеріалами: КАТОЛИЦЬКИЙ ОГЛЯДАЧ