Smaller Default Larger

бр. Арсеній А. Кубічка ЧСВВ

 

Брат Арсеній Андрій Кубічка ЧСВВ

18.09.1914-25.07.1988

 

Андрій Кубічка, у монашестві Арсеній, народився 18 вересня 1914 року, в селі Малий Березний, Великоберезнянського округу, Подкарпатської Русі, в багатодітній селянській сім’ї. Андрій був п’ятою дитиною, а всіх у сім’ї було шестеро: дві доньки і чотири сини.

Батьки Андрія рано відійшли до вічності. Мама Кубічка Марія, родом з Малого Березного, померла восени 1925 р., на 42 році життя. Батько Кубічка Юрій, родом з Великого Березного, помер на початку 1928 р., на 49 році життя.

В тому ж 1928 році, померли дві сестри Андрія: Анна – на 20 році життя і Марія – на 22 році життя.

Так в сім’ї залишилися четверо братів: Іван, Степан, Андрій і Юрій.

Початкову освіту Андрій здобув у Малоберезнянській народній школі, закінчивши вісім класів. Опісля, здобував професію шевця у Великому Березному, однак згодом перервав навчання і вступив до Василіянського Чину, отримавши монаше ім’я Арсеній.

Після закінчення вступного вишколу у Мукачівському монастирі, брат Арсеній проживав в Імстичівському монастирі, а з приходом Радянської влади на Закарпаття, був переведений до Малоберезнянського монастиря.

Невдовзі почалося переслідування греко-католицької церкви і Василіянський монастир у Малому Березному було закрито, а Настоятеля о. Миколая Шепу ЧСВВ – заарештовано.

Деякий час, брати-монахи разом з о. Мелетієм Малиничем ЧСВВ, проживали у сільському парафіяльному будинку, але й звідти їх „попросили” висилитись. Таким чином, монахи, які „пішли за Христом”, опинилися в ситуації, про яку колись сказав Господь: „Лисиці мають нори, й птиці небесні – гнізда, а Син Чоловічий не має де голови прихилити” (Мт. 8, 20).

Спочатку, брат Арсеній жив у Юрія Шіпоша – мешканця Малого Березного. В цьому часі бр. Арсеній влаштувався на роботу у Жорнавський лісокомбінат, де працював бджолярем. А опісля працював в будівельній організації у Великому Березному.

Дізнавшись, що у сусідньому селі Мирча, господар Василь Балаж здає одну кімнату, бр. Арсеній переселився туди.

„Ану чи не поступиться вчорашній монах?!” – говорили між собою мешканці села. Однак бр. Арсеній продовжував жити монашим життям, не зважаючи на пануючий тоді атеїстичний режим. Його кімната у с. Мирча була більше схожа на каплицю, ніж на звичайне помешкання. А щонеділі, він їздив на Службу Божу у костели Великого Березного та Перечина.

Наступним місцем проживання бр. Арсенія стала хатина померлого місцевого гончаря. Після того, як бр. Арсеній поселився в тій старій хаті, для місцевих жителів вона почала пригадувати церковний майдан у колись діючому Малоберезнянському монастирі. Проживаючи ще в монастирі, бр. Арсеній був там садівником і квітникарем. Завдяки його праці, монастирське подвір’я завжди було озеленене та прикрашене квітами. Ось так і подвір’я хатини у с. Мирчі, після оселення в ній бр. Арсенія, стало подібним на те монастирське подвір’я – тут був впорядкований сад і цілий квітник, який також служив потребам мешканців села. Але найголовніше – помешкання бр. Арсенія було прикрашене святістю.

В старшому віці, бр. Арсеній працював шевцем у селі та ремонтував людям взуття.

Його часто відвідували: о. Борис Краснобродський ЧСВВ, Волосянська Марія та Хохрун Марія.

Війшов до вічності 25 липня 1988 року.

Похований на сільському цвинтарі у рідному Малому Березному.

 

Нехай буде йому Вічная памʼять!

 

  • Матеріали зібрав: о. Франціск Онисько ЧСВВ

 

 

бр. Арсеній з рідним бр. Мар’яном.

 

 

Могила бр. Арсенія на сільському цвинтарі у Малому Березному.

 

Вшанування пам’яті бр. Арсенія – 21.10.2014

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 

Авторські права 2014 © Провінція Святого Миколая. Василіянський Чин Святого Йосафата в Україні. Усі права захищені.

 

@Mail.ru