2 серпня, Церква вшановує пам’ять святого Пророка Іллі, який у Провінції Святого Миколая є покровителем Боронявського монастиря Отців Василіян.
Св. архангел Гавриїл, повідомляючи св. Захарію про народження його сина, св. Івана Предтечі, сказав, що він „багато синів Ізраїля наверне до Господа, їхнього Бога. І сам він ітиме перед ним з духом та силою Іллі” (Лк. 1, 16-17).
А коли св. Предтеча над Йорданом закликав людей до покути, то євреї з Єрусалиму послали до нього священиків і левітів, щоб спитати його: „Що ж − Ілля ти?” (Ів. 1, 21).
Навіть самого Ісуса Христа вважали „одні за Йоана Христителя, інші за Іллю” (Мт. 16, 14). А під час Христового переображення на Таворській горі з’явилися Мойсей та Ілля і розмовляли з Ісусом (Мт. 17, 3).
Цей славний пророк Ілля народився в місті Тішбе Гілеаді, в зайорданській стороні. Походив з роду Аарона виховувався між священиками, жив у ненарушеній чистоті та був, як зазначають св. Отці, настоятелем школи пророків. Жив приблизно за дев’ятсот літ до приходу Спасителя.
До прилюдного виступу Бог покликав Іллю за правління тульського царя Ахава, який разом зі своєю жінкою Єзавель перевищили всіх попередніх царів у злочинствах і зневазі Бога. Про це так читаємо у І Книзі Царів (гл. 17, 18): «Ілля тішбій, з Тішбе у Гілеаді сказав до Ахава: „Так певно, як живе Господь, Бог Ізраїля, якому я служу, цими роками не буде ні роси, ні дощу, хіба на моє слово”. І надійшло до нього таке слово Господнє: „Іди звідси й повернися на схід сонця та сховайся коло Керіт-потоку, що на схід від Йордану. Ти питимеш з потоку, а крукам я повелів, щоб постачали там тобі їжу...”
Тоді надійшло до нього таке слово Господнє: „Встань, іди в Сарепту сидонську і перебувай там. Я повелів там удові, щоб давала тобі їсти”. Устав він та й подався в Сарепту; прийшов до воріт міста, аж ось удовиця збирає дрова. Покликав він її та й каже: „Дай мені, будь ласка, трохи води з глечика напитись”. Як же вона йшла по воду, кликнув услід і каже: „Принеси мені, будь-ласка, і шматок хліба”. Вона ж каже: „Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема в мене нічого печеного, тільки пригорща муки в посудині та трошки олії у глечику. Оце назбираю трохи дров та, повернувшись, приготую, що маю, собі та синові, а там з’їмо й помремо”. Ілля ж їй: „Не журись, іди й зроби, як сказала; тільки наперед спечи мені коржика і принеси сюди, собі ж і синові приготуєш опісля. Так бо говорить Господь, Бог Ізраїля: „Посуд з мукою не опорожниться, глечик з олією не опустіє аж до того дня, коли Господь пошле дощ на землю”.
Пішла вона й зробила, як сказав їй Ілля; і їла вона, він і її син довго. Посуд з мукою не опорожнювався, глечик з олією не вичерпувався, за словом, що Господь сказав через Іллю.
Після цього занедужав син тієї жінки, що її була господа і недуга його була така важка, що зостався без віддиху. І каже вона до Іллі: „Що мені чинити з тобою, чоловіче Божий? Ти прийшов до мене на те, щоб нагадати мої гріхи та навести смерть на мого сина”. А він сказав до неї: „Дай мені сюди твого сина”. І взяв у неї з лона, поніс його на гору у світлицю, де мешкав, та й поклав його на своїй постелі. Тоді візвав Господа словами: „Господи, Боже мій! Невже ж ти хочеш заподіяти таке зло вдовиці, де я гостював, щоб навести смерть на її сина?” І простягся тричі над хлопчиком і візвав до Господа словами: „Господи, Боже мій, вчини так, благаю, щоб душа цього хлопчика повернулась до нього!” Почув Господь голос Іллі, і душа хлопцева повернулась до нього, і він ожив. Узяв Ілля хлопця, зніс його зо світлиці вниз у хату та й передав матері, кажучи: „Дивися, син твій живий”. Жінка ж сказала Іллі: „Тепер я знаю, що ти − чоловік Божий та що слово Господнє в устах твоїх – правда”.
По довгому часі надійшло до Іллі таке слово Господнє: „Іди, покажись Ахавові, бо я пошлю дощ на землю”. І пішов Ілля, щоб показатись Ахавові. Як же запанувала велика голоднеча в Самарії... Ахав уздрів Іллю і сказав до нього: „То це ти той, що тривожиш Ізраїля?” Він же відказує: „Не я тривожу Ізраїля, а ти й твоя родина, бо ви покинули заповіді Господні, і ти ходиш за Ваалами. Пошли, отже, і склич до мене всього Ізраїля на Кармель-гору та й 450 пророків Ваала й 400 пророків Ашери, що годуються зо столу Єзавелі”. Послав Ахав по всього Ізраїля й скликав пророків на Кармель-гору. Тоді Ілля приступив до народу й каже: „Докіль кульгатимете на обидва боки? Коли Господь є Бог, ходіть за ним; коли ж це Ваал − ходіть за ним”. Не відповів йому народ нічого. Тож далі сказав Ілля до народу: „Я зостався один пророк Господній, а пророків Ваала 450 чоловік. Дайте нам двох бичків, і нехай вони виберуть собі одного бичка розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але нехай не підпалюють; я ж приготую другого бичка й покладу його на дрова, але не підпалю. Ви взивайте ім’я вашого бога, а я візву ім’я Господнє. Котрий Бог відповість вогнем, той буде Богом”. Увесь народ відповів: „Добре!” Тоді Ілля сказав до Ваалових пророків: „Виберіть собі одного бичка й починайте перші, бо вас багато. Взивайте ім’я вашого бога, але вогню не підкладайте”. Взяли вони від нього бичка, приготували його й кликали ім’я Ваала з ранку до полудня, промовляючи: „Ваале, почуй нас!” Та не було ні голосу, ні відповіді...
Тоді Ілля сказав до народу: „Приступіть до мене!” І весь народ приступив до нього. І він знову поставив жертовник Господній, що був зруйнований. Узяв Ілля 12 каменів за числом колін синів Якова, до якого Господь сказав був: „Ізраїль буде твоє ім’я”, і склав з того каміння жертовник імені Господньому, та й обвів його навкруги ровом, що міг вмістити в собі зо два сати зерна. Потім розклав дрова, розтяв бичка, поклав на дрова, і повелів: „Наберіть чотири відра води та й вилийте на всепалення й на дрова!” І зроблено так. І повелів: „Зробіть це вдруге”. І зроблено вдруге. Далі повелів: „Зробіть це втретє”. І зроблено втретє, так, що вода текла навкруги жертовника, і в рові було повно води. А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив пророк Ілля й сказав: „Господи, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Покажи сьогодні що ти − Бог в Ізраїлі, що я − твій слуга і що я вчинив це все за твоїм велінням. Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб цей народ зрозумів, що ти, Господи, − Бог, і що ти навертаєш їхні серця”. І впав вогонь Господній з неба й пожер усепалення, дрова, каміння, й порох, ба й воду висушив, що була в рові. І ввесь народ, побачивши це, припав обличчям до землі й промовив: „Господь є Бог! Господь є Бог!” Ілля ж повелів їм: „Хапайте Ваалових пророків! ”...»
Господній пророк, наказавши людям повбивати всіх фальшивих пророків, припав лицем до землі й доти молився, доки не впав рясний дощ.
Згодом хотіла цариця Єзавель вбити Іллю за те, що вигубив її жерців, але Бог сказав йому перейти в інше місце, вберігши його від смерті. Там він оплакував засліплення й гріхи свого народу. Опісля Господь показався своєму пророкові на горі Хорив у шумі тихого вітру.
Св. пророк пророкував за царя Ахава і його сина Ахазії, предрікши їм смерть як кару за їхні беззаконня. Коли Ілля мав уже закінчити свою пророчу місію, Бог сказав йому помазати на пророка свого учня Єлисея. Тоді вогненна колісниця й вогненні коні розлучили Іллю і Єлисея, Ілля ж знявся у вихрі на небо (II Цар. 2, 11). Св. Отці вважають, що при кінці світу св. пророк Ілля ще вернеться зі свого теперішнього місця перебування на землю і вмре мученицькою смертю за Божу справу. Цей другий прихід св. Іллі має потвердження в словах самого Ісуса Христа, який сказав своїм учням, що „Ілля має прийти перше і знову все до ладу приведе” (Мр. 9, 12).