Мощі святого Партенія у Василіянському монастирі Різдва Христового

Деталі: Категорія: ІСТОРІЯ; Опубліковано: Субота, 04 січня 2014, 21:14; Перегляди: 5672

Святий Партеній жив у ІІІ ст. по Христі. Під час жорстокого переслідування християн за свою вірність Христові зазнав мученицької смерті разом зі своїм старшим братом Калогерієм 15 травня 250 року.

Його святі мощі зберігаються в храмі Василіянського монастиря Різдва Христового у м. Жовкві, Львівської області.

Спершу мощі святого Партенія зберігалися понад 1000 років у римськх катакомбах – на кладовищі Святого Калікста. У 1665 році Папа Олександр VІІ передав мощі Святого муч. Партенія австрійському цісарю Леопольду І до Відня, де вони зберігалися в монастирі Святої Клари.

1784 року за стараннями о. Єроніма Стрілецького, ЧСВВ, цісар Йосиф І дозволив перевезти мощі Святого муч. Партенія до василіянського монастиря у Жовкві, де вони перебувають по сьогоднішній день.

Святий Партеній жив у IV ст. в місті Мелітополі у Малій Азії і був сином диякона. Бог обдарував юнака даром творення чудес та зцілення недужих. Невдовзі Партенія висвятили на священика, а згодом він став єпископом міста Лампсака. Своїми духовними науками і чудами Партеній навернув багатьох поган до Христової віри. Найбільшим чудом Партенія було воскресіння молитвою мертвого юнака.

У віці 24 років, св. Партеній став цісарським секретарем. Його дуже поважали люди, а також сам тодішній цісар Риму Декій. Був св. Партеній в авторитеті серед римської знаті та у великих дружніх стосунках з потайним християнином, начальником міста Риму Еміліяном.

Св. Партеній з надзвичайною пильністю поширював Христову віру серед римської знаті, яка здебільшого на той час залишалась язичницькою, поклоняючись богам, за що і було призначено св. Партенію мученицьку смерть.

Коли чимало християн, з моменту проголошення цісарського декрету (що наказував безпощадно катувати усіх християн) почали утікати з Риму, св. Партеній зі своїм братом св. мучеником Кальогерієм, добровільно і свідомо продовжували залишатись на своїх посадах, очікуючи мученичої смерті. Після цілоденних мук, щоб відреклися від віри Христової, кати нічого не домоглися. Тоді св. Партенію та його братові було винесено присуд спалити вогнем, але на диво катів і всіх присутніх полум’я не хотіло поширюватися на святих. Після цього чуда з великою люттю їх було закатовано сильними ударами гарячим смолоскипом по голові.

З життя св. Партенія знаємо, що був він молодий і вродливий. На той час у Римі займав він високу посаду. Не дивлячись на урядовців, своїх співпрацівників, які часто через свій достаток піддавались багатьом душевним та тілесним пристрастям в той час пануючого ідолопоклонства, св. Партеній залишався чистим душею та тілом, випромінюючи свою чистоту на оточуючих. З переказу відомо, що св. Партеній повністю вирішив посвятити своє життя Богові і вибрав собі неодружений стан. Господь, покликавши його до життя в чистоті, зволив, щоб був він і опікуном для усіх, хто занепав, знемагаючи від боротьби зі спокусами душі та тіла.

Ім’я Партеній з грецького, означає «незайманий», «непорочний». Не випадково це ім’я підкреслює ревне служіння святого Партенія для Бога на шляху чесноти Чистоти.

Св. Партеній за переданням походив родом з Вірменії. Своїми власними здібностями й заслугами в дуже молодому віці заслужив собі на велику повагу у знатних осіб того часу. Про нього дійшла чутка аж до Риму, де після зустрічі з тодішнім безбожним цісарем Декієм, був призначений прімікарієм царського уряду, тобто, головним цісарським нотаріусом. Здобув він також багато гідних похвали заслуг і у військовій службі, та й зрештою на таку посаду призначали тільки тих, хто відзначався особливими знаннями. Його гідність рівнялась римським сенаторам. Але це не головна риса святого, оскільки свою владу використовував з однією метою ‒ утвердження християнства поміж пануючого в той час безбожного ідолопоклонства.

Коли мощі св. Партенія, в присутності єпископа Іринея Білика, ЧСВВ урочисто відкривали для заміни покривала, то присутні були надзвичайно здивовані, бо не зважаючи на те, що пройшло вже тоді більше як 1750 років з дня смерті святого, його мощі були на диво збережені. На голові є вм’ятина від удару ще з того часу, коли кат гарячою головнею з усієї сили вдарив у голову молодого Партенія.

На мощах виразно видніються печатки Папи Римського, які засвідчують, що це дійсні мощі св. Партенія.