«Божа всемогутність виявляється в любові всього і всіх»

Деталі: Категорія: РІК ВІРИ 2012-2013; Опубліковано: Субота, 16 лютого 2013, 19:19; Перегляди: 1919

ВЕНЕДИКТ XVI 30 січня 2013 р. Б.

На загальній аудієнції з Папою Венедиктом XVI 30 січня 2013 р. Б.

Дорогі брати і сестри, на катехизації минулої середи ми зосередилися на словах символу віри: «Вірую в Бога». Це визнання віри далі уточнює, що Бог є Отцем, Вседержителем, Творцем неба і землі.

Тому природно призадумаймося над цією першою фундаментальною характеристикою Бога, яку пропоную нам «Вірую»: Він є Отцем.

Сьогодні не завжди легко говорити про батьківство, особливо на Заході, де розділені сім’ї, де працюючі все більше поглинуті своїми справами, де докучають клопоти і часті зусилля збалансувати сімейний бюджет, де ЗМІ розсівають і втручаються у повсякденне життя.

Це тільки деякі з багатьох факторів, які можуть перешкоджати спокійним і конструктивним відносинам між батьками і дітьми. Часом спілкування стає важким, втрачається довіра і стосунки з батьком можуть стати проблематичними. Як наслідок, не маючи відповідного взірця, стає важко уявляти собі Бога як батька. Для того, хто мав досвід надто авторитарного та строгого батька, чи байдужого й не дуже чутливого, чи навіть – відсутнього, роздумування про Бога як про Отця є не з легких, а рівно ж з довірою ввіритись Йому.

Але біблійне об’явлення допомагає подолати ці труднощі, говорячи нам про Бога, Який показує нам, що означає бути справжнім «батьком». Особливо Євангеліє показує нам обличчя Бога як Отця, який любить нас до тієї міри, що дарує власного Сина для спасіння світу.

Відсилання до особи батька, отже, допомагає нам хоч трохи пізнати любов Бога, яка на відміну від людської любові, все ж таки залишається безмежною, найвірнішою й всеохоплюючою. «Хто з вас, – каже Ісус, щоб показати учням обличчя Отця – коли син попросить в нього хліба, дасть йому камінь? А коли поросить рибу, дасть йому гадюку? Тож коли ви, злі бувши, вмієте давати дітям добрі дари, оскільки більш Отець ваш, що на небі, дасть дари тим, які його просять» (Мт 7,9-11; див. Лк 11,11-13 ).

Бог є нашим Отцем, бо Він благословив і вибрав нас перед заснуванням світу (пор. Еф 1,3-6) і справді вчинив нас своїми дітьми в Ісусі (пор. 1 Ів 3,1). І як Отець, Бог з любов’ю супроводжує наше існування, даруючи нам своє Слово, своє навчання, свою благодать і свого Духу.

Як об’являє нам Ісус, Бог є Отцем, Який годує птиць небесних, які не сіють і не жнуть, та зодягає у неймовірну красу польові квіти, які гарніші за одяг царя Соломона (пор. Мт 6,26-32 і Лк 12.24-28); а ми – додає Ісус – хіба не вартісніші за квіти і птаство небесне!

І коли Він такий добрий, що «велить своєму сонцю сходити на злих і добрих, і посилає дощ на праведних і неправедних» (Мт 5,45), то можемо завжди, з повним довір’ям і без страху, довіритися Його Батьківському прощенню, коли ми зійдемо з правдивої дороги. Бог є милосердним Отцем, який приймає і обіймає блудного і розкаяного сина (пор. Лк 15,11 і далі), великодушно дає тим, хто просить (пор. Мт 18.19, Мк 11,24, Ів 16,23) і дає хліб з неба та живу воду на життя вічне (пор. Ів 6,32.51.58).

Псалмопівець, який оточений ворогами, обложений злочинцями і напасниками, шукає допомоги у Господа і Його призиває, тому може дати своє свідчення, сповнене віри, кажучи: «Бо навіть, як покине мене рідний батько-мати, Господь мене до себе прийме» (Пс 27,10). Бог – це Батько, який ніколи не покидає своїх дітей, люблячий Батько, який підтримує їх, допомагає, приймає, прощає й спасає з вірністю, яка незрівнянно перевищує людську, щоб відкритися на вимір вічності.

«Бо милість Його є вічна» (Пс 136), – пригадує це кожний стих псалма, оповідаючи про історію спасіння. Любов Бога Отця ніколи не зменшується, Він не втомлюється від нас; це любов, яка дається повнотою, аж до принесення в жертву Сина. Впевненість у цьому дає нам віра, яка стається надійною скалою у побудові нашого життя. Ми можемо протистояти всім важким і небезпечним моментам, досвіду темряви кризи і часу болю, коли керуємось довір’ям, що Бог не залишає нас самих, а є завжди близько, щоб спасати і провадити до вічного життя.

Власне у Господі Ісусі виявляється повнота доброзичливого обличчя Отця, що є на небесах. Пізнаючи Його, ми можемо пізнати також і Отця (пор. Ів 8,19; 14,7), бачачи Його, можемо бачити Отця, бо Христос є в Отці і Отець є в Ньому (пор. Ів 14,9.11). «Він – образ Невидимого Бога», як читаємо в Посланні до Колосян, «первородний усякого творіння … первородний з мертвих», через якого маємо відкуплення і прощення гріхів, примирення всього, як земного, так і небесного, «встановивши мир кров’ю Його хреста» (пор. Кол 1,13-20).

Віра в Бога Отця вимагає, щоб за діянням Святого Духа вірити в Сина, розпізнаючи у хресті, що спасає, остаточне об’явлення Божої любові. Бог є Отцем, що дає Свого Сина для нас; Бог є Отцем, який прощає нам гріхи і приносить нам радість воскреслого життя; Бог є Отцем, який дає нам Духа, що вчиняє нас синами і направду дозволяє кликати «Авва! – Отче!» (пор. Рим. 8,15). Тому Ісус, навчаючи нас молитися, запрошував казати «Отче наш» (Мт 6,9-13; див. Лк 11,2-4).

Отож, Боже батьківство є безмежною любов’ю, ніжністю, яка схиляється над нами, слабкими дітьми, що потребують всього. Псалом 103, який є великою прославою Божого милосердя, проголошує: «Як батько милосердиться над синами, так милосердиться Господь над тими, що Його бояться. Він знає, з чого ми зліплені, Він пам’ятає, що ми – порох» (13-14). Властиво, наша мізерія, слабкість і утомність нашої людської природи стаються взиванням до Господнього милосердя, щоб Він виявив свою велич і милість Батька, допомагаючи нам, прощаючи і спасаючи нас.

І Бог відповідає на наш поклик, пославши Свого Сина, Який помер і воскрес для нас, входить в нашу слабкість і робить те, що не було під силу жодній людині: Він, як непорочний агнець, бере на себе гріх світу і відкриває нам шлях до сопричастя з Богом, вчиняє нас справжніми Божими дітьми. Властиво, у пасхальній містерії, в усій її осяйності, розкривається правдиве обличчя Отця. І теж, на животворящому хресті, проявляється у повноті велич Бога як «Отця, Вседержителя».

Але ми може запитуємо себе: як можна збагнути всемогутність Бога, споглядаючи на Христовий хрест? Це сила зла, яка заходить так далеко, щоб убити Сина Божого? Ми, звичайно, хотіли б бачити божественну всемогутність згідно з нашими уявленнями та прагненнями: тобто, «всемогутнього» Бога, Який вирішує проблеми; Який втручається, щоб звільнити нас від труднощів, щоб перемогти супротивників, змінити хід подій і усунути біль.

Так сьогодні багато богословів говорять, що Бог не може бути всемогутнім, бо стільки кругом страждань, стільки зла в світі. І справді, перед обличчям зла і страждань, для багатьох і для нас самих, постає проблема, важко повірити в Бога Отця та Його всемогутність. Тим то, деякі віддаються службі ідолів, піддавшись спокусі віднайти відповідь на надуману «магічну» всемогутність і її оманливі обіцянки.

Однак віра у Всемогутнього Бога веде нас різними шляхами: вчить нас, що Божі думки відмінні від наших, що дороги Божі відрізняються від наших (пор. Іс 55,8) і навіть Його всемогутність є іншою. Вона не виражається як автоматична чи необмежена сила, але позначена люблячою і батьківською свободою. У дійсності, створюючи вільні створіння, даючи їм свободу, Бог відмовився від частини Своєї могутності в користь нашої свободи. Тому Він любить та шанує вільну відповідь любові на Своє покликання.

Як Батько, Бог хоче, щоб ми стали Його дітьми і жити як такі у Його Сині, у сопричасті, у повній близькості з Ним. Божа всемогутність не виявляється в насильстві, ані в знищенні всіх супротивних сил, як ми б цього бажали. Вона виявляється в любові, милосерді, прощенні, у прийнятті нашої свободи та постійному закликові до навернення серця – у підходах назовні слабких – Бог здається слабкий, коли подумаємо про Ісуса Христа, який молиться і дає себе вбити. Видимо слабке відношення, у терпінні, лагідності й любові, показує, що це правильний шлях, щоб бути сильним! Такою є сила Божа! І така могутність переможе!

Автор Книги Мудрості так звертається до Бога: «Ти милуєш усіх, бо Ти все можеш, і не зважаєш на гріхи людські, щоб дати їм можливість покаяння. Ти любиш усе, що існує … Та ти щадиш усе, бо воно – Твоє, Господи життєлюбний» (11,23-24a.26).

Лише той, хто є справді могутнім, може переносити зло та виявляти співчуття; лише той, хто є справді могутнім, може повністю здійснити силу любові. Таким чином Бог, Якому належать усі речі, бо Він їх створив, виявляє Свою могутність, люблячи все й усіх, терпеливо очікуючи навернення нас людей, яких хоче мати за дітей. Бог очікує нашого навернення.

Всемогутня Божа любов не знає границь, так що «Він власного Сина свого не пощадив, а видав Його за всіх нас» (Рим 8,32). Всемогутність любові не є могутністю світу, але – повним даром, а Ісус, Божий Син, об’являє світові справжню всемогутність Отця, віддаючи Своє життя за нас, грішників. Це і є правдива, справжня і досконала Божественна сила: на зло відповідати не злом, але добром, на образи – прощенням, на вбивчу ненависть – любов’ю, яка дає життя.

Так що зло дійсно подолане, бо змите Божою любов’ю; і смерть остаточно переможена, бо перемінена в дар життя. Отець воскрешає Сина Божого: смерть – великий ворог (пор. 1 Кор 15,26) поглинається і позбавляється своєї отрути (пор. 1 Кор 15,54-55), і ми, звільнені від гріха, отримуємо нашу дійсність дітей Божих.

Тому, коли ми говоримо: «Вірую в Бога Отця, Вседержителя», ми виражаємо нашу віру в могутність любові Бога, Який у Своїм Сині, що помер і воскрес, переміг ненависть, зло, гріх і дає життя вічне нам, своїм дітям, які хочуть завжди бути в «Домі Отця». Визнавати «Вірую в Бога Отця, Вседержителя», в Його могутність, у Його спосіб бути Батьком, є завжди актом віри, навернення, переміни нашого мислення, всієї нашої любові і всього спектру нашого життя.

Дорогі брати і сестри, просімо Господа, щоб ми зберегли нашу віру, щоб Він допоміг нам знайти істинну віру і дав нам сили проповідувати розп’ятого і воскреслого Христа та засвідчувати Його любов до Бога і ближнього. І дай Боже, щоб ми могли прийняти дар нашого синівства, щоб жити в повній відповідності з «Вірою», довірливо віддалися любові Отця і Його милосердній всемогутності, яка є правдивою всемогутністю і спасінням.

Переклав о. Йоанікій Чверенчук, ЧСВВ

Джерело: misionar.info