Smaller Default Larger

Венедиктові XVI сповнилося 86 років

У Велику Суботу 86 років тому, 16 квітня 1927 року, в маленькому баварському містечку Марктль-ам-Інн на півдні Нічеччини, в родині офіцера поліції Йозефа Ратцінґера народився син, який того ж самого дня був охрищений та отримав ім’я Йозеф Алоїз. Через 78 років, 19 квітня 2005 року його обрано Наступником святого Петра, і він взяв ім’я Венедикт XVI.

Сьогодні він, передавши кермо Петрового човна своєму наступникові, присвятив решту свого життя молитві за Церкву, за кожного з нас.

Папа Венедикт XVI неодноразово наголошував на важливості родини. На початку червня минулого року він взяв участь у Всесвітній зустрічі сімей, яка відбувалася в місті Мілані на півночі Італії. Під час молитовного чування за участю родин з усього світу, Святіший Отець відповів на кілька запитань. Перше поставила дівчинка з В’єтнаму, просячи подітися спогадами з дитинства. Думаємо, що сьогодні, в день народження Венедикта XVI, вони будуть дуже актуальними.

Вислужений Папа розповів, що для їхньої родини, в якій виросло два священики, найважливішим днем була неділя, яка розпочиналася вже в суботу ввечері, коли батько перечитував біблійні читання недільної літургії. Очевидно, що наступного дня усі йшли до парафіяльного храму на Святу Месу. «А пізніше, – додає він, – вдома, звичайно, був важливим великий спільний обід».

Захопленнями родини Ратцінгерів була музика та спільні прогулянки. Венедикт XVI розповів, що вдома вони багато співали, зрештою, його брат, майбутній диригент хору реґенсбурґського катедрального собору, вже з юності творив свої музичні композиції. «Ми жили близько біля лісу, – розповів він далі, – і прогулюватися там було прекрасно: пригоди, забави, тощо. Одним словом, ми були одного серця й однієї душі, зазнаючи багато спільного досвіду, також і в дуже непрості часи, адже це був час війни, спочатку – диктатури, пізніше – бідності».

Венедикт XVI особливо наголошує на взаємній любові, якою жила його родина. Любові, яка приносила радість також і з приводу простих речей, завдяки чому можна було долати і переносити також і найважчі випробування. «Мені здається, – зауважив він, – що це дуже важливо: навіть малі речі приносили радість, тому що через них відчувалося серце іншого».

«Правду кажучи, коли пробую уявляти, як буде в раю, мені завжди уявляється час моєї молодості, мого дитинства», – поділився Венедикт XVI.

А ми бажаємо Венедиктові XVI, щоб Добрий Господь обдаровував його фізичними та духовними силами, щоб ми ще довго могли втішатися його молитовним заступництвом тут на землі, на многії і благії літа.


За матеріалами: uk.radiovaticana.va

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Історія ЧСВВ OSBM

Історія Провінції

Історія монастирів

Помʼяник Провінції