«У цьому Році віри хочу ще раз заохотити вас усіх частіше брати в руки Біблію, щоб читати її та роздумувати», – сказав Папа Венедикт XVI під час загальної аудієнції, що відбулася у середу, 12 грудня 2012 р. Святіший Отець далі вів свої роздуми на тему Божого об’явлення, яке є свідченням Божої любові до світу та Його діяння у ньому.
Вершиною цього об’явлення є прихід Єдинородного Сина у світ, в Якому Бог показав Своє обличчя та запросив людину іти за Собою, надаючи також нового сенсу історії, яка «не є просто слідуванням один за одним століть, років чи днів, але є часом присутності, яка дає повноту сенсу та відкриває до стійкої надії». Етапи цього об’явлення можемо відчитати, насамперед, у Святому Письмі, і саме з цього випливає заклик Папи дедалі частіше брати в руки Біблію, особливо, у Році віри, як також «приділяти більше уваги читанням під час недільних Служб Божих», адже «це все становить цінну поживу для нашої віри».
«Читаючи Старий Завіт, – зауважив Венедикт XVI, – можемо побачити, як Божі втручання в історію Ним вибраного народу, з яким Він заключив союз, не є фактами, що відбуваються та впадають у забуття, але стають “пам’яттю”, становлять всі разом “історію спасіння”, що зберігається живою в свідомості ізраїльського народу через святкування спасенних подій». Отож, віра підтримується тоді, коли відкриваємо та пам’ятаємо про завжди вірного Бога, Який керує історією. Для ізраїльського народу головною подією, в якій Бог виявляє свою могутність, є вихід з єгипетської неволі.
Бог, – вів далі Святіший Отець, – об’являє Себе через сотворення та входячи в історію малого народу, що не був ні найчисельнішим, ні наймогутнішим, а кульмінацією цього об’явлення є Ісус Христос, в Якому «сповняється кожна обітниця, в Ньому осягає свою вершину історія взаємин Бога з людством». Його постать також просвітлює Старий Завіт, усю історію спасіння, та показує єдність двох заповітів.
Папа звернув увагу на те, як етапи Божого об’явлення підсумовує Катехизм Католицької Церкви, розповідаючи про те, як Всевишній від самих початків запрошував людину до особливої єдності з Собою, не зважаючи на те, що вона втратила ці взаємини задля своєї слабкості. Бог заключив союз із Ноєм, покликав Авраама, сформував Свій народ через вихід з неволі та заключив з ним союз на Синаї. Через пророків провадив його шляхами надії на спасіння, і, врешті, у Христі звершилася повнота об’явлення, «задум Божого благовоління до нас».
«Я зупинився на тому, щоб пригадати про діяння Бога в історії людини, для того, щоб показати етапи цього великого задуму любові, засвідченого Старим і Новим Завітами: єдиного задуму спасіння, зверненого до всього людства, поступово об’явленого та здійсненого Божою могутністю, у якому Бог завжди реагує на відповіді людини та шукає нових початків там, де людина губиться», – сказав на завершення Венедикт XVI, зазначаючи, що це дуже важливо для нашого шляху віри, особливо в часі приготування до Різдва.
За матеріалами: Радіо Ватикан