Нунцій Ґалліксон: «Будьте відважні!»

Деталі: Категорія: ЦЕРКВА; Опубліковано: П'ятниця, 21 лютого 2014, 16:00; Перегляди: 1916

У своєму блозі Апостольський Нунцій в Україні Томас Едвард Ґалліксон продовжує публікувати думки про ситуацію в Україні. Цього разу він торкнувся історії заснування Києва, щоб роздумувати над його майбутнім. У псалмі 54 (55) Нунцій знаходить ключ до розв’язання теперішньої нелегкої ситуації.

Всі величні міста мають свою легенду заснування. Рим має Ромула та Рема. Київ має свого однойменця, який оселився тут, прибувши по Дніпру, з двома братами та сестрою. Їх імена увіковічені у назві річки, що тече через місто та двох пагорбів, на яких воно побудовано. Дивлячись на цю монументальну скульптуру чотирьох засновників на тлі всепоглинаючого полум’я Майдану, що знаходиться з минулого вечора [вівторок 18 лютого] під атакою. Вигляд цієї монументальної скульптури чотирьох засновників всупереч всеохоплюючого полум’я атакованого Майдану був фактично непереборним. Чи буде Київ заснований знову? Чи буде спроможний він швидко перейти до кращого майбутнього? Серед смерті, полум’я і поранень, я жертвую мою гарячу молитву, щоб так сталося. Сьогодні зранку, в особливий спосіб пожертвував Святу Месу за Україну: про вічний спочинок в обіймах нашого люблячого Господа Бога для всіх померлих, здоров’я і силу для потерпілих, про захист від зла для цих добрих людей, примирення і відбудову нації на благородних і людяних принципах. Україна може знайти цей шлях у Христі, Відкупителі людства!

Як тільки приїхав у Київ, з самого початку, одного разу я приватно відвідав прекрасну трапезну церкву на території Михайлівського Золотоверхого монастиря. Молитва в цей особливий час була піснею*. З вчорашнього дня, це святе місце служить збереженню життя і перев’язці ран, щирому шляхетному служінню в час потреби. Нехай ця картина буде опорою для моєї надії на світле майбутнє Києва та України. Нехай Милосердний Господь почує мої молитви за всіх, хто шляхетно жертвує собою для добра тих, що постраждали від насильства, яке досвідчують ці добрі люди!

Суд відбудеться перед Божим Троном; ви і я мусимо переживати за наші власні гріхи і слабкості, і молитися, щоб інші зійшли зі стежки гріха і спаслися зараз, і в день Страшного Суду. Нехай Господь буде милосердним, помилує жертви, торкнеться сердець грішників та дарує всім нові сили до будування Царства Христового тут і зараз в Його улюбленій Україні!

Серед Псалмів, які я молився зранку був один, який допоміг мені зрозуміти контекст боротьби, в якій живе Люд Божий по інший бік Раю. Звертаюсь до кожного і всіх: завжди будьте відважні!

Псалом 54

Вислухай, Боже, молитву мою й від благання мого не ховайся!

Прислухайсь до мене й подай мені відповідь, я блукаю у смутку своїм і стогну,

від крику ворожого, від утисків грішного, бо гріх накидають на мене вони, і в гніві мене переслідують…

Тремтить моє серце в мені, і страхи смертельні напали на мене,

страх та тремтіння на мене найшли, і тривога мене обгорнула…

казав я: Коли б я мав крила, немов та голубка, то я полетів би й спочив!

Отож, помандрую далеко, пробуватиму я на пустині. Села.

Поспішу собі, щоб утекти перед вітром бурхливим та бурею…

Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,

вони ходять удень та вночі коло нього на мурах його, а гріх та неправда всередині в ньому,

нещастя всередині в ньому, а з вулиць його не виходять насилля й обмана,

бож не ворог злорічить на мене, це я переніс би, і не ненависник мій побільшивсь надо мною, я сховався б від нього,

але ти, чоловік мені рівня, мій приятель близький і знайомий мені,

з яким солодко щиру розмову провадимо, і ходимо до Божого дому серед бурхливого натовпу…

Нехай же впаде на них смерть, нехай зійдуть вони до шеолу живими, бо зло в їхнім мешканні, у їхній середині!

Я кличу до Бога, і Господь урятує мене:

увечорі, вранці й опівдні я скаржусь й зідхаю, і Він вислухає мого голосу!

У мирі Він викупить душу мою, щоб до мене вони не зближались, бо багато було їх на мене!

Бог вислухає, і їм Той відповість, Хто відвіку сидить на престолі, Села, бо немає у них перемін, і Бога вони не бояться,

ворог витягнув руки свої проти тих, що в спокої жили з ним, він зганьбив заповіта свого,

його уста гладенькі, як масло, та сварка у серці його, від оливи м'якіші слова його, та вони як мечі ті оголені!…

Свого тягара поклади ти на Господа, і тебе Він підтримає, Він ніколи не дасть захитатися праведному!

А Ти їх, Боже мій, поскидаєш до ями погибелі! Люди чинів кривавих й обмани, бодай своїх днів вони не дожили навіть до половини, а я покладаю надію на Тебе!

Джерело: credo-ua.org