Великоднє звернення Протоігумена Провінції Святого Миколая ЧСВВ

Деталі: Категорія: Звернення і послання; Опубліковано: Четвер, 17 квітня 2014, 13:11; Перегляди: 3321

Високопреподобні Отці і Брати!

Дорогі Брати і Сестри у Христі!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Воскреснувши з мертвих, Ісус Христос, в першу чергу, почав з’являтися своїм учням, показуючи їм пробиті руки й ноги, та проколений бік. Для тих, хто бачив страждання Ісуса і його хресну смерть, чутки про Воскресіння були чимось неправдоподібним. Тому Господь, подолавши смертю смерть, неодноразово ставав посеред апостолів, щоб вони могли на власні очі пересвідчитись в Його Воскресінні. Апостол Тома, вкладав свій палець в ті місця на тілі Ісуса, де були Його смертельні рани. Інші учні, по дорозі в Емаус, довго слухали, як Ісус пояснював їм Писання. Всі разом спостерігали, як Господь проходив крізь замкнені двері і снідав разом з ними біля Тиверіядського озера. Вони слухали Його настанови і їхні серця поступово наповнювалися правдою, що Христос таки справді воскрес із мертвих.

Читаючи ці євангельські розповіді про появи Воскреслого Христа, пригадується Притча про Сіяча, яку Ісус розповідав проповідуючи Царство Боже. «Вийшов сіяч сіяти своє зерно, – казав Ісус. – І як він сіяв, одне зерно впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге упало на камінь і, зійшовши, висохло, бо не мало вогкості. Інше упало між тернину, і тернина, вигнавшись з ним вкупі, його заглушила. Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило» (Лк. 8, 5-8).

Правда про Воскресіння Христове, сьогодні нам дається наче те зерно, яке сам Господь сіє в наші серця. Подібно як апостоли, ми також наповнені сумнівами щодо Воскресіння, тому Ісус приходить і щедро, з року в рік, сіє божественне зерно свого Воскресіння в наші душі. Часто це зерно попадає в нас, коли ми закам’янілі, або порослі терниною пагубності, чи потоптані іншими людьми або системами. Але Христос-Сіяч знову приходить і починає сіяти зерно Життя Вічного в наш духовний ґрунт.

В цей величний празник, ми повинні насамперед пам’ятати, що зерно Воскресіння Христового почне розростатися і давати плоди в нашому житті лише тоді, коли ми станемо відповідним ґрунтом для цього зерна. Сіяч сіє своє зерно, але ми зі свого боку повинні підготувати ґрунт для цього посіву. І навіть потім, коли зерно Воскресіння проростає в нас, його треба доглядати, плекати і берегти.

Сьогодні Божественний Сіяч знову сіє своє зерно в наших серцях. Поки це зерно проросте, можливо пройде багато часу, але не шкодуймо від сьогодні своїх зусиль, щоб з цього маленького зерна зробити скарб свого життя. Очищаймо себе від усього, що є кам’яним, тернистим і не даваймо, щоб нас топтали. Даймо можливість одному малому зерняткові вирости і принести плід. Коли це станеться, ми переконаємося, що цей плід є ціннішим за всі інші досягнення нашого життя. Це плід, який є основою нашого Вічного Життя і нашого Воскресіння. Тому не даймо йому померти.

Нехай Воскреслий Христос, стане сьогодні духовно-видимим для кожної людини, для кожної сім’ї і спільноти, а також для нашої України. Доторкаймося духовно до Нього, який був поранений людськими гріхами і смертю, та самі переконуймося, що Він все це переміг і знову до нас повернувся, щоб поділитися з нами своїм Воскресінням, своєю божественною силою та життєдайністю.

З найкращими великодніми вітаннями та побажаннями,

о. Павло Райчинець ЧСВВ

Протоігумен Провінції Св. Миколая в Україні