Відбулася проща «Слідами віри Митрополита Андрея»

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Понеділок, 27 травня 2013, 18:59; Перегляди: 2367

24-26 травня 2013 р., відбулася Міжнародна молодіжна піша проща з Прилбич до Добромиля, під гаслом «Слідами віри Митрополита Андрея», організована з нагоди ювілею 125-ліття вступу Митрополита А. Шептицького до Монастиря Отців Василіян. Серед Василіян, які брали участь в цій прощі, були й з Василіянської Провінції Св. Миколая.

Звіт з прощі:

24 травня на Літургії у Прилбичах з закликом бути чуйним на поклик Божий звернувся до прочан о. Йоан Лубів, ЧСВВ, магістр новиків отців Василіян. Прочан сповідав о. парох Андрій Стадницький, а прилбичани почастували прочан у музеї Кир Андрея і блаженного Климентія Шептицьких борщем та яворівським пирогом.

Розпочалася проща під супровід пісень братів з новіціату і під рясним дощем який пригадав слова Софії з Фредрів: „Погода під ту пору була непривітна, темна і дощева”. Громада у супроводі ДАІ і швидкої допомоги вирушила в сторону Судової Вишні. У дорозі розважали молитву Кир Андрея «Перед Твоїм Хрестом, Ісусе Христе, стаю разом із Твоєю Матір’ю, яка є й нашою Матір’ю, разом зі Святим Йосафатом і Святою Катериною зі Сієни, нашими Покровителями передаю Тобі в опіку цілу мою родину. Допоможи їй Господи розростися широко й у всіх поколіннях служити Тобі вірно.

Без пригод і з молитвою прочани зайшли у містечко Судова Вишня, де їх процесійно зустрічали віряни і отці греко і римо католицьких громад Михаїл Чамарник і Каспер Копець разом з православним благочинним о. Іваном Тиндиком (УАПЦ), який запросив громаду до храму, де віряни помолились Молебень. Слово про випробування віри о. Йосафата Хаймика, ЧСВВ скріпило громаду, яка з піснею відвідала храми Судової Вишні. Тут до прощі долучились студенти-василіяни з інституту ім. Велямина Рутського. Однак міський голова містечка п. Олег Мартинець не відпустив нас без обіду на якому усім прочанам і тим хто долучився до прощі зокрема п. Гануті Ярославі і Марії з Прилбич, були вручені хусти прочанина з гербом Кир Андрея і девізом «A cruce salus» (У хресті спасіння). У Дмитровичах і Вовчищовичах наснаги прочанам додала тепла зустріч парохів о. Івана Дмитріва (УГКЦ) і о. Миколая Лесюка (УПЦ КП) з вірними. У селищах і містечках прочан щедро гостили віряни і голови сільських рад. Слово Кир Андрея знову лунало у храмах, старші люди згадували, як то перед війною прочани йшли до Добромиля на відпуст, а вірні долучалися до громади прочан починаючи від Прилбич, так що на нічліг громада уже налічувала 25 ченців і вірян.

Потрібно зазначити, що віряни у Вовчищовичах зустріли прощу з портретом з ювілею 30-ліття на митрополичому престолі Кир Андрея 1930 р., який у їх селі переховували увесь час і який зараз перебуває у храмі.

Дидятицький сільський голова Цюпак Іван вміло організував нічліг прочан серед вірних, однак і соціальний гуртожиток у Вовчищовичах гостив скаутів-прочан, а на другий день молодь з гуртожитку, на чолі з вчителем п. Володимиром Діяничем, долучилися до прощі.

На другий день, з молитвою Кир Андрея, прочани і вірні с. Підліски на Хресній дорозі розважали про страсті Господні та кризу віри у сьогоденні. Далі громаду зустрів о. Миколай Головецький, парох с. Острожець і Крукеничі, який супроводжував прочан. У храмі Святої Параскеви П’ятниці прочани мали Літургію і слова науки Кир Андрея: «Грішники в праці Христа, в Його святому ділі мають привілей першенства. Для них Христос усе вчинив, віддав усе, для них має першу, найбільшу любов, до них належить ціле Його життя, ціла Його праця».

У Крукеничах нас гостинно прийняв сільський голова Берсаньов Юрій, а прощу супроводжував через ліс у Боляновичі місцевий лісник п. Генадій, який поділився своїми радостями і бідами. Тут уже другу годину на перехресті нас очікував парох о. Анатолій Демченко з громадою і Золотковицький сільський голова Збитковська Леоніда. Спільну молитву скріпляли слова Кир Андрея: «Христе Спасителю, що Тебе розп’яли наші гріхи та беззаконня. Ти з хреста дав нам Свою Матір, а нас поручив Їй як дітей. Те, що Ти колись святому Йоанові сказав, те скажи і нам, бідним, нещасним грішникам, скажи нам тим тихим словом Божої ласки, що відзивається глибоко на дні душі: „Вона ваша Мати”».

Отець і вірні пригадували, що свого часу митрополит відвідував їхнє село і пам’ять про нього живе і отримала новий поштовх. Зі словами пісні «Воскрес Христос, велично дзвін…», вітали вірні прочан біля будови нового храму у с. Йорданівка.

Телефонував стурбовано о. Євген Макогон з Радохінців у вечірньому сумерку очікуючи на прочан. Через поля провели віряни Андрій і Богдан нас до Радохінців. Після молитви і відпочинку трьох знесилених прочан, підібрала машина супроводу п. Олега Хлопецького, який від Судової Вишні з турботою і чуйністю опікувався речами і втомленими прочанами. А громада уже після заходу сонця, через ліс рушила на Міженець. Дорогу нам освітлювала бурова вежа, яка шукає нові поклади газу, у сусідньому селі Дешичі, яке ми минали, щоб скоротити дорогу. Горіли усі вогні газопромислу, запалені стурбованими вірянами.

Вірні та парох о. Антон у с. Міженець, витривало очікували нас з процесією біля церкви, а згодом у селі, однак проща вийшла несподівано уже прямісінько біля школи, яка світилася і з готовністю прийняла прочан. Директор п. Ірина Лапицька завела нас у меморіальний клас, де розповіла про світлу постать Предтечі Руської Трійці, отця Івана Могильницького. Опівнічна зустріч, подячний молебень з вірними у катехитичному класі школи, який очолив отець парох, трапеза, огорнули прочан теплом турботи громади вірних.

Несподівані зустрічі прочан – це ще одна зі світлих сторін цієї прощі. У Міжинцю зустрілися знайомі по прощам віряни, які радо взяли у гостину прочан. Скаути і молодь без зайвої спонуки пішли на заслужений відпочинок у спортивний зал школи, гостинно наданий директором школи п. Іриною. Спокійний відпочинок прочан освітлювали вогні недалекого Пшемишля.

Зранку, після ситного сніданку, прочани під супроводом ДАІ і швидкої допомоги, рушили у цей третій і останній день до цілі своєї мандрівки – Добромильського монастиря Отців Василіян. Втому неначе рукою зняло і подолавши майже 20 км. за чотири години, прочани піднялися на гору, де уже 400 років лунає молитва ченців монастиря Святого Онуфрія у Добромилі. Втомлених але щасливих прочан скріпили слова Кир Андрея: «Не сумуйте, зближається хвилина, де ваші терпіння обернуться в радість».

Перед монастирем, зі святковим короваєм, прочан зустрічав ігумен о. Симеон Манько, ЧСВВ, який і очолив святкову Літургію, під час якої прочани молилися за посередництвом Кир Андрея за щасливу операцію для Іванки, яка потрапила у лікарню через відмову нирок. Хірурги щасливо провели операцію, давши матері надію на життя для семимісячної Тетянки.

Після завершення Літургії, громада помолилася за посередництвом Кир Андрея та відвідала кімнату меморіал Кир Андрея, яку з нагоди 125-ліття вступу у монастир, ченці монастиря, а зокрема турботливо і заповзято готував о. Антоній Яремчук, ЧСВВ.

Після святкової трапези, зі словами прощання та заохоти до відновлення традиції прощ до Добромиля, звернулися до вірян організатори прощі.

Радісну і трохи сумну атмосферу, яка панує завжди при прощанні, скріпила молитва за прославу на престолах святих, Слуги Божого Кир Андрея, у храмі Святого Онуфрія.

За матеріалами: missiopc.blogspot.com