Smaller Default Larger

о. Іван Т. Сідей ЧСВВ

 

14.02.1915 р. – 07.11.1989 р.

 

Теодор Сідей (ієромонах Іван ЧСВВ) народився 14 лютого 1915 р. в сім'ї хлібороба Івана Сідея в с. Верхня Колочава (у 1939 р. перейменовано в с. Негровець) Міжгірського р-ну.

Батька, ще до народження хлопця, мобілізували в армію, і він загинув на одному з фронтів першої світової війни. Мати залишилася з чотирма синами, яких по можливості старалася вивести в люди.

Іван здобув початкову освіту й був відданий матірʼю в горожанську школу.

Відчуваючи покликання до духовного життя, 22 лютого 1932 р. вступив до Мукачівського монастиря Отців Василіян.

8 жовтня 1933 року складає перші чернечі обіти.

1933-36 рр. навчається на гуманістиці в Мукачівському монастирі – студіює філософію, 1937-39 рр. – теологію.

23 липня 1939 складає професію довічних обітів, а 30 липня 1939 р, був рукоположений на ієромонаха єпископом Мукачівської Греко-католицької єпархії Олександром Стойкою.

Перебуваючи в Мукачівському монастирі, разом з іншими ієромонахами проводив місійну роботу в селах і містах Мукачівської єпархії.

28 травня 1943 р. о.Сідей був призначений ігуменом Імстичівського монастиря, де проявив себе як добрий господар і друг простого народу.

По ліквідації Греко-католицької Церкви, Радянська влада в березні 1947 р. передала Мукачівський греко-католицький монастир Православній єпархії, а в серпні було закрито й Боронявський монастир, всіх же монахів, як з Мукачева так і з Бороняви, переведено в Імстичівський монастир, де о. І. Сідей дав усім притулок.

Отця Івана Сідея заарештували при ліквідації Імстичівського монастиря у квітні 1950 року засудивши його до 25 років з конфіскацією належного йому майна. Після суду був вивезений через Львівську тюрму-розподільник у табори ГУЛАГу м. Запоріжжя на каменоломню. Тут, працюючи стрілочником, був покалічений на залізничній колії, залишившись без однієї ноги.

Після лікування о.Сідея звільнили з місць позбавлення волі в 1956 р., і він повернувся додому в рідне село Негровець, Міжгірського району, де одразу включився в підпільну душпастирську роботу.

У 1960 р. влаштувався на роботу в спеціалізовану лікарню с.Вільшани, Хустського р-ну. Вийшовши на пенсію, о. Сідей переїхав у с. Фанчиково, Виноградівського р-ну до свого племінника.

З часу повернення із увʼязнення, аж до свого відходу до вічності, підпільно проводив душпастирське служіння для греко-католиків Міжгірського, Хустського та Виноградівського районів, незважаючи на свій покалічений стан. Коли в останні роки свого життя захворів, вірні самі приходили до нього.

О. Іван Сідей помер 7 листопада 1989 р. на 75-му році життя, 57-му чернечого покликання і 51-му році священства.

У своєму заповіті висловив прохання, щоб його поховали біля Імстичівського монастиря. Незважаючи на заборону тодішньої влади, о. Павло Мадяр ЧСВВ разом з вірними підпільної Церкви сповнили його бажання.

  • За матеріалами: Василіянський Вісник – 1991 р.
  • Фото: Архів Провінції Св. Миколая.

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 

Авторські права 2014 © Провінція Святого Миколая. Василіянський Чин Святого Йосафата в Україні. Усі права захищені.

 

@Mail.ru