8 грудня за юліанським календарем Церква вшановує пам’ять святого священномученика Климента Папи Римського. У цей день відбувся храмовий празник у соборі Святої Софії, який має святого Климента своїм покровителем. Саме іменем святого Папи Климента назвав Патріарх Йосиф Сліпий заснований ним Інститут у Римі, який мав бути і фактично став на довгі десятиліття осередком науки й освіти в обставинах Церкви, переслідуваної в Україні та розсіяної по світі. Частичку мощей цього святого вклав у престол собору Святої Софії 28 вересня 1969 року Папа Павло VI на прохання Патріарха Йосифа.
Сьогодні, 8 грудня 2016 року, в урочистість Непорочного Зачаття Богородиці, Ватикан проголошує новий документ, що регулюватиме питання, пов’язані з вихованням (формацією) майбутніх священиків.
Документ називається «Дар покликання до священства». Про його зміст розповів ватиканській щоденній газеті «L’Osservatore Romano» префект цього дикастерію, кардинал Беньяміно Стелла.
У неділю, 4 грудня 2016р., у свято Введення в храм Пресвятої Богородиці, у Лаврівській Святоонуфріївській обителі Отців Василіян відбулася знаменна подія – ієрейські свячення о. Йосафата Вінтоняка, ЧСВВ.
Розпочав свою діяльність офіційний сайт василіянського монастиря святого Йосафата та парафії Пресвятої Тройці Отців Василіян у Вільнюсі.
Адресa сайту: http://osbm.lt.
У Львові буде освячена ікона, яка написана на честь 400-ліття Василіянського Чину Святого Йосафата. Автор ікони Роман Василик - засновник кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв її перший завідувач та автор концепції діяльності. Молодший брат єпископа УГКЦ, священика та владики «катакомбної церкви» Павла Василика. Співзасновник та голова Української спілки іконописців. Член комісії по сакральному мистецтву при Львівській Архиєпархії Української греко-католицької церкви.
Жоден із василіан, які перебували у монастирі за весь час його існування не перейшов на православ’я. Не добившись бажаних результатів – «упокорити твердих і впертих василіян» і зважаючи на те, що витривалість монахів-мучеників у католицькій вірі дивувала місцевих жителів і вони мали серед багатьох із них визнання й пошану, церковна влада 25 серпня 1842 р. прийняла рішення про закриття курського монастиря. Повна його ліквідація дещо затяглася. Тимчасова курська василіянська обитель остаточно припинила своє фунціонування за наполяганням архієпископа Іліодора тільки 7 листопада 1842 р. Всі монахи-василіяни та світські священики, що перебували на той час в монастирі, були вислані в православні монастирі курської, чернігівської, пензенської, нижнєновгородської, смоленської, орловської, тобольської та інших губерній Російської імперії на «покуту».