Отець Атанасій Григорій Великий ЧСВВ

Деталі: Категорія: ІСТОРІЯ; Опубліковано: П'ятниця, 08 листопада 2013, 17:11; Перегляди: 4001

Атанасій Григорій Великий, український церковний діяч, науковець, відомий історик Церкви, археограф, отець ІІ Ватиканського Собору та Протоархимандрит Василіянського Чину, народився 5 листопада 1918 року в с. Туринка, Жовківського району, Львівської області, в сім’ї Теодора та Пелагії з роду Бекиш.

Окрім нього, у сім’ї було ще четверо дітей: Іван 1907-1930, Василь 1913-1945, Стефан 1921-1946 та Марія 1924 р. н.

Навчався у народній школі села Туринки (1925-1929) та в Жовківській гімназії (1929-1933), де історію викладав відомий історик Іван Крип’якевич.

До Василіянського Чину вступив 31 серпня 1933 р. у Крехові, а торжественну професію довічних обітів склав 27 квітня 1941 року в Празі.

Філософію вивчав у Кристинополі (Червоноград), богослов’я – в Оломоуці та Празі (Чехія). Студіював історію та філологію в Українському Вільному Університеті в Празі (1940-1944, здобув докторат з історії). Богословські студії продовжив у Вюрцбурзі (Німеччина) та Римі (Італія), де в Григоріанському університеті одержав докторат (1948).

Також студіював у Папському Східному Інституті (1946-1948), де отримав ліценціат, та у Ватиканській Палеографічній Школі (1947-1948).

8 грудня 1946 р. висвячений на священика у каплиці Папської колегії св. Йосафата в Римі з рук Архиєпископа Івана Бучка.

Отець Атанасій Великий займався виховною, науковою й культурною діяльністю.

Віце-ректор (1948-1953, 1955-1960) і проректор (1961-1963) Української папської колегії св. Йосафата в Римі.

З 1948 був співробітником української секції Ватиканського радіо.

Від 1948 – редактор відновлених у Римі «Записок ЧСВВ», в яких опублікував більше 55 томів архівних документів з історії української Церкви та зредагував близько 30 томів наукових праць.

Він також автор численних наукових праць, розвідок і статей, число яких сягає понад 350. Учасник різних міжнародних конгресів, дійсний член наукових товариств.

Ієромонах Атанасій з 1957 по 1960 рр. очолював комісію для перекладу Святого Письма на українську мову. Голова Українського богословського наукового товариства (1960-1965).

Папа Іван XХIII призначив отця Атанасія першим секретарем Підготовчої, а згодом Соборової Комісії для Східних Церков. Під час II Ватиканського Собору о. Великий вносив питання про український католицький патріархат. Підготував 5-томний переклад та історію текстів ІІ Ватиканського Собору українською мовою.

1963-1976 – Протоархимандрит Василіянського Чину Святого Йосафата.

За час свого настоятельства тричі відвідував усі монастирі Чину.

За його ініціативою почала виходити з 1964 р. серія під назвою «Українська Духовна Бібліотека», яка налічує близько 100 видань. Дійсний член НТШ, співредактор Енциклопедії українознавства.

Він теж був консультором Конгрегації для Східних Церков (від 1965 р.), Василіянського Чину (1976-81), Комісії Латинського (1964-72) й Східного Церковного Права (1965-80).

Невтомна праця досить швидко знищила здоров’я ієромонаха Атанасія Великого, після чого він тяжко занедужав на два роки. Упокоївся в Бозі в Навечір’я Різдва Христового, 24 грудня 1982 року, на 65 році життя.

Поховано ієромонаха Атанасія на римському цвинтарі Кампо Верано.

Біографічна довідка за матеріалами: osbm.info

Фотографії: Архів Провінцій Св. Миколая