Іспит сумління на основі євангельських блаженств

Деталі: Категорія: ДУХОВНІСТЬ; Опубліковано: Середа, 02 липня 2014, 19:22; Перегляди: 2902

alt

Усі Писання, каже апостол Яків, є немов дзеркалом, в якому віруючий повинен спокійно поглянути на себе, без поспіху, аби по-справжньому пізнати «який він» (див. Як. 1, 23-25). Одним з таких дзеркал є «Євангельські блаженства» (Мт. 5, 3-11), за допомогою якого ми можемо зробити євангельський іспит свого сумління.

«Блаженні вбогі духом, бо їхнє Царство Небесне».

Чи вбогий я духом, внутрішньо вбогий, чи повністю поклався на Бога? Чи вільний я і відірваний від земних благ? Чим є для мене гроші? Чи намагаюсь провадити стриманий і простий спосіб життя, як це належить тому, хто бажає бути свідком Євангелія? Чи приймаю близько до серця проблему жахливої бідності, не добровільної, а накинутої багатьом мільйонам моїх братів?

«Блаженні тихі, бо вони успадкують землю».

Чи я тихий? Чи присутня грубість у моїх вчинках, але навіть у словах і в думках? Чи опановую я гнів назовні й всередині мене? Чи я ввічливий і привітний з тими, хто поруч мене?

«Блаженні засмучені, бо будуть утішені».

Чи вважаю я смуток нещастям і карою, як це вважають люди у світі, чи сприятливою нагодою уподібнитись до Христа? Які причини моєї журби: Божі, чи ті, що від світу цього? Чи намагаюсь я утішити інших чи, може бажаю утішення тільки для себе? Чи вмію зберігати в таємниці між мною і Богом деякі неприємності свого життя, не розповідаючи про них усім?

«Блаженні голодні та спраглі справедливості, бо вони наситяться».

Чи маю голод і спрагу за святістю? Чи прагну святості, чи я вже передчасно змирився з посередністю і з байдужістю?

Чи матеріальний голод мільйонів людей не спричинює кризи в моєму постійному пошуку комфорту, в моєму міщанському стилі життя? Чи усвідомлюю, наскільки я і світ, в якому живу, перебуваємо фактично в ситуації євангельського багача?

«Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя».

Чи я милосердний? Супроти помилки брата, співпрацівника я реагую із осудом чи з милосердям? Ісус мав співчуття до народу, а я? Чи був колись і я слугою, якого пробачили, але який сам не вміє пробачати? Скільки разів просив і з легкістю отримував милосердя Боже за свої гріхи, не усвідомлюючи, якою ціною Христос мені його забезпечив?

«Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога».

Чи я чистий серцем? Чистий в намірах? Чи моє «так» означає «так», а «ні» – «ні», як в Ісуса? Чи присутня в мені чистота серця, чистота уст, чистота очей, чистота тіла... Чи намагаюсь я плекати всю цю чистоту, настільки необхідну особливо для богопосвячених душ? Прямою протилежністю до чистоти серця є лицемірство. Кому намагаюсь сподобатись у своїх вчинках, Богові чи людям?

«Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться».

Чи є я миротворцем? Чи намагаюсь примирити ворогів? Як поводжуся в конфліктах думок, інтересів? Чи намагаюсь нести завжди і тільки добро, позитивні слова, пропускаючи повз вуха зло, плітки, все те, що може посіяти розбрат? Чи присутній мир Божий у моєму серці, а якщо ні, то чому?

«Блаженні переслідувані за правду, бо їхнє Царство Небесне».

Чи готовий я щось мовчки перетерпіти заради Євангелія? Як реагую супроти несправедливості та грубіянства, вчиненими проти мене? Чи внутрішньо співпереживаю з багатьма братами, що справді страждають за віру або за соціальну справедливість і свободу?