Євхаристія – джерело життя Церкви

Деталі: Категорія: ЛІТУРГІЯ; Опубліковано: Неділя, 24 червня 2012, 13:17; Перегляди: 2219

У нашій християнській традиції є декілька важливих моментів, на які слід звернути увагу нам, християнам східного обряду. Зокрема хочеться звернути увагу на деякі богослужіння, в яких часто ми беремо участь у свята чи будні, щоб часом відвідування храму не стало для нас якоюсь банальністю, а навпаки, щоб ми відчули себе активними учасниками торжества, в якому зустрічаємось із живим Богом.

Літургія є спільною молитвою християнського люду, яка збудована навколо Євхаристії. Цією молитвою Бог прославляється і людина освячується. Зрозуміло, що Євхаристія, яка є жертвою Ісуса Отцеві, є найдосконалішою дією прославлення. Це жертва, яка приноситься Сином Отцеві через особу священика. Коли ми поєднуємось із Христом, приймаючи його Тіло і Кров, ми освячуємось. Євхаристія є найяскравішим прикладом прославлення і освячення. Отже, коли церква збирається для молитви, Бог прославляється, а люди освячуються. В Літургії ми безпосередньо і таємно зустрічаємо живого Христа. Ісус Христос був присутнім на землі. Він помер, воскрес і вознісся на небеса, поза нашим зором. Він знову прийде для того, щоб бути присутнім серед людей в останній час. Він був присутнім і буде присутнім, – це є безсумнівне твердження Католицької Церкви, яке щодня згадуємо у Символі віри. З цього випливає, що Божественна Літургія є найважливішим богослужінням для всього християнського світу.

Крім богослужіння, яке ми називаємо Службою Божою, неодмінно вартує звернути увагу на інші богослужіння, які найбільш прижилися у нашій традиції.

Далі мова піде про такі важливі богослужіння, як Вечірня та Утреня, які доповнюють і, одночасно, являють себе невід’ємною часткою нашого літургійного добового кола.

Вечірня

У своїй праці «Пояснення богослужень» о. Родіон Головацький, ЧСВВ вказує на те, що Вечірня – це дочка св. Літургії, бо вечірня успадкувала деякі літургійні елементи, як наприклад, Вхід, винесення Євангелії, прокімен, псалом 33. В кінці XVIII ст. у вечірні почали вбачати цілу історію спасіння від сотворення світу до другого приходу Христа. Загалом виділяємо в ній 4 етапи:

Перший етап нагадує нам повернення до початку, до цього Вечора, коли людина, будучи покликана Богом з небуття до існування, відкрила очі і побачила цілу красу, і славу створіння, яку оспівуємо в 103 псалмі, побачила і почала складати Богові подяку і при цій подяці сталася собою.

В другій частині багато людських прохань і це є знаком, що ми усвідомлюємо нещастя первородного гріха і його наслідки, тому у храмі виключається світло, закриваються Царські двері, служитель знімає верхні священичі ризи і „нагий”, смертельно поранений гріхом, стоїть навпроти раю (Царські двері) і читаючи світильничі молитви, нагадує Адама, що кається і плаче перед брамою раю, за якими міститься престол Божої слави, плаче, просячи Бога про помилування.

Третя частина − це є світло, сяюча частина − Христос спасає від темноти гріха, в Ньому все переображується, − в темряву приходить «Світло Тихе» – Ісус Христос.

Четверта частина вказує на початок нового життя, тобто, Спаситель перетворює кінець нашого земного життя в початок життя небесного.

Особливістю вечірні є також її молитовне завдання. У християнську давнину (III ст.) «Апостольські постанови» визначили його такими словами: «Ввечері ж (молитви), − дякуючи за те, що (Бог) дав нам ніч для відпочинку після цілоденної праці» (8,34). Цю думку в наступному сторіччі доповнив і поширив св. Василій Великий у своїх повчаннях, пишучи: «Коли день закінчиться, треба подякувати Богові за все те, що Він нам дав, і за те, що доброго ми вчинили. А й провини слід визнати, бо – чи ми свідомо, чи несвідомо провинилися ділом, словом або самою лише гадкою – за все нам треба переблагати Бога на молитві» (ШП. 37, 4).

Утреня

Наступне, не менш важливе богослужіння, до якого ми звикли має назву – Утреня. Утреня – це рання богослужба, що подібно як вечірня, складається з псалмів, стихир, молитов і гімнів. Це богослужіння, в якому дякуємо Богові за опіку вночі, за ласку життя та просимо допомоги на цілий день. Ми згадуємо прихід Спасителя, як Відкупителя і почитаємо священні події, святих Божих угодників, прославляємо в Утрені Бога, Богоматір за Їх невимовну любов до людського роду. Оскільки ранок ототожнюється з відродженням та відновою, є природнім, що Утреня приймає характер акту присвячення. Вона є приготуванням, первоплодом денної роботи, посвяченим Богові з надією, що все, що ми довершимо протягом дня належатиме також Господеві. Св. Василій Великий пояснює це в своїх Правилах так: «На світанку, перші порухи серця і ума нехай будуть посвячені Богові. Не вирішуймо нічого поки ми не втішимось думкою про Бога, як написано: «Я згадав про Бога і утішився» (Пс. 76:4).

Після того, як ми розглянули найбільш відомі частини добового кола, звернімо увагу на, так звані, паралітургійні служби, в яких теж досить часто ми беремо активну участь. Називаються вони – Молебні. Це такі короткі богослужіння до Христа Чоловіколюбця, Богородиці, св. Миколая та інших святих угодників. Проте, як навчає Ватиканський Собор II, саме Літургія є тією вершиною, до якої прямує діяльність Церкви, й одночасно є і тим джерелом, звідки випливає вся її сила. Тому завжди пам’ятаючи ці слова, не занедбуймо цього важливого обов’язку – участи у Божественній Літургії.

В іншому місці Собор вказує на присутність Христа в різний спосіб: «Але, щоб діло таке довершити, Христос повсякчасно є присутній у своїй Церкві, перш усього в літургійних чинностях. Він є присутній на Службі Божій, коли в особі служителя – «той сам тепер себе приносить служінням священиків, що тоді самого себе приніс на хресті», а головною мірою під євхаристійними видами. Він є присутній своєю силою у Святих Тайнах так, що коли хтось христить, сам Христос христить. Він є присутній у своєму слові, бо сам він говорить, коли в Церкві читається Святе Письмо. Врешті він є присутній тоді, коли молиться й співає Церква, він сам, який приобіцяв: «Де двоє або троє зібрані в моє ім’я там я серед них» (Мт. 18,20). Отож, з цього випливає,що будь яке богослужіння по своєму звеличує нашого Спасителя, але в першу чергу ми освячуємось і прославляємо Творця тоді, коли беремо участь у Євхаристії.

Нашою метою було наголосити насамперед на важливості Євхаристії, але й також на важливості інших богослужб та молитовних практик, бо іноді ми поводимось під час цих богослужінь так, ніби втратили відчуття того, що для нас є найважливіше.

Бр. Максим Пішта ЧСВВ