Хресна Дорога в Колізеї 2013 р.

Деталі: Категорія: ЛІТУРГІЯ; Опубліковано: Четвер, 04 квітня 2013, 20:10; Перегляди: 2893

Ці роздуми Хресної Дороги, за дорученням попередника нинішнього Папи, Бенедикта XVI, підготували двоє молодих ліванців під проводом маронітського патріарха, кардинала Бешари Бутроса Раї.

ВСТУП

«Прибіг один, упав перед Ним навколішки й почав Його питати: Учителю благий, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?» (Мк 10,17)

Ісус відповідає на це питання, яке непокоїть глибини нашого єства, – йдучи Хресною дорогою.

Ми дивимося на Тебе, Господи, на цій дорозі, яку Ти пройшов перший, і на кінці якої «проклав свій хрест як поміст до смерті, аби люди могли ним пройти з країни смерті до життя» (св.Єфрем Сирієць, Гомілія).

Заклик іти за Тобою скерований до всіх, зокрема до молодих і тих, хто зазнає поділів, війн чи несправедливості, і хто бореться, щоби між своїми братами бути знаком надії та будівничими миру.

Тому ми стаємо перед Тобою з любов’ю, приносимо Тобі наші страждання, скеровуємо наші погляди й серця до Твого Хреста, а, сильні Твоєю обітницею, молимося: «Нехай буде благословенний наш Відкупитель, який своєю смертю дав нам життя. Відкупителю, сповни в нас таємницю Твого відкуплення – через Твої страждання, смерть і воскресіння» (Маронітська літургія).

Стояння 1

Ісуса засуджено на смерть

З Євангелія від св.Марка (15, 12-13.15)

«Пілат знову заговорив і мовив до них: Що ж мені робити з тим, що ви звете царем Юдейським? А ті знову закричали: Розіпни його! Тоді Пілат, бажаючи догодити юрбі, відпустив їм Варавву, Ісуса ж, убичувавши, видав, щоб його розіп’яли».

Перед можновладцем Пілатом Ісус міг добитися справедливості. Пілат же мав владу визнати Ісуса невинуватим і відпустити Його. Однак римський намісник волів послужитися логікою особистих інтересів, поступаючись перед політичним та суспільним тиском. Він засудив невинуватого, аби вдовольнити бажання натовпу, всупереч вимогам правди. Віддав Ісуса на хресні муки, хоча й знав Його неповинність – ще до того, як умив руки.

У сучасному світі є чимало «Пілатів», які смикають за мотузочки влади, служачи тим, хто сильніший. Багато таких, хто слабкий і гнилуватий перед такими натисками влади, використовує свій авторитет задля виправдання несправедливості й топче гідність людини та її право на життя.

Господи Ісусе, не дозволь, аби ми виявилися зарахованими до неправедних! Не дозволь, аби впливові люди використовували зло, несправедливість і деспотизм. Зміцни їх у надії та освіти сумління тих, хто володіє цим світом, аби керували ним справедливо. Амінь.

Стояння 2

Ісус бере хрест

З Євангелія від св.Марка (15,20)

«Коли ж над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп’яття.»

Ісус Христос стоїть перед солдатами, які гадають, що мають над Ним усю владу. А однак то Він є тим, через кого «постало все, і ніщо, що постало, не постало без нього» (Йн 1,3).

Людина в усіх епохах вважала, що може заступити Бога й сама визначати добро і зло (пор. Рим 3,5), не посилаючись на свого Творця і Спасителя. Вона вважала себе всемогутньою, спроможною усунути Бога життя – життя свого та інших, заради розуму, влади чи грошей.

Так само й нині світ прогинається перед спробами усунути Бога з життя людини, такими як сліпий лаїцизм, який пригнічує цінності віри й моралі в ім’я нібито-захисту людини, або як агресивний фундаменталізм, що використовує як привід «захист релігійних цінностей» (див. Апостольське повчання «Церква на Близькому Сході», 29).

Господи Ісусе, який прийняв приниження і ототожнив себе зі слабкими, Тобі ввіряємо всіх людей і всі народи, принижувані й стражденні, особливо на замученому Сході. Нехай у Тобі вони віднаходять сили надалі нести свій хрест разом із Тобою. Кладемо у Твої долоні всіх загублених, аби завдяки Тобі вони знайшли правду і любов. Амінь.

Стояння 3

Ісус уперше падає під хрестом

З книги пророка Ісаї (53,5)

«Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і ранами його ми вилікувані.»

Той, хто у своїй божественній долоні тримає небесні світила й перед ким тремтять небесні сили, ось падає без сил на землю під важким тягарем хреста.

Той, хто приніс світові мир, – зранений нашими гріхами, падає під тягарем наших провин.

«Погляньте, віруючі, на нашого Спасителя, який долає шлях на Голгофу. Прикутий до ганебного стовпа гірких страждань, Він втрачає сили. Ходімо побачити цю неймовірну подію, яка перевищує можливості розуму й важко піддається описанню. Струсу зазнали земні основи, а страшна тривога охоплює присутніх, коли їхній Творець і Бог повалений тягарем хреста й дозволяє провадити себе на смерть, з огляду на любов до всього людського роду» (Халдейська літургія).

Господи Ісусе, підведи нас із наших падінь, приведи наш розгублений дух до Твоєї Істини. Не дозволь, аби людський розум, що його Ти створив для себе, задовольнявся частковими правдами, наукою чи технологіями, не ставлячи собі основоположних питань про сенс існування (пор. Апостольський лист «Двері віри», 12).

Дай нам, Господи, відкритися на діяння Твого Святого Духа, щоби Він привів нас до повноти правди. Амінь.

Стояння 4

Ісус зустрічає свою Матір

З Євангелія від св.Луки (2,34-35.51б)

«Симеон же благословив їх і сказав до його матері Марії: Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець. А мати його зберігала всі ці слова у своєму серці.»

Зранений і стражденний, несучи хрест людства, Ісус зустрічає свою Матір, а в Її особі – все людство.

Марія, Матір Бога, була першою ученицею Вчителя. Приймаючи слова ангела, вперше зустріла Втілене Слово і стала святинею Бога Живого. Вона зустріла Його, не розуміючи, як Творець неба і землі міг обрати якусь дівчину, слабке створіння, аби втілитися на цьому світі. Зустріла Його у невпинному шуканні Його Обличчя, у тиші серця і в роздумах над Словом. Гадала, що то Вона Його шукає, тоді як то Він Її шукав… Тепер ось знову зустрічає Його, коли Він несе хрест.

Ісус страждає, бачачи стражденну Матір, а Марія – бачачи страждання Сина. Але з цього спільного страждання народжується нове людство. «Радуйся! Вітаємо Тебе, о Свята, сповнена слави, Пріснодіва, Мати Божа, Мати Христа. Занеси наші молитви перед обличчя Твого возлюбленого Сина, нехай простить нам гріхи наші» (Теотокіон із коптського Орологіону, Аль-Агбіа 37).

Господи Ісусе, також і ми у своїх сім’ях зазнаємо страждань, що їх батьки завдають дітям, а діти – батькам. Вчини, Господи, щоб у ці важкі часи наші родини були місцем Твоєї присутності, де б наші страждання перетворювалися на радість. Будь підтримкою для наших сімей і зроби їх оазами любові, миру та погідності, на взірець Святої Родини з Назарета. Амінь.

Стояння 5

Киринеянин допомагає Ісусові нести хрест

З Євангелія від св.Луки (23,26)

«І як вони Його повели, схопили якогось Симона Киринея, що повертався з поля, і поклали хрест на нього, щоб ніс його за Ісусом.»

Зустріч Ісуса з Симоном і Киринеї відбулася мовчки. Це життєвий урок: Бог не хоче страждання ані зла. Те ж саме стосується людини. Однак страждання, прийняте з вірою, перетворюється на шлях спасіння. Приймімо його, як Ісус, і допомагаймо його зносити, як Симон Киринеянин.

Господи Ісусе, Ти включив людину в несення Твого хреста. Ти закликав нас поділяти Твоє страждання. Симон із Киринеї подібний до нас і навчає нас приймати хрест, який ми стрічаємо на життєвих дорогах.

Наслідуючи тебе, Господи, також і ми несемо сьогодні хрест страждання і хвороби, але ми приймаємо його, бо Ти з нами. Він може прибити нас на місці, але не перешкодить нам у прагненнях; може затьмарити нам погляд, але не сумління; може оглушити нас, але не завадить нам слухати; може відібрати в нас мову, але не відніме прагнення істини; може пригнічувати наш дух, але не відбере нашої свободи.

Господи, ми прагнемо бути Твоїми учнями, аби нести Твій хрест на щодень. Понесемо його з радістю й надією, бо Ти несеш його з нами, бо Ти заради нас переміг смерть.
Дякуємо Тобі, Господи, за кожного хворого чи стражденного, який уміє свідчити про Твою любов, і за кожного «Киринеянина», якого Ти ставиш на нашому шляху. Амінь.

Стояння 6

Вероніка втирає обличчя Ісуса

З Книги Псалмів (Пс 27,8-9)

В твоєму імені серце моє каже: «Обличчя моє шукайте!»

Твоє обличчя, Господи, я шукаю.

Не ховай обличчя твого від мене,

Не відпихай слуги твого в гніві.

Ти моя поміч, не відкидай мене

І не залишай мене, Спасителю мій, Боже!

Вероніка шукала Тебе посеред натовпу. Шукала Тебе – і нарешті знайшла. Коли Твій біль досяг вершини, вона запрагнула втишити його, обтерши Твоє обличчя хусткою. Дрібний жест, але він виражає всю любов до Тебе й усю віру в тебе. І він відбився в пам’яті нашої християнської традиції.

Господи Ісусе, то Твого обличчя ми шукаємо. Вероніка нагадує нам, що Ти присутній у кожному стражденному, який долає свій голгофський шлях. Господи, вчини, щоб ми знайшли Тебе в убогих, Твоїх найменших братах, аби висушити сльози заплаканих, потурбуватися про страждальців і підтримати тих, хто слабшає.

Господи, ти нас навчаєш, що жоден зранений і забутий не втрачає своєї цінності ані гідності й залишається знаком Твоєї прихованої присутності у світі. Допоможи нас обтерли з Твого обличчя сліди нужди і несправедливості, аби Твоє обличчя, приховане в кожному, проявилося й засяяло.

Молимося за тих, хто шукає Твого обличчя і знаходить його в бездомних, убогих і дітях, яким загрожує насильство і використання. Амінь.

Стояння 7

Ісус падає вдруге

З Книги Псалмів (22,8.12)

Всі, хто на мене дивиться, глузують з мене,

Кривлять губи, кивають головою.

Не віддаляйсь від мене, бо нещастя близько,

Бо допомогти нікому.

Ісус самотній під внутрішнім і зовнішнім тягарем хреста. Чергове падіння, коли тягар стає надто важким і здається, що вже немає меж несправедливості й насильству…

Але Ісус підводиться знову, сильний безконечною довірою, яку має у своєму Отцеві. Перед лицем людей, полишених напризволяще, міць Духа підносить Його, повністю єднає з волею Отця, з волею любові, яка може все.

Господи Ісусе, у Твоєму другому падінні ми розпізнаємо наші різні ситуації, які здаються безвихідними. Серед них і ті, що виникають з упереджень і ненависті, які роблять наші серця затверділими і провадять до релігійних конфліктів.

Освіти наші сумління, щоби ми побачили, попри «людські та релігійні розбіжності», що «якийсь промінь правди осяює всіє людей», покликаних іти разом – шануючи релігійну свободу – до правди, яка є в Богові самому. В такий спосіб різні релігії зможуть «з’єднатися в служінні спільному благу і сприяти розвиткові кожної людини та розбудові суспільства» (Апостольська адгортація «Церква на Близькому Сході», 27-28).

Прийди, Святий Духу, аби втішити і зміцнити християн, особливо з Близького Сходу, аби, з’єднані з Христом, вони були на землі, яку роздирають несправедливість і конфлікти, свідками Його всезагальної любові. Амінь.

Стояння 8

Ісус зустрічає єрусалимських жінок

З Євангелія від св.Луки (23,27-28)

«Ішов за ним натовп людей великий і жінки, що плакали за ним та голосили. Ісус же обернувся до них і сказав: Дочки єрусалимські, не плачте надо мною, а плачте над собою і над вашими дітьми!»

На голгофському шляху Господь зустрічає єрусалимських жінок. Ці жінки оплакують скорботи Ісуса так, якби йшлося про страждання без будь-якої надії. У хресті вони не бачать нічого іншого, крім дерева, знаку прокляття (див. Втор 21,23), тоді як Господь хотів його як знаряддя Відкуплення і Спасіння.

У Страстях і Воскресінні Ісус дає своє життя для відкуплення багатьох. У такий спосіб Він дав відпочинок пригніченим і втішив стурбованих. Обтер сльози єрусалимських жінок і відкрив їхні очі на пасхальну істину.

Наш світ сповнений стурбованих матерів, жінок, поранених у їхній гідності, поневолених різними формами дискримінації, несправедливістю і стражданням (пор. Апостольська адгортація «Церква на Близькому Сході», 60). О Христе стражденний, будь для них миром і бальзамом на їхні рани!

Господи Ісусе, своїм втіленням із Марії, «благословенної поміж жінками» (Лк 1,42) Ти підніс гідність кожної жінки. Своїм Втіленням Ти об’єднав людський рід (пор. Гал 3,26-28).

Господи, нехай зустріч із Тобою буде прагненням наших сердець. Наша дорога, сповнена страждань, нехай буде шляхом надії, з Тобою і до Тебе, який є нашим притулком і нашим Спасінням. Амінь.

Стояння 9

Ісус падає втретє

З Другого послання св.Апостола Павла до коринтян (5,14-15)

«Бо любов до Христа спонукує в нас цю думку: Коли хтось один умер за всіх, то всі вмерли. А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес.»

Утретє Ісус падає під хрестом, обтяжений нашими гріхами, і також утретє намагається підвестися, збираючись на силах, що в Нього залишилися, аби продовжити шлях на Голгофу. Він не дозволяє розчавити себе, відкидає думку піддатися спокусі.

Почавши від свого Втілення, Ісус несе хрест людського страждання та гріха. Він повністю й навіки прийняв людську природу, показуючи людям, що перемога можлива, і що шлях Божого усиновлення залишається відкритий.

Господи Ісусе, Церква, народжена з Твого пробитого боку, нині пригнічена хрестом поділів, що віддаляють одних християн від інших та від єдності, якої Ти для них прагнув; і так вони відходять від Твого бажання «аби всі були одно» (Йн 17,21), як Отець із Тобою. Цей хрест тяжіє всією своєю вагою на їхньому житті й на їхньому спільному свідченні. Вділи, Господи, мудрості й смирення підвестися і йти вперед дорогою єдності у правді та любові, не піддаючись спокусі керуватися перед лицем поділів виключно критеріями особистих та групових інтересів (пор. Апостольська адгортація «Церква на Близькому Сході», 11).

Дай нам благодать відкинути ментальність поділів, «аби не став безуспішним хрест Христовий» (1Кор 1,17). Амінь.

Стояння 10

З Ісуса знято одяг

З Книги Псалмів (22,19)

Одежу мою ділять між собою,

І на хітон мій жеребок кидають.

Коли настала повнота часів, Ти, Господи Ісусе, прийняв нашу людську природу – Ти, чиї «поли риз наповнювали храм» (Іс 6,1); і ось Ти йдеш посеред нас, а ті, хто доторкається краю твого одягу, дістають зцілення. Але тепер із Тебе знято й ці шати, Господи! Ми вкрали Твій одяг, а Ти віддав нам також і свій плащ (пор. Мт 5,40). Ти дозволив, аби заслона Твого тіла роздерлася, щоб ми знову мали доступ перед обличчя Отця (пор. Євр 10,19-20).

Ми гадали, що реалізуємося самі, незалежно від Тебе (пор. Бут 3,4-7). А виявилося, що ми – нагі. Але Ти у своїй безконечній любові наново нас одягнув у гідність синів і дочок Божих, у Твою освячувальну благодать.

Уділи, Господи, синам Східних Церков – оголених різними труднощами, інколи навіть переслідуваннями, ослаблених еміграцією – відваги залишатися у своїх країнах, аби проголошувати Добру Новину.

О Ісусе, Сину людський, який дав себе оголити, щоб об’явити нове створення, воскресле з мертвих: здери з нас заслону, яка відділяє нас від Бога, і витчи в нас Твою Божу присутність.

Дай нам подолати страх перед життєвими подіями, які нас оголюють і залишають неприкритими. Дай нам одягнутися в нову людину нашого Хрещення, аби ми проголошували Добру Новину про те, що Ти – єдиний істинний Бог, який керує історією. Амінь.

Стояння 11

Ісуса прибито до хреста

З Євангелія від св.Йоана (19,16.19)

«І тоді видав він його їм на розп’яття. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити: Ісус Назарянин Цар Юдейський».

Ось очікуваного Месію повішено на дереві хреста поміж злочинцями. Обидві долоні, які благословляли людей, пробито. Обидві стопи, які ступали по нашій землі, аби проголошувати Добру Новину, – підвішено між землею і небом. Очі, повні любові, які одним поглядом зцілювали хворих, прощали наші гріхи, – тепер дивляться тільки у небеса.

Господи Ісусе, Ти був розіп’ятий за наші підлоти. Молишся до Бога Отця і заступаєшся за людство. Кожен удар молотка розлягається як удар Твого серця, складеного в жертву.

Які прекрасні на горах Голгофи стопи того, хто сповіщає Добру Новину про Спасіння!

Твоя любов, Ісусе, сповнює Всесвіт. Твої пробиті долоні – то наш притулок у терзаннях. Вони приймають нас щоразу, коли нам загрожує відхлань гріха; ми знаходимо у Твоїх ранах зцілення і прощення.

О Ісусе, просимо Тебе за всіх молодих, охоплених розпачем, за молодь – жертви наркотиків, сект і збочень.

Визволи їх із поневолення. Нехай вони підведуть очі та приймуть Любов. Нехай відкриють щастя в Тобі. Спаси їх, наш Спасителю. Амінь.

Стояння 12

Ісус помирає на хресті

З Євангелія від св.Луки (23,46)

«Ісус закликав сильним голосом: Отче, у Твої руки віддаю духа мого! Сказавши це, він віддав духа.»

З висоти хреста – крик: крик самотності в момент смерті, крик довіри у стражданні, крик народження нового життя. Ось Тебе повішено на Дереві Життя, і Ти ввіряєш свій Дух в руки Отця, дозволяєш вихлюпнутися щедрому джерелу життя й формуєш нове створіння. Також і ми боремося нині з викликами світу цього: відчуваємо, що хвилі неспокою нас огортають, топлять і підривають нашу довіру. Дай нам, Господи, міць внутрішньої певності, що жодна смерть нас не подолає, доки ми спочиваємо у Твоїх долонях, які нас сформували і нас супроводять.

Нехай кожен із нас зможе вигукнути: «Вчора я був розіп’ятий разом із Христом, сьогодні перебуваю разом із Ним у славі. Вчора я був мертвий з Ним, нині я разом із Ним живий. Вчора мене поховали разом із Ним, сьогодні я разом із Ним воскрес» (Григорій Назіанзин).

У темряві наших ночей ми дивимося на Тебе. Навчи нас звертатися до Всевишнього, до Твого небесного Отця.

Нині ми молимося, щоб усі ті, хто пропагує аборти, усвідомили, що любов не може бути нічим іншим, як тільки джерелом життя. Думаємо також і про прихильників евтаназії та про тих, хто підтримує і поширює біомедичні техніки, що загрожують людському життю. Відкрий їхні серця, щоб вони пізнали Тебе в істині, щоби включилися у формування цивілізації життя й любові. Амінь.

Стояння 13

Ісуса знято з хреста і довірено Матері

З Євангелія від св.Йоана (19,26-27а)

«Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить він до матері: Жінко, ось син твій. А тоді й до учня мовить: Ось матір твоя.»

Господи Ісусе, ті, хто Тебе любить, перебувають біля Тебе і зберігають віру. В час агонії та смерті, коли світ гадає, ніби зло перемогло, ніби голос правди і любові, справедливості та миру замовк, – їхня віра не гасне.

О Маріє, у Твої долоні кладемо нашу землю. «Як же сумно виглядає ця благословенна земля, що страждає, чиї діти заповзято ранять один одного і вмирають!» (Апостольська адгортація «Церква на Близькому Сході», 8). Здається, ніщо не стримає зла, тероризму, вбивств, ненависті. «Перед хрестом, на якому Твій Син розклав свої непорочні долоні за наше спасіння, о Діво, нині схиляємо голови: вділи нам миру» (Візантійська літургія).

Молимося за жертв війн і насильства, які в цей час нищать різні країни Близького Сходу, як і інші частини світу. Молимося, щоб ті, хто був змушений утекти й емігрувати, могли якнайшвидше повернутися до своїх домівок, до своєї землі. Вчини, Господи, аби кров невинних жертв стала зерном нового Сходу, більш братнього, спокійного, справедливого, і щоби цей Схід віднайшов славу свого покликання бути колискою цивілізації, духовних і людських цінностей.

Зірко Сходу, вкажи нам настання Світанку. Амінь.

Стояння 14

Ісуса покладено до гробу

З Євангелія від св.Йоана (19,39-40)

«А надійшов і Никодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину зі смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали його запашним полотном, як ото ховають за юдейським звичаєм.»

Никодим приймає тіло Спасителя, ставиться до нього з турботою і кладе у гріб посеред саду, який нагадує про Сад Творіння. Ісус дозволяє поховати себе, так само як дозволив і розіп’ясти себе, в такій же самотності, повністю «довірений» рукам людей і «досконало з’єднаний» із ними «аж по сон під гробовою плитою» (св.Григорій Нарек).

Прийняття труднощів, болісних подій, смерті вимагає міцної надії, живої віри. Камінь, покладений при вході до гробу, буде відсунуто, і зійде нове життя. Воістину, «ми поховані з Ним через хрещення на смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям» (Рим 6,4).

Ми маємо свободу Божих дітей, щоб уже не повертатися до неволі; життя нам дане у повноті, щоб ми більше не задовольнялися життям, позбавленим краси і значення.

Господи Ісусе, вчини нас дітьми світла, які не бояться темряви. Просимо Тебе сьогодні за всіх тих хто шукає сенсу життя, й за тих, хто втратив надію, – щоби увірували в перемогу над гріхом і смертю! Амінь.

За матеріалами: credo-ua.org