Вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Неділя, 24 листопада 2013, 13:01; Перегляди: 1841

23-24 листопада 2013 р., в Провінції Св. Миколая Отці Василіяни вшанували 80-ту річницю Голодомору 1932-1933 років. В суботу 23 листопада, в монастирських храмах Провінції була відслужена заупокійна Божественна Літургія за невинно заморених голодом українців, а в неділю 24 листопада, після Божественної Літургії ‒ Панахида.

В Осідку Провінції Св. Миколая, поминальне богослужіння за жертв Голодомору, відслужив в неділю Протоігумен Провінції о. Павло Райчинець ЧСВВ.

Недільне євангельське читання в цей день було присвячене притчі про Багача і Лазаря, в якій розповідається про двох чоловіків, один з яких «бенкетував щодня розкішно, а другий, на ім’я Лазар ‒ лежав у Багача при воротях, увесь вкритий струпами і бажав насититися тим, що падало в багатого зі столу; ба навіть пси приходили й лизали рани його» (Лк. 16, 19-31).

В день вшанування жертв Голодомору, Протоігумен звернув увагу, що в житті кожного з нас й сьогодні є також «свій Лазар», який чекає, коли ми звернемо на нього свою увагу. Цей «Лазар» може чекати нас у виді потребуючої людини, або важливої справи, на здійснення якої ми ніяк не наважуємося. Цей «Лазар» може критися і в нашій духовній сфері, адже в душі людина також інколи буває поділена на духовного Багача і Лазаря.

На закінчення своєї проповіді, Протоігумен пригадав слова з Книги Одкровення: «Ось, стою при дверях і стукаю, ‒ каже Христос, ‒ як хтось почує голос мій і відчинить двері, увійду до нього і вечерятиму з ним і він зі мною» (Одкр. 3, 20), та заохотив вірних ніколи не відвертатися від тих «Лазарів», як фізичних так і духовних, з якими ми зустрічаємося в нашому житті, адже виходячи їм на зустріч, ми виходимо на зустріч нашому Господу.

Після Божественної Літургії, Протоігумен разом з Ієромонахами Малоберезнянського монастиря та парафіянами, помолилися Панахиду за невинно заморених голодом українців в 1932-1933 роках.

о. Франціск Онисько ЧСВВ