Проповідь Протоігумена о. Павла Райчинця ЧСВВ з нагоди празника ВОСКРЕСІННЯ ХРИСТОВОГО 2010 р.

Деталі: Категорія: ПРОПОВІДІ І ПРОМОВИ; Опубліковано: Четвер, 04 серпня 2011, 06:36; Перегляди: 1958

Христос Воскрес!

Дорогі Брати і Сестри у Христі!

В книзі Діянь описується, що:

„Апостоли з великою силою свідчили про воскресіння Господа Ісуса (Ді. 4, 33)”.

За це, правителі Ізраїля вирішили їх убити. Тоді один з фарисеїв – Гамалиїл, звернувся до усіх старшин з такими словами:

„Залишіть цих людей, бо коли від людей цей задум чи ця справа, вона собою розпадеться. Коли ж від Бога, ви не здолаєте звести їх зі світу. Вважайте, щоб ви часом не стали противниками Бога” (Ді. 5, 38-39).

Те, що ми сьогодні вітаємо одне з одного висловом: „Христос Воскрес”, є чи не найбільш достовірним доказом, що Воскресіння – це не балачки учнів Ісуса Христа, а Боже діло.

Коли Ісус Христос в’їжджав в Єрусалим, і учні вигукували про нього: „Благословен Цар, що йде в ім’я Господнє!”, фарисеї просили, щоб Ісус заборонив їм. Тоді Христос відповів:

„Кажу вам: Коли оці замовкнуть, кричатиме каміння” (Лк. 19, 38-40).

Про Воскресіння Христове апостоли давно вже перестали свідчити та голосити, однак сили і закони природи продовжують цю справу. Час нікого з людей не слухає і ніколи не призупиняється. Йому байдуже, віримо ми, чи не віримо. По годинам ми народжуємося і вмираємо. Час проникає все наше життя. Кожен з нас носить з собою годинник і не позволяє собі не знати, який час.

Сьогодні час є також одним з найпотужніших свідків Христового Воскресіння. Якби це був людський задум, час його б знищив, як і багато людських ідей та затій. Свято Христового Воскресіння сьогодні, в сучасному розвинутому світі, в якому пропонується багато замінників Бога, це свято в наш час − є справді Божим ділом.

Колись, за часів апостолів, греки, почувши від них про воскресіння, почали сміятись, а деякі казали: Послухаємо про це іншим разом” (Ді. 17, 32).

Сьогодні ж, наука і людська мудрість набагато більше розвинута ніж колись у греків. Ця мудрість з одного боку допомагає нам, а з іншого – затрудняє нам вірити у Божі діла. Тому сьогоднішній день і причина, по якій ми зібралися сьогодні у цьому храмі, є великою прославою Бога в наш час.

Цей день є також знаком нашого воскресіння. Ми віримо і, як казав Апостол Павло:

„знаємо, що той, хто воскресив Господа Ісуса, − воскресить і нас…” (2 Кор. 4, 14).

Кожен рік, кожен день, зближує нас до особистого воскресіння, коли ми вкінці цього земного життя досвідчимо таємницю, яку сьогодні визнаємо своєю вірою.

Однак, вчитуючись у Святе Письмо, можна помітити, що поняття Воскресіння має ще й інше значення. Той же апостол Павло, у своєму листі до Римлян, написав їм такі слова:

„Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує. Вмираючи бо, він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. Так само й ви, вважайте себе за мертвих для гріха, а живими для Бога, в Христі Ісусі” (Рм. 6, 9-11).

Згідно з цих слів, можемо зробити висновок, що наше особисте воскресіння, з одного боку – наступить після нашої смерті, а з іншого боку – воно вже наступило. Христос приніс нам не лише воскресіння з мертвих, але й воскресіння від гріха.

„Нехай не панує гріх у вашім смертнім тілі, − продовжує своє звернення до Римлян Апостол, − і не віддавайтеся гріхові, як знаряддя неправедності, але віддайте себе Богові, як ожилих з мертвих і як зброю праведності” (Рм. 6, 12-13).

При чому, важливо зазначити, що воскресіння з мертвих і воскресіння від гріха тісно взаємопов’язані між собою. Воскресіння з мертвих є одночасно й воскресінням від гріха. Як сказав апостол Павло:

„Хто вмер, той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним” (Рм. 6, 7-8).

Однак, щоб воскреснути з мертвих, потрібно протягом цього земного життя найперше воскреснути від гріха. Чи можемо ми в майбутньому уподібнитися до Ісуса Христа воскресінням, якщо в теперішньому житті живемо для гріха?

Христос, провіщаючи воскресіння мертвих описав його так:

„Ті, що чинили добро, вийдуть на воскресіння життя. А ті, що зло чинили – воскреснуть на суд” (Ів. 5, 29).

Саме по собі, воскресіння з мертвих для нас не має важливого значення. Значення для нас має те, чи ми воскреснемо до життя вічного.

Тут ми вже переходимо на вищий рівень християнської свідомості. Нас, як сучасних християн, не повинно турбувати: є воскресіння з мертвих чи нема; воскрес Христос, чи не воскрес. Ці факти для нас повинні бути очевидні; ми можемо до цього дійти. Однак знати й вірити у воскресіння ще замало. Ми повинні брати участь у воскресінні Христовому.

Апостол Яків сказав, що: „Віра без діл мертва” (Як. 2, 26).

Мертвою буде й наша віра у воскресіння, якщо буде без діл, тобто без участі у воскресінні. А ця участь, як ми вже вище згадували, полягає в тому, щоб берегти себе від гріха. Абсурдно бути слугою гріха і слугою воскресіння. Це дві несумісні речі. Однак, ми умудряємося ці речі поєднати, хоч це й неможливо.

В сучасному світі, людина у щоденному житті служить гріхові, поширює його, провокує до гріха своє оточення, а в день Воскресіння Христового визнає свою віру і надію на особисте воскресіння.

Якщо б гріх був нашою неміччю, то це ще простимо. Але часто гріх є нашою гордістю. Не раз ми грішимо, бо не згрішити вважаємо нижче нашої гордості.

Застосуймо до себе золоте правило моральності:

Як бажаєте, щоб вам чинили люди, чиніть їм і ви так само.

Або:

Як бажаєте щоб вам не чинили люди, не чиніть їм і ви так само.

Скільки ми зробили й робимо іншим вчинків, яких би не хотіли, щоб нам їх вчинили? Ось це є гріх.

Сьогоднішнє свято Христового Воскресіння, закликає нас, під час очікування свого Воскресіння з мертвих, щоденно вмирати для гріха, а оживати для Бога. Таке духовне воскресіння сьогодні для нас не менш важливе ніж воскресіння в буквальному значенні цього поняття. Сáме духовно ми завмираємо; маємо таку небезпеку. Якщо ми сумлінні громадяни нашої Держави, сумлінні батьки, сім’янини, служителі й урядовці, ми ніколи не повинні б були нехтувати своєю духовністю. Адже наша духовність є основою нашого суспільного і сімейного життя. Руйнуються ці сфери якраз тоді, коли руйнується наша духовність. А хто сьогодні усім серцем переймається своєю духовністю?

Просімо сьогодні Воскреслого Христа, який витерпів страждання, розпинання й смерть, щоб він допоміг нам подолати всі спокуси, що чигають на нас на дорозі до нашого особистого воскресіння.

Нехай Воскресіння Господнє стане для нас силою у щоденній боротьбі з гріхом, що виступає проти духовних цінностей нашого суспільства.

„Я Дорога, Правда і Життя” (Ів. 14, 6) – сказав Ісус своїм учням.

Нехай цей Ісус, якого воскресіння сьогодні святкуємо, приведе й нас до життя вічного.

Щирі вітання всім присутнім на цих святкових Богослужіннях з нагоди празника Христового Воскресіння.

Нехай Господь поблагословить усіх тих, хто його визнає та покланяється його Воскресінню з мертвих.