Проповідь Протоігумена Провінції Святого Миколая на Празник Богоявлення Господнього

Деталі: Категорія: ПРОПОВІДІ І ПРОМОВИ; Опубліковано: Неділя, 19 січня 2014, 14:31; Перегляди: 3203

Проповідь, виголошена Протоігуменом Василіянської Провінції Святого Миколая, Високопреподобним отцем Павлом Райчинцем ЧСВВ, 19 січня 2014 р. Б., в свято Богоявлення Господнього, під час святкової Божественної Літургії, в Монастирі Отців Василіян у Малому Березному.

Дорогі Брати і Сестри у Христі!

Христос Хрещається!

Сьогодні ми святкуємо величний празник Богоявлення Господнього. Хрестячись в ріці Йордані від Івана Хрестителя, Ісус Христос, як сказав Апостол Павло: «обʼявив нам свою любов і доброту» (Пор. Тит. 3, 4).

Хрещення Ісуса стало початком його публічного життя. І вартує звернути увагу, що перед тим, упродовж більшої частини свого земного життя, Ісус прожив як всі звичайні люди того часу: без видимої величі, працюючи власними руками, провадячи просте релігійне життя. Як говориться в Євангелії, Ісус був «слухняний» своїм батькам, і «зростав мудрістю, літами й ласкою в Бога та людей» (Лк. 2, 51-52).

Це приховане життя Ісуса в Назареті, було немов би приготуванням до Його Хрещення, до Його обʼявлення світові і приготуванням до Богоявлення. Через цю приховану життєву школу, де Ісус поділяв щоденність більшості людей: через мовчання, послух, родинне життя і працю, Він показав нам, що є нашим Божественним Братом (Пор. ККЦ, 533). І щоб зрозуміти значення Богоявлення Господнього, потрібно нам спочатку зрозуміти значення прихованого життя Ісуса Христа.

Богоявлення Господнє, це не просто велика подія і гучна новина для людини. Богоявлення Господнє – це частина нашого особистого життя. Бог обʼявляється нам не десь далеко від нас. Він обʼявляється нам насамперед в нашому прихованому житті: в нашому мовчанні і послусі, в нашому звичайному родинному і спільнотовому житті, а також у нашій, не раз важкій та виснажливій праці.

Крім того, подія Богоявлення сталася в ріці Йордані, де люди змивали свої провини і гріхи. В цей Йордан, який був переповнений людськими гріхами, увійшов і наш Божественний Брат – Христос і саме там над ним розкрилося небо та пролунав голос: «Ти син мій улюблений, в тобі моє вподобання» (Лк. 3, 22).

Отож, Христос обʼявляється нам і в місці нашого покаяння – в нашому серці, яке ми часто тримаємо замкнутим у собі і закамʼянілим.

Ріка Йордан, про яку розповідається в Євангелії, де юдеї христилися на покаяння від Івана Хрестителя має для нас і духовне значення. Життя кожного з нас подібне не раз на той Йордан, який переповнений нашими і чужими провинами, проблемами, тягарями і стражданнями. В цьому життєвому Йордані ми деколи ледь не потопаємо. Хвилі гріха, несправедливості та всього того зла, що присутнє в людському житті, часто нас заливають і унеможливлюють жити. Саме в цей наш Йордан і приходить сьогодні до нас Христос, щоб обʼявити нам свою велич і доброту.

Ніхто б ніколи не посподівався, що Ісус прийде хреститися в ріку Йордан, де були одні грішники. Навіть Іван Хреститель здивувався, побачивши Ісуса на Йордані і сказав Йому: «Мені самому треба хреститися в тебе, а ти приходиш до мене» (Мт. 3, 14).

І сьогодні, в тих найбільш грішних і віддалених хвилях нашого життєвого Йордану, де перед нами нема жодного проблиску, стоїть Ісус поряд з нами. Він приходить, щоб заохотити нас змінити течії свого життя. Він приходить, щоб очистити наше життя від бруду і залежності. Він входить в наш земний і грішний Йордан, щоб вивести нас звідти і повести у свій – небесний Йордан.

Коли Ісус хрестився в ріці Йордані, людям обʼявилася слава Господня: через Божого Сина, що стояв у водах, через голос Отця, що промовляв крізь відкриті небеса, і через Духа Святого, що сходив у виді голуба. Ця слава Господня обʼявилася людям там, де її ніхто не чекав. Подібне сталося і при народженні Божого Сина: він народився не в царських палатах, а в убогому вертепі.

Задумаймося і ми над тим, де сьогодні обʼявляється нам слава Господня? Де Господь сьогодні народжується і обʼявляється нам? Де він сьогодні хреститься? У яких водах Він сьогодні стоїть?

Церковне свято, це не просто згадка якоїсь євангельської події. Церковне свято, це і є євангельська подія, яка стається сьогодні, яка є продовженням тієї події, що описана в Євангелії. І тому сьогоднішнє святого Богоявлення Господнього, це і є Богоявлення тепер і зараз. Бог сьогодні нам обʼявляється через своє Слово, через свою присутність між нами. І сьогодні кожен з нас є тим духовним Йорданом, в який вступає Христос.

«Я – слава Господня», – ось яким повинен сьогодні бути кожен з нас. Адже саме в той духовний Йордан, що протікає в глибині наших душ, вступає сьогодні Христос. В нашому тілі Він обʼявляє свою славу і кожен з нас є місцем обʼявлення Бога в цьому світі. Тому що Ісус став нашим Братом, слова Небесного Отця: «Ти – син мій улюблений, Ти – дочка моя улюблена», звернені в події Богоявлення і до нас. Ці слова заохочують і спонукають нас зовсім по-іншому поглянути на себе самих і своє життя.

Про це Апостол Павло написав у своєму посланні до Галатів такі слова:

«Якже сповнився час, Бог послав свого Сина, що народився від жінки, народився під законом, щоб викупити тих, які під законом, щоб ми прийняли усиновлення. А що ви сини, Бог послав у ваші серця Духа Сина свого, який взиває „Авва, Отче!” Тому ти вже не раб, а син; а коли син, то спадкоємець завдяки Богові. Колись ви, не знавши Бога, служили богам, що не були справді богами. Тепер же, коли ви спізнали Бога, чи радше, коли Бог спізнав вас, – як можете ви повертатися знову до немічних та вбогих первнів, яким колись служити?» (Гал. 4, 4-9).

Кожна людина, досвідчивши чогось кращого в своєму житті, не хоче вже повертатися до того, що було гірше. Ставши на вищий рівень, ніхто не хоче опускатися знову на низ. Тому і ми, ставши синами і дочками Всевишнього Бога, не повертаймося назад, але йдімо тільки вперед, до вищої досконалості.

Сьогодні Хрещення Ісуса, пригадує нам наше хрещення, про яке ми так часто забуваємо. Ми також були охрещені «з Ісусом в Йордані». Він змив наші гріхи і вчинив нас своїми братами і сестрами. В тому хрещенні ми народилися до нового життя. Нас було помазано святим миром у Таїнстві Миропомазання, в якому на наших душах була витиснута печать дару Святого Духа. Ця печать і сьогодні є на наших душах, тому що її не може стерти жоден гріх.

Колись після Воскресіння Христового, Апостол Тома вклав свій палець в місця на воскреслому тілі Ісуса, де були рани від розпʼяття: від цвяхів на руках і ногах та від спису в боці. Він сказав, що доки цього не зробить, то не повірить у те, що Христос Воскрес. Тому Ісус, зʼявившись учням, покликав Тому і сказав:

«Подай сюди твій палець і глянь на мої руки. І руку твою простягни і вклади у мій бік. Та й не будь невіруючий – а віруючий!» (Пор. Ів. 20, 24-29).

А сьогодні, просімо ми Ісуса, щоб він простягнув свою руку і доторкнувся до того місця на наших душах, де є печать дару Святого Духа, що була дана нам у Хрещенні. Просімо у Христа, щоб він зробив цю печать назавжди видимою для нас і щоб ми ніколи про неї не забували. Просімо, щоб Він завжди доторкався до того місця на нас, коли ми впадаємо у спокуси і зневіри, коли ми знеохочені і розгублені.

«Хрещення, – як сказав Святий Іриней Ліонський, – справді є печаттю вічного життя». Це незгладимий духовний знак нашої приналежності до Христа (Пор. ККЦ, 1272).

Тому не забуваймо, що ми були охрещені. Не забуваймо, що Небесний Отець називає нас своїми улюбленими дітьми. Тому наше призначення – не стояти в гріховному Йордані, а йти з Ісусом по Йордані Вічного Життя.

о. Павло Райчинець ЧСВВ

Протоігумен Провінції Святого Миколая в Україні