Проповідь Протоігумена на празник Різдва Пресвятої Богородиці

Деталі

Категорія: ПРОПОВІДІ І ПРОМОВИ

Опубліковано: Неділя, 21 вересня 2014, 16:10

Перегляди: 4215

Проповідь, виголошена Протоігуменом Провінції Святого Миколая в Україні, отцем Павлом Райчинцем ЧСВВ, на празник Різдва Пресвятої Богородиці в Імстичівському монастирі, 21 вересня 2014 р.

Дорогі Брати і Сестри у Христі!

Цього року, празник Різдва Пресвятої Богородиці є для нас особливим.

В історії нашого спасіння, народження Марії стало початком нашого відкуплення від неволі гріха. А сьогодні, ми в покорі і надії очікуємо від Пресвятої Богородиці, щоб таїнство її народження надалі продовжувало визволяти нас від неволі гріха, який намагається над нами запанувати.

Останнім часом ми є свідками, як наш світ переповнюється гнівом, злобою і ненавистю. А люди стають слугами зла і гріха, породжуючи та підтримуючи війни і конфлікти.

Тому свято Різдва Пресвятої Богородиці пригадує нам наше початкове призначення, від якого ми відійшли і про яке ми забуваємо.

В цей час, який переповнений ненавистю і ворожнечею, сьогоднішнє свято пригадує нам, що «Бог є Любовʼю». З любові Бог створив цей світ. З любові Бог не переставав спасати цей світ і прощати людям їхню невірність і гріхи.

Євангеліє каже нам, що: «Бог так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Ів. 3, 16).

І власне різдво дитини і слугині цієї Божої Любові, ми сьогодні вшановуємо.

Марія була слугинею Божої любові в цьому світі. Згідно з Божим задумом, вона народилася в цьому світі, щоб Божа любов до людини стала видимою і втіленою в наше життя.

В Святому Письмі, як в Старому так і в Новому Завітах, часто згадується про любов Бога до людей.

Ця любов порівнюється з любовʼю батька до сина (Ос. 11, 1).

Ця любов сильніша від любові матері до своїх дітей (Пор. Іс. 49, 14-15).

Бог любить свій народ більше, ніж наречений свою наречену (Пор. Іс. 62, 4-5).

Ця любов перемагає навіть найбільші невірності (Пор. Єз. 16; Ос. 11).

Ця любов жертвує найдорожчим – Бог жертвує своїм Єдинородним Сином (Ів. 3, 16).

І саме завдяки Діві Марії, Бог подарував нам свою любов і продовжує її дарувати та втілювати.

Марія народилася між людьми, щоб передати нам Божу любов.

Вона стала для нас руками самóго невидимого Бога.

Вона не передала нам від Бога стратегію війни і план завоювання ворожої території…

Вона не передала нам секрет, як виграти той чи інший бій.

Вона передала нам від Бога його Любов, яка стала втіленою в Ісусі Христі.

Вона передала нам взірець Любові і Милосердя.

Вона стала слугинею цієї Божої Любові.

«Ось я слугиня Господня…», – сказала вона архангелу Гавриїлу.

В це свято, Марія запрошує також кожного з нас до цього служіння. «Будьте і ви слугами Божої Любові в цьому світі», – каже вона сьогодні.

Адже християнин, зі своєї природи, це не є «професійний вояк», що може перемогти свого ворога будь-яким способом.

Християнин – це професійний слуга Божої Любові, який перемагає зло добром.

Але бачимо по собі, що ми є дуже схильними до ворожнечі і війни. І не йдеться тільки про ту війну, в яку втягнута сьогодні наша країна. Йдеться більше про ту війну, яку ми ведемо один з одним.

Це війна, яку ми можемо вести під одним рідним дахом.

Це ворожнеча, яка панує між рідними серцями.

Це ненависть, яка триває між батьками і дітьми.

Це зрада, яка повстає в тому, що для нас найсвятіше.

Спитаймо себе сьогодні, чиїми ми є слугами?

Що породило нас в цьому світі і що породжує нас далі?

Чиїми руками ми є сьогодні?

Спитаймо себе, чи ми породжуємо те, для чого самі народилися?

«Будьте слугами любові, бо з любові Бог дав вам життя», – таке послання сьогоднішнього свята.

Ми називаємо Марію нашою Небесною Матірʼю і ми знаємо, чому вона є нашою Матірʼю. Але чи задумувались ми над тим, що означає бути її дитиною? Чи ми застановляємось над тим, в чому полягає це споріднення?

Марія є моєю Матірʼю, але чи я дійсно є її дитиною, чи може це тільки формальна приналежність?

Марія для всіх людей є Матірʼю, але не всі ще стали її дітьми. Не всі ще народилися і не всі ще стали дорослими – не багато тих, хто як Марія, служить Божій Любові.

Ми стаємо її дітьми, коли щодня народжуємося для того, для чого вона народилася, і коли щодня служимо тому, чому вона служила.

Між нами є подружні пари, діти і батьки, духовні особи…

Всі ми, кожний у своїй сфері проявляємо відповідну любов, яка від нас вимагається… Але зазвичай, це не є справжня любов, а лише її викривлення. Насправді, ми не вміємо любити, а вміємо лише перейматися собою.

Коли хтось, кого ми любимо, робить не так, як нам хочеться, зникає наша любов, тому що вона й не була любовʼю.

Коли Бог, якого ми нібито любимо, не дає нам того, чого ми хочемо, зникає й наша любов до Нього, тому що вона й не була любовʼю.

Коли хтось зникає з нашого життя, ми починаємо страждати, але не з огляду на іншу людину, але з огляду на свою втрату.

Коли люблячий Бог, любляча людина, люблячі батьки, улюблена доля вимагають від нас того, чого ми не хочемо, все це одразу перестає бути люблячим і перетворюється в ненависне.

Ми не хочемо бути слугами Любові. Ми хочемо, щоб Любов була нашою слугинею.

Тому переважно ми не любимо, а переймаємося собою.

Справжня любов, яка походить від Бога і яку Бог вселив в наші серця, вона не знає обмежень, вона не залежна від обставин і вимог, вона не залежна від тої чи іншої людини з нашого оточення.

Якщо любов справжня, вона горить в нашому серці завжди і слідує за нами навіть на розпʼяття і хресну смерть.

Любов не зникає, коли зазнає зради і втрати. Любов ніколи не може стати ненавистю.

В серцях багатьох людей, любові за ціле життя так і не було. Можливо і в наших серцях її ще не було. А те, що ми називали її імʼям, було насправді нашим імʼям.

Адже багато хто з тих, що вважають себе люблячими батьками, дітьми, чоловіками й жінками, люблячими християнами і громадянами, насправді є рабовласниками, для яких Любов є їхньою рабинею.

Сьогоднішнє свято кличе нас до пробудження. Наші особисті та спільні гріхи роблять нас омертвілими по відношенню до Любові і Добра. Тому у Святому Письмі міститься постійний заклик до кожної людини: «Прокинься, о сплячий, і встань із мертвих, а Христос освітить тебе» (Еф. 5, 14).

Це пробудження полягає насамперед на усвідомленні того, яким є внутрішній стан кожного з нас.

Не біймося побачити, що ми можливо до тепер в чомусь помилялися чи чогось не добачали в собі. Будьмо відкриті до пізнання самих себе.

Просімо у Пречистої Діви Марії ласки так само як вона, народитися від Бога і від Святого Духа.

Починаймо вже від сьогодні пробувати бути слугами тієї Любові, якій служила Марія.

Адже це така Любов, яка приносить справжнє, а не оманливе визволення з-під того гніту, в якому ми всі сьогодні опинилися.

• < Попередня
• Наступна >