Великоднє звернення Протоігумена о. Франціска, ЧСВВ

Деталі: Категорія: Останні новини; Опубліковано: Субота, 23 квітня 2022, 22:20; Автор: Адміністратор; Перегляди: 1218

Ввечері, 23 квітня 2022 р. Б., на завершення Воскресної Утрені в Провінційному осідку у Малому Березному, Протоігумен Провінції Св. Миколая в Україні о. Франціск Онисько ЧСВВ, промовив до присутніх своє звернення з нагоди Празника Воскресіння Христового.

*******

Великоднє звернення

Протоігумена Провінції Св. Миколая в Україні

2022

В Євангелії ми читаємо ось такий опис подій, які сталися в часі Воскресіння Ісуса:

Як звечоріло, того самого дня, першого в тижні, – а двері ж були замкнені там, де перебували учні: страхались бо юдеїв, – увіходить Ісус, став посередині та й каже їм: «Мир вам!» (Ів. 20:19)

З цього опису ми можемо зробити висновок, що тогочасна ситуація для Ісусових учнів була небезпечною.

Вони боялися переслідування від юдеїв і тому ховалися, як окреслює це Євангеліє – «за зачиненими дверима».

Приналежність до Ісуса для них означала небезпеку такої ж самої смерті, якої зазнав їхній Вчитель – смерті хресної.

Бути Ісусовим послідовником – означало стати жертвою переслідування, а навіть і страти.

Тому не дивно, що вони ховалися.

Нам, з одного боку важко уявити, але з іншого боку, ми можемо здогадатися, яким важким був для них той період переховування від небезпеки.

Але інший Євангелист оповідає нам, що в той час до апостолів прийшли жінки, які застали гріб порожнім і переповіли їм слова ангелів:

Чому шукаєте живого між мертвими. Його нема тут: він воскрес. Пригадайте собі, як промовляв до вас, кажучи:

Син Чоловічий має бути виданий грішникам у руки, має бути розіп'ятий і третього дня воскреснути.

«Але слова ці, – як описує Євангеліє, – видавалися їм (апостолам) пустим верзінням, і вони не повірили їм (жінкам)». (Лк. 24:1-11)

І ось Ісус сам зʼявився посеред них і до них каже: “Мир вам!” Вони ж, налякані та повні страху, думали, що духа бачать.

Та він сказав їм: “Чого стривожились? Чого ті сумніви постають у серцях ваших? Гляньте на мої руки та на мої ноги: це ж я сам. Доторкніться до мене та збагніть, що дух тіла й костей не має, як бачите, що я їх маю.” Сказавши це, він показав їм руки й ноги. (Лк. 24:37-40)

Сьогодні ми теж, подібно як апостоли, ховаємося налякані «за зачиненими дверима».

Ми не можемо сьогодні освятити наші пасхи у звичайному спокійному ритмі, тому що нам оголошують про небезпеку бомбардувань.

На інших, особливо східних теренах України, наші брати і сестри українці у цей час моляться у бомбосховищах, хтось – у полоні, а дехто – у тортурах з рук катів та окупантів.

Наші захисники зустрічають цю ніч під обстрілами і в небезпеці смерті.

У ось у цих обставинах ми чуємо звістку «Христос Воскрес!»

Самозрозуміло, що для багатьох людей, навіть тих, які були близькі до Бога, слова ці видаються сьогодні пустим верзінням, як це було й для апостолів.

Ми бачимо сьогодні рани України, переслідування тих, хто її захищає і любить, смерть тих, хто її боронить на полі бою, а єдиною вірою для нас залишається хіба що неймовірна відвага усіх тих, хто на своєму місці і як лише може, воює проти окупанта.

Отож сьогодні ми дуже подібні до апостолів. Ми стільки часу слухали у наших храмах євангельські повчання Ісуса. Стільки віри ми вкладали у нашу християнську ідентичність та приналежність до Церкви.

Але сьогодні усе це здавалось рухнуло. Воно лишилося хіба що спогадом, а слова про воскресіння – пустим верзінням. Адже довкола зовсім інша дійсність і ми не знаємо, що принесе нам сьогоднішня ніч.

Кожен з нас зі свого місця і у своїй ситуації молиться, щоб ворог не постукав у його двері, за якими він у страху ховається.

Що ж нам робити у цій ситуації? Як нам тепер переживати нашу приналежність до Ісуса і його Церкви? Як нам жити вірою у Воскресіння, якщо ми бачимо довкола себе реальність гробу, зла і смерті?

Відповідь нам дає Євангеліє:

Жінки, які застали гріб Ісуса порожнім, зустріли там ангела, який сказав їм так:

“Не бійтесь: знаю бо, що ви шукаєте Ісуса розіпʼятого. Нема його тут, бо він воскрес, як ото сам прорік. Ходіть, гляньте на місце, де він лежав. Та біжіть притьмом, скажіть його учням, що він воскрес із мертвих. Он він вас випередить у Галилеї, – там ви його побачите. ”

І вони в поспіху полишили гробницю зо страхом і великою радістю та й побігли сповістити його учнів.

Аж: ось Ісус зустрів їх і каже: “Радуйтеся!” Ті підійшли й кинулися йому в ноги і вклонилися. Тоді Ісус сказав їм: “Не бійтесь! Ідіть і сповістіть моїх братів, щоб ішли назад у Галилею: там мене побачать.”

Відповіддю Євангелія на наші страхи і розчарування є запрошення до очікування Ісуса: «Він випередить вас… – каже Євангеліє. – Ідіть назад, повертайтесь: ви його побачите».

Ісус сам запрошує нас очікувати його. Він прийде до нас крізь замкнені двері.

Він не засуджує нас, що ми замкнулися у сховищі нашої зневіри, страху, або й розпачу.

Він обіцяє прийти. Каже, що випередить нас. Бо його Воскресіння, це не лише порожній гріб, який застали жінки, з відкоченим від нього каменем.

Його Воскресіння, це не лише поява ангела, який питає: Чому шукаєте живого між померлими?

Його Воскресіння – це Він Сам, наш Господь, джерело справжнього життя, джерело непохитного миру і датель Святого Духа – Утішителя в наші серця.

Нехай ця ніч і цей голос ангела, який звучить сьогодні через наші богослужіння, будуть для всіх нас, заохотою на очікування Господа, Воскреслого, із слідами розпʼяття та проколотого боку на Його пресвятому Тілі, на Тілі, до якого всі ми зможемо доторкнутися і від якого зможемо отримати його життєдайне благословення.

Воскреслий Ісусе!

Зʼявившись своїм апостолам, Ти приніс їм з собою мир: «Мир вам!» – з такими словами Ти обійняв їх після нелегкої розлуки, яка супроводжувалась їхньою зрадою і покиненням Тебе.

Ти приніс їм мир не як дар, не як щось додаткове до твоєї появи.

Справжнім миром є Ти, Ісусе! Ми сповнюємося миром лише тоді, коли Ти зʼявляєшся між нами і дозволяєш доторкнутися до Твого, проколотого боку.

Ти приніс їм, своїм учням, себе. Наново покликав їх до свого грона, наново запросив до нової дійсності, наново відкрив їхні серця, зір і розум, які бачать Тебе вже очами віри, а не очами тіла.

Показавши своїм учням руки й бік, Ти теж дихнув на них і промовив: «Прийміть Духа Святого!» (Ів. 20:22)

Господи, ми очікуємо Тебе тут, сьогодні, у нашій замкнутій дійсності, і в нашій невизначеності.

Твій мир і твій Святий Дух – це те, що повинно становити основу нашого життя, нашого християнства і нашої вірності та любові до України, яку зараз розшматовують у цій жорстокій війні.

Сьогодні ми розуміємо, що без Тебе неможливо посідати цю основу і нею володіти.

Як твої хоч і боязкі учні, але ми розуміємо, що цією основою є Ти, Господи, і плодом Твоєї появи, Твоєї присутності між нами, є твій Мир і Твій Святий Дух.

Благаємо Тебе, Господи, зʼявися сьогодні кожному українцю, приносячи йому собою свій мир і свого Святого Духа.

Зʼявися кожному, хто захищає Україну, на кожному її куточку. Прийди до всіх, хто у сховищах, хто в полоні, хто поранений і зниклий безвісти, хто під тортурами і знущаннями, хто під обстрілами і в невідомих та відомих вже могилах.

Зʼявися тим, хто невтомно допомагає всім, чим може і молиться сьогодні для перемоги у цій війні.

Нехай твій мир і твій Святий Дух додасть нашій вірі і нашим людським зусиллям твою надприродну силу та могутність.

Нехай Твоє Воскресіння для жодного українця не буде сьогодні пустим верзінням.

Нехай цей оклик, що Ти Воскрес, веде нас з новою наснагою вперед, за Тобою, за новим Життям, за новою свободою.

Можливо зараз у тривозі та у прихованому страху перед ворогами, але в надії і вірі в Тебе, в очікуванні Твоєї зʼяви між нами і в серці кожного з нас, покірно молимося цю коротку, але могутню для нас молитву, що міститься у двох словах.

Прийми від нас цю молитву! Нехай вона буде для Тебе нашим запрошення і очікуванням.

Нехай ні в кого не вмовкають сьогодні на устах ці два слова:

ХРИСТОС ВОСКРЕС!