Smaller Default Larger

Василіянський монастир у Золочеві

 

Історія Золочівського монастиря згідно передань сягає княжих часів. Першою зафіксованою датою в історії Золочівського монастиря є 1546 рік.

Сучасний монастирський комплекс – один із найцікавіших серед монастирів XIX-XX ст. У монастирі є копія чудотворної ікони Голубицької Божої Матері, яка знаходиться у Підгорецькому монастирі (робота золочівського художника Федора Бурковського (1724)).

Первісний монастир був розташований у східній частині міста. Сьогодні там село Монастирок. Давній Золочівський монастир був Свято-Троїцький. Монастир і храм були дерев’яними.

У 1708 році родина Яворовських подарувала Золочівському Свято-Троїцькому монастирю свій грунт на давньому Золочівському передмісті Шляхи. Монахи ще докупили ділянку і заснували тут нову обитель і церкву Вознесіння Господнього. У ХІХ столітті монастирське життя поступово зосереджується у новішому Вознесенському монастирі. Давній Свято Троїцький монастир занепадає. У 1866 році розібрали стару монастирську церкву, а інші будівлі віддали в оренду. У 1902 році на місці давнього Золочівського монастиря ігумен Юліан Немилович посвятив новозбудовану капличку (нині не існує).

Нинішня церква Вознесіння Господнього побудована в середині ХІХ ст. на кошти Лукії Комарницької за сприяння кардинала Михайла Левицького. Тоді ж був побудований монастир (розібраний у 2004 р.).

Від 1946 до 1990 рр. діяльність оо. Василіян була заборонена. Храм використовували як склад, а у монастирі був протитуберкульозний диспансер.

У 1989 році першими в Україні до своєї давньої обителі повернулися отці василіяни.

 

 

Церква Вознесіння Господнього у Золочеві побудована у середині ХІХ століття.

Давніша монастирська церква була дерев’яною і після побудови нової мурованої церкви її розібрали. А іконостас продали у село Ластівка Дрогобицького повіту.

Кошти на побудову церви пожертвувала місцева графиня Лукія Комарницька у 1834 році. На її замовлення був виготовлений проект. Церкву освятили на свято Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у 1863 році. Церкву будували досить довго, з огляду на складну ситуацію у Австрійській державі, до складу якої входили на той час наші землі. Були заблоковані у банку кошти, виділені Лукією Комарницькою. Лише особисте втручання Митрополита і кардинала Михайла Левицького допомогло у цій ситуації.

У церкві був тогочасний іконостас і стара ікона Матері Божої, яку перенесли зі старої церкви.

Церква була зруйнована під час наступу німецької армії у 1941 році. Снаряд влучив у купол і зніс дах. На куполі засів червоноармієць і стріляв звідти. Стараннями ігумена отця Онисима Шуплата церкву відремонтували, змінивши зовнішній вигляд.

Під час наступу Червоної армії у 1944 році церква знову була зруйнована і так простояла до 1989 року.

Після виходу Української греко-католицької церкви з підпілля до монастиря повернулися оо. Василіяни. Перша відправа у церкві відбулася на свято Архистратига Михайла, 21 листопада 1989 року. Від свята Вознесіння Господнього 1989 року Службу Божу відправляли під церквою у дворі.

Сьогоднішній вигляд церква отримала після ремонтно-реставраційних робіт, проведених відразу після повернення церкви отцям Василіянам у 1989 році стараннями ігумена отця Володимира Пальчинського.

Іконостас дерев’яний, різьблений, одноярусний, роботи янівських майстрів. «Цей іконостас виконаний у 1998 році є жертвенним даром земляків з Канади і Америки» – гласить напис на табличці, поміщений в іконостасі. Ікони для іконостасу виконав художник Степан Юзефів.

 

 

Автор ідеї настінних розписів і їх ескізів – Іван Проців. Роботи виконали Олексій Фіголь, Василь Федорук і Ігор Грищенко.

В бічних вівтарях церкви розміщена давня Золочівська реліквія – двостороння ікона Богородиці і святого Миколая, повернута до церкви родиною Шрам, розділена реставраторами навпіл. У правому бічному вівтарі ікона святого Миколая, у лівому – ікона Богородиці. Під зображенням Богородиці напис: «Зображення ікони Чудотворної і Пресвятої Богородиці Голубицької, яка коштовними сльозами плакала від 21 квітня до 24 вересня 1692 року і це описано в історії. Зміну Ока Пресвятого видно і донині. Багато людей, які з вірою прийшли до неї, зцілилися. Перенесено в обитель святу Підгорецьку на Пліснеську в церкву святу Благовіщення 18 квітня 1694 року. Зобразив ікону цю Федір Бурковський, маляр Золочівський, листопада 1724 року».

У 2004 році на церкві позолочено верхівки куполів і пофарбовано фасади.

zolochiv.osbm.info

 

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

 

Авторські права 2014 © Провінція Святого Миколая. Василіянський Чин Святого Йосафата в Україні. Усі права захищені.

 

@Mail.ru