Моральність пристрастей
- Деталі
- Категорія: КАТЕХИЗМ
- Опубліковано: П'ятниця, 25 березня 2016, 18:02
- Автор: Адміністратор
- Перегляди: 2292
Людська особа прямує до блаженства через свої свідомі вчинки: пристрасті чи почуття, які вона відчуває, можуть підготувати її до блаженства і сприяти йому.
І. Пристрасті
Слово «пристрасті» належить до християнського спадку. Почуття або пристрасті означають емоції або порухи чутливості, які спонукають діяти чи ні відповідно до того, що людина відчуває чи уявляє як добро або зло.
Пристрасті є природними складовими частинами людської психіки; вони утворюють місце переходу і забезпечують звʼязок між життям чуттєвим і життям духовним. Господь наш вказує на людське серце як на джерело, з якого виходить порух пристрастей (Пор. Мр. 7, 21).
Пристрастей є багато. Основною є любов, викликана потягом до добра. Любов породжує бажання відсутнього добра І надію отримати його. Це бажання завершується задоволенням і радістю від отриманого добра. Загроза зла викликає ненависть, відразу і страх перед злом прийдешнім. Цей порух закінчується смутком через присутнє зло або гнівом., який йому противиться.
«Любити – це бажати комусь добра» (Св. Тома Аквінський, Сума теології, 1-2, 26, 4). Усі інші почуття мають своє джерело в цьому первісному русі людського серця до добра. Лише добро можна любити (Пор. св. Августин, Про Святу Трійцю, 8, 3, 4). «Пристрасті є злі, якщо злою є любов, і добрі, якщо доброю є любов» (Св. Августин, Про Боже місто, 14, 7).
II. Пристрасті і моральне життя
Самі пристрасті не є ні злими, ні добрими. Вони оцінюються морально лише настільки, наскільки вони дійсно залежать від розуму і волі. Пристрасті названо добровільними «або тому, що вони продиктовані волею, або тому, що воля не забороняє» (Св. Тома Аквінський, Сума теології, 1-2, 24, 1). Досконалість добра морального або людського вимагає, щоб розум керував пристрастями (Пор. св. Тома Аквінський, Сума теології, 1-2, 24, 3).
Сильні почуття не вирішують ні про моральність, ні про святість осіб; вони є просто невичерпним джерелом образів і афектів, через які виражається моральне життя. Пристрасті є морально добрими, якщо вони сприяють добрій дії, і є злими у протилежному випадку. Правильна воля спрямовує до добра і блаженства почуттєві порухи, які вона визнає своїми; зла воля піддається невпорядкованим пристрастям і загострює їх. Емоції і почуття можуть облагородитись чеснотами або бути спотворені пороками.
У християнському житті Сам Святий Дух здійснює Своє діло, мобілізуючи всю істоту разом з її болями, побоюваннями і смутком, як це виявляється в агонії і страстях Господа. У Христі людські почуття можуть знайти своє здійснення в любові і божественнім блаженстві.
Моральна досконалість полягає в тому, щоб людину спрямовувала до добра не лише воля, а й чуттєві прагнення, згідно зі словами псалма: «Серце моє й моє тіло радіють живим Богом» (Пс. 84,3).
КОРОТКО
- Слово «пристрасті» означає афекти або почуття. Через свої емоції людина передчуває добро або зло.
- Головними пристрастями є любов і ненависть, бажання і страх, радість, смуток і гнів.
- У пристрастях, які є порухами чутливості, немає ні морального добра, ні зла. Але відповідно до того, чи вони залежать чи не залежать від розуму і волі, у них є моральне добро або зло.
- Емоції і почуття можуть облагородитись чеснотами або бути спотворені пороками.
- Досконалість морального добра полягає в тому, щоб людину спрямовувала до добра не лише воля, а також і її «серце».
- Катехизм Католицької Церкви: 1762-1775.