Проповідь, виголошена Протоігуменом Провінції Святого Миколая в Україні, отцем Павлом Райчинцем ЧСВВ, в Мукачівському монастирі Отців Василіян, 28 серпня 2014 р., в празник Успіння Пресвятої Богородиці.
ЄВАНГЕЛІЄ від Луки: 10, 38-42; 11, 27-28
Коли ж вони були в дорозі, він (Ісус) увійшов в одне село, і якась жінка, Марта на імʼя, прийняла його в хату.
Була ж у неї сестра що звалася Марія; ця, сівши в ногах Господа, слухала його слова.
Марта ж клопоталась усякою прислугою. Наблизившись, каже: «Господи, чи тобі байдуже, що сестра моя лишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла.»
Озвався Господь до неї і промовив: “Марто, Марто, ти побиваєшся і клопочешся про багато, одного ж потрібно. Марія вибрала кращу частку, що не відніметься від неї.»
Коли він говорив це, жінка якась, піднісши голос з-між народу, мовила до нього: «Щасливе лоно, що тебе носило, і груди, що тебе кормили.»
А він озвався: «Справді ж блаженні ті, що слухають Боже слово і його зберігають.»
Дорогі Брати і Сестри у Христі!
Сьогодні Церква зібрала нас ось цим молитовним закликом:
«Прийдіть, люди, оспіваймо Пресвяту Діву чисту, від якої невимовно вийшло Воплочене Слово Отця, кличучи та промовляючи: Благословенна ти між жінками! Благословенне твоє лоно, що вмістило Христа!
Його святим рукам передавши душу, молися, Пречиста, щоб спаслися душі наші».
«У святкуванні празника Успіння Пресвятої Богородиці, на яке ми сьогодні зібралися, Церква ісповідує, що Марія у смерті не зазнала тілесного тління, а тілом і душею була піднесена Господом до небесної слави. Марія першою з-поміж людського роду, була прославлена у своєму тілі. І в цьому ми сьогодні маємо змогу побачити образ і нашого майбутнього прославлення та воскресіння» (Пор. КУГКЦ, 313).
В сьогоднішньому євангельському читанні, ми чули розповідь про Марту і Марію, до яких зайшов був Ісус з дороги. В цій розповіді, яку часто можна почути на Богородичні свята, вбачають образ Пречистої Діви Марії, яка вибрала кращу частку: завжди була біля Господа і слухала Його слова. І хоч Марта виступає тут в менш досконалому світлі, з Євангелія ми знаємо, що Ісус любив також і її.
Тому деякі святі, пояснюють розповідь про Марту і Марію як одне ціле, що складається з двох елементів, які доповнюють і збагачують один одного. Марія є образом молитовного життя, яке проходить у стіп Господа, в слуханні Його слова та розважанні над ним. Марта ж є образом добрих діл і служіння своїм ближнім.
Ці дві постави повинні бути присутні в кожному християнині. Адже і сам Христос сказав, що: «Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! – увійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі» (Мт. 7, 21).
Без сумніву, Пресвята Богородиця в досконалий спосіб посідала ці два елементи і ними жила. В цьому вона є для нас сьогодні важливим прикладом до наслідування.
Апостол Яків, у своєму Соборному посланні написав, що: «Як тіло без душі мертве, так само й віра без діл мертва» (Як. 2, 26).
В нашому світі, такі поняття як «віра в Бога» і «діла», часто розминаються. Багато хто визнає, що вірить в Бога, але його діла показують зовсім протилежне. Багато хто молиться, але в ділах є далеким від Бога.
Тому Пресвята Богородиця, яка у своєму Успінні осягнула повну згідність між духом і тілом та молитвою і служінням, пригадує нам сьогодні ці слова зі Святого Письма:
«Хтось скаже: Ти маєш віру, а я маю діла. Покажи мені твою віру без діл, а я тобі покажу моїми ділами мою віру. Ти віруєш, що Бог один? – І добре робиш. Але й біси в це вірують, та тремтять. Тому пам’ятай, що віра без діл не приносить плоду» (Пор. Як. 2, 18-20).
Празник Успіння має для нас ще один важливий заклик. Це свято закликає нас до шукання гармонії і єдності.
Через гріх, людина попадає в розбрат і згубні поділи. Зло вносить в людське життя хаос і розбиває його. Сьогодні ми спостерігаємо, як людина все більше й більше підлягає цьому явищу.
Нам все важче стає жити в згоді між собою і в згоді з самим собою. Сьогодні людина часто вже без докорів сумління зраджує своїм ідеалам і переконанням, не виконує життєві обіцянки і перестає бути вірною тому, що обирає. Не просто втримати нам гармонію між духовним і тілесним життям, а також між суспільним і релігійним.
Успіння Пресвятої Богородиці є тріумфом гармонії людської особи і її життя. Цей празник закликає нас шукати і прямувати до такої ж гармонії в своєму житті, щоб воно завершилося подібно як у Пречистої Діви Марії – прославою тілом і душею в Небесному Царстві.
Однак насамперед, нам потрібно звернути увагу на причину того розбрату, який поширений в нашому світі.
В цьому нам допоможуть слова Ісуса Христа, які він промовив до своїх учнів: «Хіба збирають виноград з тернини, або з будяків – смокви? – сказав Христос. – Кожне добре дерево родить добрі плоди, а лихе дерево – плоди погані. Не може добре дерево приносити плодів поганих, ані лихе дерево – плодів добрих» (Мт. 7, 16-18).
Христос звертає нашу увагу на те, що переважно наші вчинки і наша діяльність виявляють, ким ми є всередині. Не може добра людина чинити зло і його поширювати. Так само й погана людина, не в стані творити добро.
Отож, причина розбрату, поділу, міжусобиць і незгоди, переважно походить з серця людини. Тому, якщо ми хочемо налагодити своє життя, як особисте, так і суспільне, нам потрібно оживити своє серце і одухотворити свою свідомість.
Не раз ми наводимо порядок у своєму житті і вирішуємо проблеми лише в той спосіб, що усуваємо їх наслідки. А це лише поверхове вирішення проблем. Якщо ми хочемо змінити щось на краще, потрібно усувати причину проблеми, яка переважно криється в глибині нашого серця і нашої свідомості.
Повертаючись до сьогоднішнього Євангелія, треба відмітити, що Христос показує нам шлях до осягнення досконалості, яку осягнула Пресвята Богородиця. Насамперед, потрібно зростати духовно, щоб могти добре діяти. Спочатку потрібно вслухатися в слова Мудрості і Правди, вершина яких знаходиться в Божому слові. Потрібно пізнавати це слово, роздумувати над ним і докорінно пройматися цим словом. Тоді ми зрозуміємо, як нам потрібно діяти і що змінювати та як будувати своє життя.
Зазвичай ми замало приділяємо уваги цьому духовному аспекту нашого життя і саме із-за цього страждаємо в другій сфері, якій приділяємо найбільше уваги. «Ми клопочемося і побиваємося про багато, потрібно ж одного».
Пресвята Богородиця показує нам прикладом свого життя, що без цього «одного», не можливо осягнути решти. В її житті, це «слухання Слова Божого і зберігання його», дозволяло їй належно діяти і сповнювати своє вище призначення. І якраз її Успіння та Внебовзяття з тілом і душею до небесної слави, є тим добрим плодом, по якому ми можемо побачити, що й ціле її земне життя і вона сама була і залишається найдосконалішою людиною – нашим взірцем та ідеалом. В її житті нам потрібно черпати приклад, як найкраще вести своє земне життя.
«Віра без діл мертва», – як сказав Апостол Яків, але звичайно що в цих словах мається на увазі й те, що «добрих діл без глибокої віри не зробиш». Віра, яка випливає зі слухання Слова Божого, є фундаментом для добрих діл. Без цієї основи наші діла поверхові і недовготривалі.
Тут показується ще одне послання, яке несе в собі празник Успіння Пресвятої Богородиці.
В нашому сучасному світі вважається, що людина може сама вибирати, вірити їй в Бога чи не вірити, жити їй християнським життям, чи не жити, виконувати їй Божі та Церковні заповіді чи не виконувати.
Навіть самі християни, дещо приймають з християнських вимог, а дещо вважають, що їм це не потрібне і зайве.
Звичайно що Бог дав нам свобідну волю і можливість самим все вибирати. Але в події Успіння Богородиці видно, що людина без Бога, без глибокої віри в Нього і духовного життя, є неповноцінною людиною. Лише в Бозі людина може осягнути свою повну досконалість і гармонію.
В багатьох випадках, сучасна людина живе духовним життям лише поверхово. Не раз люди вважають, що вглиблюватись в правди християнської віри, пізнавати їх і їхнє значення в нашому житті є без сенсу, тому що є набагато важливіші вимоги, які ставить сучасний світ.
А «слухати слово Боже і його зберігати», для багатьох є чимось примітивним і далеким від реального життя. Навіть багато практикуючих християн живуть духовним життям лише поверхово, обмежуючись зовнішніми релігійними практиками і не впускаючи світло Христа в глиб свого серця і свого розуму.
І ми повинні усвідомлювати, що живучи в такий спосіб, ми не зможемо зазнати повноти життя, якої зазнала Богородиця.
Наше земне життя закінчується смертю, яка для нас є найбільшою трагедією. Смерть Пречистої Діви Марії була спокійною і легкою, наче сон. Ця смерть стала пробудженням до неба і була названа Успінням.
На іконах, Успіння Богородиці показане як «народження» для неба: Христос тримає на руках сповиту душу Марії. Завершивши своє земне життя, вона тілом і душею була прийнята до небесної слави.
Ми бачимо, що існує велика різниця між закінченням земного життя багатьох людей і закінченням життя Богородиці.
Для декого Успіння – це як казка і це показує, якою вузькою є деколи християнська свідомість людей.
Нехай це свято стане для нас поштовхом в осягненні повної людської досконалості.
Нехай Пресвята Богородиця стане для нас в цьому життєвим взірцем.
Наслідуймо її, просімо у неї допомоги й дороговказу на цій дорозі.
Не обмежуймо своє життя лише до того, що популярне в сучасному світі.
Спробуймо заглибитись в те, що вічне і непереминаюче.
Спробуймо пізнати Правду, початок якій дала не людина і скуштуймо життя, яке ніколи не починалося і ніколи не закінчиться – життя вічне.