13-14 липня 2019 р. Б., парафіяни від Малоберезнянського монастиря Отців Василіян взяли участь у Загальнонаціональній прощі до Марійського духовного центру «Зарваниця».
13-14 липня 2019 року відбулася Загальнонаціональна проща до Марійського духовного центру «Зарваниця», яку очолив Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. Традиційно у перший день прощі провелася зустріч з молоддю і багатотисячний похід зі свічками від парафіяльної церкви до чудотворного місця, де єпископи, священники та миряни молилися Молебень до Богородиці та просили у Матері Божої заступництва для нашого народу та миру для України.
У неділю, 14 липня, центральною подією прощі була Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив Блаженніший Святослав.
12 липня, у п'ятницю, церква і монастир св. апп. Петра і Павла у Дрогобичі святкувала храмовий празник.
О 12 годині відбулась Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Григорій Комар, єпископ-помічник Самбірсько-Дрогобицької єпархії. З нагоди свята прибуло багато священників, зокрема отець Протоігумен Йоан Школик, ЧСВВ, настоятелі, ієромонахи двох українських провінцій та парохи прилеглих храмів.
6 липня 2019 р. Б., на 72 році життя та 33 році монашого служіння, спочила у Господі с. Йосифа Ганна Куштан, ЧСВВ.
(заключний документ першої сесії собору монашества УГКЦ «Преображення у Господі»)
Пошук власної ідентичности - перше і надзвичайно важливе завдання сьогоднішнього монашества УГКЦ. Питання про зміст монашого життя, його євангельський дух та мету такого покликання до християнської досконалости гостро ставить нам також сучасна культура. Відповідь на нього значною мірою зумовлюватиме подальшу місію і роль монашества у церковному житті. Серед різноманітних харизм монаших спільнот треба знайти і вказати спільну для всіх суть богопосвяченого життя й покликання. Ця суть і є основою ідентичности.
Мукачівська єпархія століттями була Руською Церквою; вірними її були передусім русини-руснаки або й просто руські люди – народ, який у ХІХ–ХХ ст. поступово прийняв самоназву українців. Мукачівська єпархія перебувала в постійному контакті з Київською, а відтак Львівською митрополією. «Хрещеним батьком» її єднання з Апостольським престолом у Римі був Київський митрополит Йосиф Велямин Рутський – помічник і дорадник єпископів Петронія та Івана Григоровича. Опору у своїх змаганнях єпископ Василь Тарасович по смерті згаданого митрополита знаходив у перемиського владики Атанасія Крупецького. Частину мукачівських єпископів святили Київські і Львівські митрополити. Було й таке, що святили одного за іншим без перерви: Лев Кишка – Геннадія Бізанція 9. ХІІ. 1716 р.; Атанасій Шептицький – Симеона Ольшавського 3. ХІІ. 1735 р.; він же – Георгія Блажовського 17. ХІІ. 1738 р. та ін.
У п’ятницю, 5 липня 2019 р., у Ватикані розпочалася дводенна зустріч, на яку Святіший Отець запросив Верховного Архиєпископа, членів Постійного Синоду, Митрополитів УГКЦ та очільників окремих дикастерій Римської Курії, з метою поглиблення відомостей про життя та потреби України та визначення способів, якими Католицька Церква може посвятитися проповідуванню Євангелія та зробити внесок у підтримку страждаючих і сприяння мирові.