Взаємини з Богом у монашому житті

Деталі: Категорія: ВАСИЛІЯНСЬКА ДУХОВНІСТЬ; Опубліковано: Субота, 25 липня 2015, 19:44; Автор: Адміністратор; Перегляди: 2743

Вислови Святого Василія Великого, про молитву, богомислення і псалмодію.

Молитва

«Дієвість і сила молитви – у почуттях душі та в чеснотливих ділах усього нашого життя. Св. Павло каже: Чи ви їсте, чи п’єте, чи будь-що робите, усе робіть на славу Божу (1 Кор 10, 31). Коли, отже, сідаєш до столу – молися. Коли береш хліб – дякуй Подателеві. Коли скріпляєш немічне тіло вином, тоді думай про Того, Хто дає тобі ці дари для веселості серця і підкріплення в немощах (див. Сир. 31, 27-28; 40, 20). І хоч минув час поживи, та пам’ять про Добродія нехай не проминає. Коли одягаєшся – дякуй Тому, Хто дав тобі одіж. Як минув день, – дякуй Господеві, що вдень дав нам сонце для праці, а вночі місяць на освітлення і на інші життєві потреби. Ніч також спонукає нас до молитви. Коли глянеш на небо і подивляєш красу зір, тоді молися Господеві всього видимого світу, молися великому Творцеві цілого всесвіту, Який все сотворив Своєю премудрістю (див. Пс. 110, 24). Коли ж бачиш, що все живе створіння потонуло в нічному сні, тоді знову вклонися Тому, Хто, навіть проти нашої волі, перериває нашу працю сном і, після короткого відпочинку, дозволяє нам набратися нових сил. Ніч, отже, хай не буде для самого сну. Не дозволь, щоб половина твого життя пішла на марний сон, але поділи нічний час на спання і молитву. Більше того, навіть саме спання має бути для тебе вправою побожності. [...] Так ти зможеш безустанно молитися, бо не обмежуєш своєї молитви до самих лише слів, але усім своїм єством завжди з’єднаєшся з Богом; так усе твоє життя стане постійною і безперервною молитвою» (Св. Василій, Гомілія на честь св. Юліти, ч. 3-4, стор. 58-59).

«Молитва кожного є явною перед Богом. Йому, отже, відомо хто шукає за небесними речами лише поверхово, а хто сумлінно; хто тільки губами вимовляє слова молитви, а серце його далеке від Бога. [...] Отож, хай співає твій язик, а ум хай роздумує над значенням тих слів, щоб ти співав водночас духом і умом. Бог не потребує слави, але хоче, щоб ми стали гідними прославлення» (Гомілія на Псалом 28, 7).

Богомислення

«Молитви, що розділяють читання Святого Письма, роблять душу молодшою і дозрілішою, бо надихають її бажанням наблизитись до Бога. Бог замешкує у нас, коли пам’ятаємо, що Він присутній у нас. Так стаємо Божим храмом, поки та пам’ять триває і не переривається заради земних турбот, і коли пристрасті не занепокоюють розум. А хто любить Бога і тікає від того всього, той звертається до Бога, проганяючи з серця пристрасті, які спокушають його до нестриманості, та триває у вправах, що ведуть до чесноти» (Лист до Григорія Наз., 2, 4).

«Що ж чудесніше від Божої краси? Яка думка є милішою від думки про Божу велич? Чи може бути в душі міцніше й глибше почуття від того, яке Бог вкладає в очищену від усякого гріха душу, щоб вона справді відчула те, що виражають оці слова: Я з Любові знемагаю (П.п. 2, 5). Дійсно, неможливо висловити чи описати блиск Божої краси. Ця краса недоступна для тілесних очей; її можна сприймати лише душею і умом. Коли вона огортала Святих, то залишала в них нестерпне прагнення Бога. Ті, яких діткнулася і наповнила Божа Любов, не могли стримати пориву своєї любові. Переповнені ненасиченим бажанням оглядати Божу красу, вони благали, щоб їхнє споглядання Господньої блаженності тривало усю вічність» (ШПр 2, 1).

«Мудрим і пильним роздумуванням над величчю Божої слави, думками вдячності, безнастанною пам’яттю про Божі добродійства, наша душа стає спроможною виконати оце слово: Любитимеш Господа, Бога твого, всім серцем твоїм, усією душею твоєю [...] і всією силою твоєю (Мр. 12, 30). Ось з яким настроєм потрібно служити Богові» (КПр 157).

Псалмодія

«Псалом — це спокій душі, речник миру, що втихомирює розбурхані й неспокійні думки. Він також перемагає душевний гнів та стримує розгнузданість. Псалом скріплює приязнь, примирює тих, які посварені, і влагоджує неприязнь. Хто ж може вважати ворогом того, з яким спільно возносить молитву до Бога? Тому й найбільшим добром є те, що спів псалмів родить любов. Він неначе винаходить якесь єднання, якийсь зв’язок згоди, щоб гармонійно єднати, і збирає народ у симфонію одного хору. Псалом проганяє дияволів, а кличе на допомогу ангелів. Він є захистом проти нічних страхів і відпочинком у повсякденній праці. Псалом є безпекою дітей, окрасою молоді, втіхою похилих віком, найкращою оздобою жінок. [...] Псалом для початківців на шляху до досконалості — це основа, для тих, що поступають — зріст, для досконалих же — підтримка. Спів псалмів — це голос Церкви, він додає радості у час святкових днів і викликає розбудження спасенного в Бозі смутку. Псалом — діло ангелів, творіння неба, пахощі духовні»(Гомілія на Псалом 1, 2).