Українська мова — на прославу Господа Бога

Деталі: Категорія: ІСТОРІЯ; Опубліковано: П'ятниця, 01 травня 2015, 23:18; Автор: Адміністратор; Перегляди: 2637

о. Василь ЗІНЬКО, ЧСВВ,

«Про наше і чуже, святе і грішне»

Коли говорити про мову, то загал людей її уважає лише засобом спілкування чи порозуміння між людьми. Відповідь, однак, не є вичерпною і повною. Адже мова людини сотворена Богом, як і сама людина. А отже, вона має своє високе призначення.

З катехизму знаємо, що людина створена Богом, аби Його пізнавати, славити, любити, служити і в такий спосіб спасти свою душу та бути навіки з Ним щасливим.

А коли мова є привілеєм людини, то вона як образ і подоба Божа має служити до вищої мети.

Отож, перше завдання людської мови – прославляти та хвалити Господа Бога. Відомо, що різні є мови і кожна з них по-своєму возносить славу і хвалу Господеві.

Між мовами є декотрі шляхетніші і тим самим мають більшу відповідальнсть перед Богом-Творцем прославляти Його в особливий спосіб. До цих мов належить і наша, українська, що є одною з найбільш мелодійних мов світу.

1949 рік Божий. Саме тоді був я на студіях канонічного права в Римському Григоріянському університеті.

Та коли настало літо й почалися вакації, мене і ще трьох українців, народжених вже в Бразилії вислали на канікули в Апенінські гори. Це була вакаційна оселя-дача грецької колегії св. Атанасія.

Неподалік було штучне водоймище, а навколо нього села Кастель ді Тора і Колле ді Тора. Сама ж дача розміщувалася на узгір’ї та мала алею з молодих лип.

Попід ті липи були лавки, і ми одного вечора там собі гуторили.

Говорили ми самі, сидячи на окремій лавці, а недалеко на сусідній розсілися інші клерики: греки, албанці, румуни… А ми собі нашою вишневою мовою розказуємо про всячину.

Та коли завважили, що сусіди сидять мовчки, каже один з наших:

– Вам, певно, маркотно, що ми говоримо, а ви не розумієте…

– Ні, навпаки, – відповів один з чужинців, – говоріть, ми слухаємо, бо ваша мова як музика…

Ми ж не говорили київсько-полтавським діалектом, а тим галицьким наріччям, що панує між нашими земляками в Паранщині.

Про красу нашої мови писав свого часу композитор Левицький у США. Прийшли до нього дві студентки, які на своє навчання заробляли співом, і просили написати музику до одної пісні.

Слова були англійські. Коли він це зробив, то через деякий час знову з’явились студентки і кажуть: «Маестро, послухайте пісню, чи ми її належно інтерпретуємо до Вашої музики…» Коли послухав, то був вражений. Дівчата її проспівали українською мовою.

На його подив відповіли: «Нашою мовою краще виходить і вона відповідає краще співові…»

Щось подібне трапилося в австрійській столиці Відні після Другої світової війни. Наші земляки під проводом маестро Гнатишина пішли колядувати до віденського кардинала Інніцера. Між колядками була й відома австрійська «Свята ніч, тиха ніч». То наші співали її по-українськи.

Кардинал був настільки захоплений, що попросив ще раз проспівати цю колядку, бо вона набагато запашніше виходить на нашій вишневій мові, ніж на його.

Виходить, наша мова вже зі самої природи, даної їй Богом, належить до мов, що можуть найкраще прославляти Господа Бога і тим самим стати перлиною сакрального співочого мистецтва.

Один іспанець де Кастро так собі сподобав наш церковний спів, що життя присвятив студіям нашого Ірмологіона.

Можна інколи почути й такий закид, мовляв, наша мова важка до вивчення. Це брехливе пустомовлення. Розказав мені о. Ярослав Сусла з Бразилії таке.

Поїхав якось він вперше на оселю Трес Баррас, де є велика паперовирібня. До речі, урухомлена нашим земляком Влодком Галатом. Там сотки робіників і чимало наших.

Править він Службу Божу й зауважив, як дві негритянки-муринки співають разом св. Літургію. Після відправи запитав, хто їх так навчив співати. Вони відповіли:

«Ми щонеділі слухаємо по радіо українську Службу Божу, то й навчилися…»

Отож ми, українці, маючи такий прецінний талант, не можемо його отак закопувати чи тримати, як міну в хустинці, але маємо використовувати на славу Божу і співочим мистецтвом притягати своїх та чужих до Бога та спасіння душ.

Львів, 21.01.2003 р. Б.

Джерело: www.misionar.info