«Церква – це мати, яка мужньо веде своїх дітей до Ісуса»

Деталі: Категорія: ЦЕРКВА; Опубліковано: Середа, 18 вересня 2013, 11:41; Перегляди: 1577

Церкві притаманна мужність жінки, яка захищає своїх дітей, щоб повести їх на зустріч зі своїм Нареченим, – підкреслив Папа Франциск під час ранкової меси в каплиці Дому св. Марти 17 вересня 2013 р. Основою проповіді Папи стало читання з Євангелія, в якому йдеться про зустріч Ісуса з вдовою з Наїна.

Ісусу притаманна «здатність страждати з нами, бути близьким до нашим прикрощів і робити їх Своїми». Ісус змилосердився над цією вдовою, яка тепер втратила і сина. Господь «знав, що означало бути вдовою в ті часи», – зазначив Папа і нагадав, що Він особливо піклувався про них. Читаючи цей уривок, – сказав далі Папа, – я думаю також про те, що ця вдова є образом Церкви, бо Церква теж є в деякому сенсі вдовою:

«Її Наречений пішов, і вона йде в історії, сподіваючись знайти Його, зустрітися з Ним. І вона стане Його остаточної Нареченою. Але поки вона – Церква – самотня! Господа не видно. Вона ніби вдова... І це змушує мене замислитися про вдівство Церкви. Цієї мужньої Церкви, яка захищає своїх дітей, як та вдова, що пішла до продажного судді, щоб захистити, і в результаті вона виграла. Наша матір – Церква мужня! Вона має мужність жінки, яка знає, що це її діти, і що вона повинна захистити їх і привести на зустріч зі своїм Нареченим».

Папа зупинився на образах вдів в Біблії, зокрема, на образі мужньої маккавейської вдови, з її сімома синами, які були піддані мучеництву у неї на очах за те, що не відкинули Бога. З Біблії ми знаємо, – підкреслив Святіший Отець, – що ця жінка говорила зі своїми синами «рідною мовою». Так само і наша мати – Церква, – зазначив Папа, – говорить з нами рідною мовою, «мовою істинної правовірності, яку всі ми розуміємо, мовою катехизму», який «і дає нам силу йти вперед у боротьбі зі злом»:

«Це вдівство Церкви, яка йде в історії, сподіваючись зустріти, знайти свого Нареченого ... Наша матір – Церква саме така! Це Церква, яка вміє плакати. Коли Церква не плаче, значить з нею щось не так. Вона плаче про своїх дітей і молиться! Це Церква, яка йде вперед і допомагає зростати своїм дітям, дає їм силу, і супроводжує їх до останнього «пробач», щоб передати їх у руки свого Нареченого, з Яким вона, зрештою, теж зустрінеться. Це наша матір – Церква! Я бачу її в цій вдові. І що каже Господь Церкві? «Не плач. Я з тобою, Я поруч, Я чекаю тебе там, на останньому шлюбному бенкеті агнця. Перестань, цей син твій був мертвий, зараз він живий!».

І це є «діалог Господа з Церквою». Вона «захищає дітей, але коли бачить, що вони мертві, оплакує їх, і Господь каже їй: «Я з тобою, і твій син зі Мною». Як Він сказав юнакові в Наїні встати зі смертного ложа, – додав Папа, – багато разів Ісус говорить і нам піднятися, «коли ми мертві для гріха і йдемо просити прощення». І що ж робить Ісус, «коли прощає нас, коли повертає нас до життя?»: Він повертає нас до матері:

«Наше примирення з Богом не завершується в діалозі я, Ти і священик, який уділяє мені прощення; воно завершується, коли ВІН повертає нас у руки матері. Саме там завершується примирення, тому що немає шляху життя, немає прощення, немає примирення поза матір’ю – Церквою. І, таким чином, дивлячись на цю вдову, я згадую про все те, що слід було б виправити ... Але я бачу в цій вдові образ вдівства Церкви, яка знаходиться у дорозі, щоб знайти свого Нареченого. І я хочу попросити у Господа благодаті завжди довіряти цій «мамі», яка захищає нас, вчить нас, дає рости і говорить з нами рідною мовою».

За матеріалами: catholicnews.org.ua