Свято жив і свято умирав, або найважливіше про о. Методія Білецького, ЧСВВ

Деталі

Категорія: ЮВІЛЕЙ ЧСВВ - 400-ЛІТТЯ

Опубліковано: Субота, 08 квітня 2017, 18:54

Автор: Адміністратор

Перегляди: 1677

У 1920-1945 роках ХХ століття дуже багато священиків Василіян проводили душпастирську діяльність, виховуючи українське суспільство у дусі побожності та праведності. Доносячи людям Боже Слово у воєнні роки ієромонахи зазнавали багатьох гонінь та переслідувань. Серед них також був о. Методій Михайло Болецький, ЧСВВ.

Життя і служіння

Народився о. Методій 14 серпня 1910 року в селі Хотінь, Калушського повіту, Станіславівського воєводства у сім’ї Стефана Болецького та Анни з роду Шпитальних. При святій Тайні Хрищення отримав ім’я Михайло; мав трьох братів Петра, Василя і Миколу.

Друга пол. 1930-х років. Сидять: Отець Маркіян Савчин (зліва) і отець Методій Болецький, стоїть отець Мартиніян Луців.

З 1922 по 1927 роки навчався у Бучацькому місійному інституті імені Св. Йосафата при монастирі оо. Василіян. Після навчання у Бучачі 4 вересня 1927 року вступив на новіціят до Крехівського монастиря св. Миколая ЧСВВ, де через рік отримав монаші облечини, назвавшись новим чернечим іменем Методій. Після завершення новіціяту 28 квітня 1929 року склав перші монаші обіти. З 1930 по 1932 роки у Лаврівському монастирі св. Онуфрія вивчав риторику та гуманітарні науки. Цього ж року почав студіювати філософію у Добромильському монастирі св. Онуфрія. А у 1933 році у василіянському монастирі св. Юрія, що в м. Кристинополі, вивчав теологію. 9 квітня 1933 року у м. Добромилі на руки о. Йосафата Лабая, ЧСВВ, склав вічні обіти. Ієрейські свячення прийняв 21 травня 1936 року. Перебував у Жовківському та Добромильському монастирях.

1939, бучацькі василіяни в гостях у пароха с. Переволоки або Нагірянки. Сидять на землі: зліва-направо 1. о. Порфирій Сивак, 2. о. Панкратій Савицький, стоять зліва-направо: 1) о. Макарій Грень, 2) о. Мартиніян Луців, 3) о. Методій Болецький.

У 1939 був направлений до Бучацького монастиря. Там він пробув недовго, але зробив багато для монастиря та парафії. За словами свідків о. Методій був добрим проповідником Божого Слова, про це у своїх спогадах згадує о. Микола Стягар, котрий у тих роках навчався у Бучацькому місійному інституті: «Запам’яталися проповіді отця Болецького Методія. Він був, на мою думку, найкращим проповідником серед 10 священиків цього монастиря. Часто виступав на таких великих святах в церкві і на церковному подвір’ї, коли там був великий здвиг народу». У Бучачі він також вчителював, провадив Марійську Дружину, був парохом у с. Переволока, неподалік м. Бучача.

Добромиль, 1937/1938. Сидять зліва-направо: о. Ігнатій Тисовський, о. Йосиф Галабарда (ігумен), о. Климентій Керницький. Стоять зліва-направо: о. Методій Болецький, о. Методій Борса, о. Микола Іванів, о. Дам’ян Богун.

В 1945 році перейшов на парафію у м. Комарно. У зв’язку з початком дій ініціативної групи по ліквідації УГКЦ тут о. Методій протримався не довго, був прогнаний з парафії в Комарному та повернувся до рідного села Хотіня. У рідному селі його застав обшук, адже часто там проводились облави і обшуки у зв’язку із діяльністю ОУН-УПА. Пізніше ієромонаха Методія арештували і утримували у Станіславівській тюрмі, де він тяжко захворів. Невдовзі отця відпустили на волю. Хворий на серце повернувся додому. Згодом його взяли на утримання сс. Служебниці у м. Калуш. Перед смертю тяжко мучився 12 днів. Помер 24 липня 1953 року у м. Калуш Івано-Франківської області, похований у родинному селі Хотінь.

Спогади та листи

Дещо про життя о. Методія Болецького пише у своїх спогадах о. Дам’ян Богун, ЧСВВ, який товаришував з ним ще з юнацького віку: «о. Методій – мій товариш, з яким я від дитинства був зв’язаний, то я з ним переписувався, але дуже рідко і осторожно. Ніяких вісток про себе і про життя лаґерне я не писав. А він від себе також не посилав ніяких вісток… Як його вигнали з Комарна з парафії, він вирішив поїхати в рідне село, в родинний дім. Вже монастирів не було. І приїхав до Калуша, а його село Хотінь називається… Лишень зайшов на подвіря до свої хати, а тут облава. Його під мур поставили і облаву кінчать, і він не знає, що є: будуть його стріляти чи що. Його на машину, повезли до Станіславова і він таке потрясення дістав серця, що від того часу захворів і весь час лікувався. Може то тривало три роки чи чотири, і помер».

• Перечитуючи ці листи можна побачити правдивого ієромонаха ХХ століття, який любив Бога і своїх вірних, мужньо витримав, несучи свій хрест до кінця.

Збереглися 11 листів о. Методія Болецького до парафіян з м. Комарно. Зокрема до пані Наталії Чайки, парафіянки, де служив отець Методій. Ці листи писалися з квітня 1951 р. до січня 1953р. Крім листів о. Методія до комарнянців, збереглися два листи с. Христини Якубенко, ССНДМ, до пані Наталії Чайки з повідомленням про смерть ієромонаха Методія. Перечитуючи ці листи можна побачити правдивого ієромонаха ХХ століття, який любив Бога і своїх вірних, мужньо витримав, несучи свій хрест до кінця. У своїх листах отець пише до своїх парафіян, де виявляється його любов до людей і пам’ять про них; пише про своє життя, стан здоров’я: «Моє життя від якогось часу досить змінилось. Живу вже без жадної близької родини, у м. Калуші. Здоров’я моє дуже слабе. Мушу безпереривно підтримувати себе різними лікарствами. Через недугу свою з хати майже ніде не виходжу. Також і працювати не можу. Але нехай діється Божа воля. Всякий хрест - це Божа ласка, що може душу більше зблизити до Бога. І нічиє життя не може бути без хреста. Певно і Ви маєте не один хрестик».

• "Всякий хрест - це Божа ласка, що може душу більше зблизити до Бога. І нічиє життя не може бути без хреста"

В іншому листі він пише про злуку своєї душі із Христом, тут також видно, що молиться за своїх людей: «Найважніше душу свою якнайтісніше злучити вірою, надією, любов’ю з Христом. Вірою, надією, любов’ю гарячою, сильною можна з Ісусом лучитись завжди і всюди. І ця злука є для душі повна потіхи, повна ласк і благословення. І цею злукою будуть заспокоєні всі потреби Христової душі. І я Вам дораджую частими актами віри, надії, а особливо любови утримувати душу свою в злуці з Христом. За всі Ваші потреби душевні і дочасні я буду молитись…».

У саду Львівського Свято-Онуфріївського монастиря, травень 1944 р. Сидять зліва-направо: о. Методій Болецький ЧСВВ, о. Тома Когут ЧСВВ, о. Іван Котів, о. протоігумен Віталій Градюк.

Про останні дні життя отця описано у листах с. Христини Якубенко, ССНДМ: «Важко і безнадійно захворів на самого св. Петра і Павла… Почув великий упадок сил, стратив апетит, і велика внутрішня гарячка пекла немилосердно, а серце билось так сильно, що потрясало цілого. І в таких тяжких болях помучився 12 днів… Умирав в повній свідомості з молитвою на устах: «Ісусе, я люблю Тебе» – це його останнє слово. Свято жив і свято умирав. Лишив тільки печаль у серцях усіх йому знаних добрих людей… Важке було життя покійного о. Методія, але спокійна, приємна була хвилина розлуки душі від тіла. Хоча тіло дрижало із великого болю, але дух бодрий перемагав по геройськи ці дошкульні болі передсмертного конання. Ні думка про смерть, ні болючі терпіння, які переносив покійний, нічого не могло ні на коротку хвилину відвернути від злуки душі з Ісусом, своїм обручником. Хоч уста зболілі, спалені гарячкою дрижали з болю, то все ж таки тихо шептали молитву «Ісусе, я люблю Тебе». Так він згорів на жертівнику любови до Ісуса, де він напевно тепер радіє разом з Ним і співає Йому пісню любови «Ісусе, я люблю Тебе». А нам усім лишається тільки пам’ятати про него у своїх молитвах».

• Хоч уста зболілі, спалені гарячкою дрижали з болю, то все ж таки тихо шептали молитву «Ісусе, я люблю Тебе»

Все прожите життя, свідчення різних людей про о. Методія Болецького, ЧСВВ, вказують на його святість. Він, пройшовши через різні терпіння, гоніння збоку ворогів, не зрікся своєї церкви, свого Чину та свого народу, а показав прикладом власного життя як треба вміти любити, вірити та терпіти.

Бр. Йосафат Ковалюк, ЧСВВ

Джерела:

• Нариси історії Василіянського Чину Святого Йосафата, Серія ІІ. – «Записки ЧСВВ» - «ANALECTA OSBM» - Series ІІ, Видавництво ОО. Василіян, Рим, 1992.
• Архів оо. Василіян Провінції Найсвятішого Спасителя в Україні.
• Архів Інституту Історії Церкви Українського Католицького Університету.
• Центральний Державний Історичний Архів України, м. Львів.
• Каталоги Чину святого Василія Великого.

• http://osbm.in.ua

• < Попередня
• Наступна >