Діяльність Василіян на Закарпатті під покровом святого Миколая

Деталі: Категорія: ІСТОРІЯ; Опубліковано: Субота, 10 грудня 2011, 11:12; Перегляди: 2800

На початку 20-го століття, діяльність Василіян на Закарпатті, була скерована на освіту і виховання дітей та молоді. Ця суспільна сфера була досить опущена і не кожен міг здобути принаймні початкову освіту. За прикладом свого покровителя - святого Миколая, Василіяни на Закарпатті прийшли на поміч місцевим дітям. Вони відкрили школу при Ужгородському монастирі, в якій могли навчатися діти з бідних сімей.

Наближається одне з найбільш відомих християнських свят „Празник Святого Миколая Чудотворця”. Свято св. Миколая, в Україні є особливо бажаним для дітей. Згідно традиції, вночі перед святом, св. Миколай приносить дітям подарунки, яких вони від нього чекають. Кожного року, у християнських сім’ях батьки, наслідуючи св. Миколая, намагаються подарувати своїм дітям ті подарунки, яких вони просять.

Василіяни, у своїй діяльності на Закарпатських землях, також наслідували святого Миколая. На початку 20-го століття, вони зробили місцевим дітям подарунок, який вплинув на ціле їхнє подальше життя.

В ті часи, далеко не кожна дитина могла отримати хоча б початкову освіту. Саме тому, о. Йоаким Хома ЧСВВ, ставши Протоігуменом Закарпатської Провінції у 1906 році, в рамках монашої реформи, запланував будівництво Ужгородського монастиря зі школою для дітей, зокрема бідних.

Сучасний та історичний вигляд колишнього Ужгородського монастиря. На даний час, приміщення займає Ужгородський Національний Університет.

Будівництво монастиря зі школою розпочалося в жовтні 1911 р. на кошти місцевого єпископа, який виділив 5 тис. крон, доброчинців, що пожертвували 23 тис. 195 крон та державні кошти, які складали 300 тис. крон. У 1912 р. будівництво обителі завершили. Будівля складалася з трьох поверхів, на яких було розміщено 56 просторих кімнат.

Їдальня і спальня в Інтернаті при Ужгородському монастирі

У вересні 1912 року, тут було відкрито інтернат для бідних дітей, в якому щороку навчалося і виховувалось 70-90 осіб. Чимало юнаків, після закінчення інтернату, виявляли бажання посвятити себе монашому життю. Тому в Ужгородському монастирі була також початкова школа монашого життя.

У 1932 році, Закарпатська Провінція Отців Василіян була остаточно зреформована і канонічно затверджена як Василіянська „Провінція Святого Миколая”.

За посередництвом святого Миколая, покровителя Провінції, освітньо-виховна діяльність Василіян розвивалася і вносила неабиякий вклад у суспільно-релігійне життя Закарпатського Краю.

В 1937 році, Василіяни, під проводом о. Полікарпа Булика ЧСВВ, почали робити старання у відкритті класичної гімназії при Ужгородському монастирі. Було укладено організаційний статут гімназії. Здійснювалися відповідні переговори з Чеським урядом.

Міністерство шкільництва і народної освіти Чехословацької республіки позитивно відгукнулося на заснування василіанської класичної гімназії і на основі чинного законодавства, 9 березня 1937 року, дало дозвіл відкрити 1-го клас, а згодом, на прохання засновників, − 2-й і 3-й класи гімназії. Директором гімназії було призначено д-ра Андрія Алискевича, колишнього директора Ужгородської міської гімназії.

Чимало дітей із міських шкіл, виявили бажання і перевелися на навчання у василіанську гімназію.

На підставі вступних іспитів, до 1-го класу було прийнято 50, а до 3-го – 59 дітей. Серед учнів гімназії були діти з цілого краю – з Дравець, Невицького, Баранинець, Кам’яниці, Порошкова, Сімерок, Перечина, Ворочева, Великого Березного, Княгині, Мирчі, Лубні, Ужка, Углі, Кальника, Нового Давидкова, Кайданова, Кибляр, Осою, Заднього, Королева, Вилока, Веряці, Тросника, Хуста, Руського Поля, Драгова, В. і Н. Студеного, Бедевлі, Буштина, Солотвина, Луга, В. Бичкова, Рахова, Ясіня, В. Верецьок, Негровця. Вісім учнів було з Ужгорода, 17 учнів з недалеких сіл Словаччини. Серед учнів було 44 дітей селян.

За рідною мовою склад учнів був таким: українська – 91, словацька – 8, мадярська – 3, румунська – 2, чеська – 1, жидівська – 1.

За віросповіданням: 96 учнів – греко-католики, 6 – римо-католики, 2 – греко-восточці, мойсеєве – 2 учні.

Навчання у гімназії розпочалося 1 вересня 1937 року. Урочисте відкриття гімназії, з технічних причин, відбулося 28 листопада. Було запрошено представників церковних властей, влади, учбових закладів. Після богослужіння, інавгураційну промову виголосив тодішній Протоігумен о. Полікарп Булик ЧСВВ.

У свої промові, директор гімназії д-р А. Алиськевич сказав, що: «Наша, щойно відкрита гімназія є тридцятою і першою руською (українською) класичною гімназією в Чехословацькій республіці… Важливим чинником нашої гімназії є введення в шкільну програму вивчення грецької мови о її оряд очн і красі, що через довгі віки була світовою, о її багатій літературі, історіографії, філософії і научній прозі, о досконалих творах архітектури, різьбарства, малярства, котрі стали жерелом, істочником і основою для цілого цивілізованого світа в середніх і нових віках по нинішній день..!»

Від імені родичів на святковій академії виступив Федір Ревай.

Опісля, у супроводі хору і оркестру гімназії, були виконані такі музичні твори, як: «Боже, вислухай благання», «Учітеся, брати мої» та багато інших.

Професор отець Севастіян Сабол ЧСВВ (Зореслав), зачитав привітальні телеграми Президенту республіки д-ру Е. Бенешу, міністру шкільництва та урядові республіки. Були також відмічені річниці – заснування союзних держав Югославії та Румунії, Зборівської перемоги, пам’яті великого чеського і світового педагога Яна Амоса Коменського, 100-а річниця появи «Русалки Дністрової», роковини Т. Шевченка та багато інших заходів.

Під опікою префекта гімназії о. Полікарпа Лозана ЧСВВ, велика увага приділялась розвитку навчання, релігійно-моральному вихованню. При гімназії існувала бібліотека, а бажаючі могли користуватися також багатою монастирською бібліотекою.

Під час навчання у гімназії, окрім освіти, велику увагу приділяли також фізичному вихованню і спорту. Під проводом оряд. Балицького при гімназії активно діяв Пласт (54 члени у 7-ми гуртках), який брав участь у всіх державних, національних святах, маніфестаціях, походах, таборах і багатьох інших заходах.

Велику допомогу гімназії надавав комітет родичів, головою якого був Ф. Ревай. Протягом року комітет проводив 9 засідань, надаючи значну допомогу бідним учням одягом, взуттям, необхідними підручниками, тощо.

Родичам пропонувалось, щоб «їх сини поводились всюди і завсіди порядочно», що «учень не перестає бути учнем і в часи вакацій і мусить так поводитися, як і в часи шкільного року…». Пропонувалось усім родичам вступити до «родичівського союзу», мета якого – допомагати убогим дітям, держати тісний зв’язок з професорським складом для добра школи, учнів і батьків. Відбувалися регулярні батьківські збори.

Однак, у зв’язку з окупацією м. Ужгорода мадярськими військами, на початку жовтня 1938 року, гімназію було переведено у Великий Бичків. Навчання продовжилось в приміщенні діючої міської школи. Зі спогадів колишніх учнів гімназії відомо, що тут діяли чотири класи. Залишився ще документ «Піврічне свідоцтво» учня 2-го класу Андрія Рихла, видане у В. Бичкові 28 лютого 1939 року, з підписом директора А. Алиськевича, який засвідчує, що у той час гімназія була ще діючою.

Остаточно гімназія була ліквідована, коли мадярські війська окупували також і Великий Бичків.

Зі спогадів колишніх учнів ужгородської василіянської гімназії, її заснування і діяльність, заповнила освітньо-виховну прогалину, яка відчувалася тоді у суспільстві. Не зважаючи на те, що існування цієї школи, з огляду на історичні обставини, було досить короткочасним, вклад у суспільно-релігійне життя Закарпаття вона зробила неоціненний. Святий Миколай, покровитель закарпатських Василіян, скерував їхню діяльність на ту сферу, що була найбільш опущена – на освіту і виховання дітей, які не мали такої можливості.

Перегортаючи сторінки цієї історичної доби, можемо повчитися, як треба наслідувати святого Миколая. Інколи подарунки, які християни роблять на свято Миколая, не відповідають потребам, а деколи й шкодять потребуючим. Що в дійсності потрібно дітям сьогодні? В якій сфері нашого життя потрібно заповнити прогалину?

о. Франціск Онисько ЧСВВ

10.12.2011 р.

Використані матеріали:

„Гімназія Чина ордена отців Василіян в Ужгороді”, Срібна Земля, №50 (460), 2001.
Пекар А., Василіянська Провінція св. Миколая на Закарпатті, „Записки ЧСВВ”, Том ХІ (ХVІІ) – Вип. 1-4, Рим 1982.
Кічера В., Заснувння і діяльність Чину Святого Василія Великого на Закарпатті (1733-1950 роки). /Рукопис/ Наукова бібліотека УжНУ. - Відділ рукописів. – Інвентарний № 1733.