«Війна ‒ це завжди поразка людства», ‒ Папа Франциск

Деталі: Категорія: ПРОПОВІДІ І ПРОМОВИ; Опубліковано: Неділя, 08 вересня 2013, 17:51; Перегляди: 1986

Коли людина думає лише про себе саму, захоплюється ідолом влади, ставить себе на місце Бога, то руйнує усе й відчиняє двері для насильства. Про це Папа Франциск говорив, проповідуючи під час молитовного чування за мир, яке 7 вересня 2013 р., з нагоди Дня посту і молитви за мир у Сирії, на Близькому Сході та в усьому світі, зібрало на площі Святого Петра понад 100 тисяч молільників, які відгукнулися на заклик Святішого Отця.

Протягом тижня, відколи було оголошено про цей особливий покутний день, надходили повідомлення про підтримку ініціативи, і не лише з боку католицьких спільнот, але й від вірних інших конфесій, визнавців інших релігій. До організації різних заходів прилучилися парафії та церковні товариства й рухи, Карітас, Спільнота Святого Еґідія, чернечі спільноти, представники влади, міжнародні організації.

Оскільки «справжній мир народжується у серці людини, примиреної з Богом та ближніми», Папа Франциск постановив, щоб ті, які братимуть участь в молитовному чуванні, мали змогу приступити до сповіді, а тому вже годину перед початком та протягом всього чотиригодинного чування 50 священиків уділяли охочим Святу Тайну Покаяння.

Було зачитано звернення Святішого Отця, яким він попередньої неділі проголосив День посту і молитви за мир у Сирії, на Близькому Сході та в усьому світі, після чого сам Папа розпочав молитовну зустріч знаком святого хреста та літургійним побажанням миру. Після співу молитви до Святого Духа швейцарські гвардійці внесли ікону Пресвятої Богородиці «Спасіння Римського люду», після чого розпочалося проказування молитви на вервиці, по завершенні якої Вселенський Архиєрей виголосив проповідь.

«Бог побачив, що воно було добре», – так книга Буття розповідає про створення світу, про Бога, Який дивиться на створіння та повторює, що воно добре. «Яке ж значення має це послання для нас? Що це послання промовляє до мене, до тебе, до всіх нас?» – запитав Святіший Отець, відповідаючи, що «цей наш світ у Божому серці та задумі є “домом гармонії і миру”, є місцем, в якому всі можуть знайти своє місце і почуватися “вдома”, адже він є добрим». Усе створіння творить гармонійну спільність, а насамперед, люди, створені на Божі образ і подобу, є єдиною сім’єю, взаємини у якій позначені братерством. «Божий світ, – вів далі проповідник, – є світом, в якому кожен почувається відповідальним за ближнього, за його добро. Цього вечора, у призадумі, пості й молитві нехай кожен з нас, усі, в глибині свого серця, застановімося: чи ж не такого світу я прагну? Чи не такий свій ми всі носимо у своєму серці? Чи ж світ, якого прагнемо, не є світом гармонії і миру в нас самих, у взаєминах з іншими, в родинах, в містах, у народах та між ними?»

Але чи таким є світ у якому живемо? Таким було наступне запитання, на яке шукав відповіді Папа Франциск. За його словами, створіння зберігає свою красу, яка наповнює нас подивом, воно залишається добрим. Але існує також насильство, поділи й протистояння, війна. «Це трапляється тоді, коли людина, вершина створіння, полишає горизонт краси та добра і замикається у власному егоїзмі, – пояснив проповідник. – Коли людина думає лише про себе саму, про власні інтереси та ставить у центрі себе, коли вона захоплюється ідолами панування та влади, коли ставить себе на місце Бога, то псує усі взаємини, все руйнує, відкриваючи двері для насильства, байдужості, конфлікту».

Саме цю думку хоче нам донести біблійна розповідь про гріхопадіння людини: людина вступає у конфлікт сама із собою, зауважує, що є нагою і починає ховатися, бочись Божого погляду, чоловік обвинувачує жінку, плоть від своєї плоті, руйнує гармонію зі створінням, підносить руку на свого брата. «Чи ж можемо сказати, що з гармонії переходиться в дисгармонію?» – запитав Святіший Отець, відповідаючи: «Ні, “дисгармонія” не існує: або є гармонія, або впадаємо в хаос, де присутні насильство, суперечки, протистояння, страх».

І саме в цьому хаосі Бог промовляє до сумління людини: «Каїне, де твій брат Авель?» – на що той відповідає: «Не знаю. Хіба я є сторожем брата мого?» За словами Папи, це запитання звернене також і до нас, а відповідь на нього наступна: «Так, ти є сторожем свого брата! Бути людською особою означає бути сторожами одні одних!» Бо саме тоді, коли руйнується гармонія, відбувається переміна: «брат, якого слід оберігати та любити, стає ворогом». «Скільки ж то насильства звершено з цього часу, скількома конфліктами, скількома війнами позначена наша історія. Вистачить поглянути на страждання численних братів і сестер. І тут не йдеться про щось кон’юнктурного, такою є правда: у кожному акті насильства, у кожній війні ми воскрешаємо Каїна. Всі ми!» – наголосив Святіший Отець, адже й сьогодні «підносимо руку на брата», «піддаємося ідолам, егоїзмові, власним інтересам». Ми вдосконалюємо озброєння, присипляємо сумління, вишукано виправдовуємося. «Так, ніби це звичайна річ, ми й надалі сіємо руйнування, біль, смерть!» – додав він.

У цьому контексті Папа поставив підсумкове запитання: «Чи можливо іти шляхом миру? Чи можемо вирватися із цієї спіралі болю та смерті? Чи можемо знову навчитися ходити стежками миру? Призиваючи Божу поміч, – відповів він, під материнським поглядом Богородиці Спасіння Римського люду, Цариці миру, хочу відповісти: Так, це можливо для всіх! Цього вечора хочу, щоб з кожного кінця землі ми ввізвали: Так, це можливо для всіх! Навіть більше, я хочу, щоб кожен з нас, від найменшого до найбільшого, аж до тих, які покликані управляти народами, відповіли: Так, ми хочемо цього».

«Моя християнська віра, – вів далі Єпископ Риму, – спонукає мене дивитися на хрест. Як би мені хотілося, щоб на мить усі люди доброї волі поглянули на хрест! Там можна прочитати відповідь Бога: там, на насильство Він не відповідав насильством... У тиші хреста змовкає гуркіт зброї та промовляє мова примирення, прощення, діалогу, миру». Святіший Отець закликав кожного прислухатися до голосу сумління, який каже вийти із замкненості у власних інтересах, подолати байдужість, відкинути рації смерті, відкриваючись на діалог, поглянути на біль брата і не помножувати його.

«Браття і сестри, прощення, діалог, примирення – ось вони, слова миру для улюбленого сирійського народу, для Близького Сходу й усього світу», – сказав на завершення Папа Франциск, закликаючи всіх молитися за мир, творити мир, ставати «чоловіками та жінками примирення та миру».

Після проповіді розпочалася Євхаристійна адорація, яка завершилася зворушливим майже півгодинним молитовним мовчанням перед Найсвятішими Тайнами, якими Святіший Отець, закінчуючи чування, поблагословив його учасників, подякувавши за те, що вони відгукнулися на його заклик і заохочуючи не переставати молитися за мир.

За матеріалами: uk.radiovaticana.va