Рік Віри. Папа Франциск: «Наша віра ґрунтується на Христових смерті та воскресінні»

Деталі: Категорія: РІК ВІРИ 2012-2013; Опубліковано: Середа, 10 квітня 2013, 16:34; Перегляди: 1772

«Під час попередньої катехизи ми зупинилися на події Воскресіння Ісуса, в якій особливу роль відіграли жінки. Сьогодні хочу замислитися над її спасенними наслідками», – цими словами Папа Франциск розпочав своє чергове повчання, присвячене Рокові віри, яке він виголосив під час загальної аудієнції у середу, 10 квітня 2013 р.

Що означає Воскресіння в нашому житті? Чому без нього марна наша віра? Шукання відповіді на ці запитання і стало провідною думкою зустрічі Святішого Отця з паломниками.

«Наша віра, – пояснив Папа Франциск, – ґрунтується на Христових смерті та воскресінні, як дім спирається на фундаменті: якщо він похитнеться, руйнується увесь дім. Так, на хресті Ісус пожертвував Себе Самого, беручи на Себе наші гріхи та зійшовши до безодні смерті, а у воскресінні перемагає їх, усуває їх та відкриває шлях до відродження у новому житті».

Апостол каже нам, що через Христове Воскресіння сталося щось зовсім нового: ми звільнені від рабства гріха та стали Божими дітьми, відродилися до нового життя. В житті кожного з нас це здійснюється у Святому Таїнстві Хрещення. У цьому контексті Святіший Отець пригадав давній обряд уділення Хрещення через занурення у великій хрестильниці, після чого охрещений, вийшовши з неї, одягав новий білий одяг, що символізує народження до нового життя, занурившись у Христові смерть і воскресіння. У Посланні до Римлян читаємо, що через Хрещення ми «прийняли дух усиновленя, яким кличемо: «Авва! Отче!». «Святий Дух, – сказав Папа Франциск, – здійснює в нас цей новий стан Божих дітей. І це – найбільший дар, який ми отримуємо із Пасхального таїнства Ісуса. Бог ставиться до нас, як до дітей, розуміє нас, прощає, обіймає і любить, навіть тоді, коли ми помиляємося. Вже в Старому Завіті пророк Ісая стверджував, що навіть якщо мати забуде про свою дитину, Бог ніколи не забуде про нас, в жодному моменті (пор 49,15). І це прекрасно!

Але ці наші дитинні взаємини з Богом «не є скарбом, який зберігаємо у якомусь кутику нашого життя». Ці взаємини повинні зростати, черпати поживу із щоденного слухання Божого Слова, молитви, участі в Святих Тайнах, через милосердну любов. «Ми можемо жити, як Божі діти! – двічі наголосив Святіший Отець. – І в цьому наша гідність. Поводитися, як справжні діти! Це означає, що ми щодня повинні дозволити, щоб Христос перемінював нас та вчиняв подібними до Себе». А це означає намагатися жити по-християнськи, наслідувати Ісуса, навіть усвідомлюючи свої немочі. «Спокуса відсунути Бога набік, щоб поставити у центрі себе самого, завжди при дверях нашого серця, та й досвід гріха ранить наше християнське життя, наше буття Божими дітьми. І саме тому, – сказав Папа, – ми повинні також мати відвагу віри, аби не піддатися ментальності, яка каже: „Бог непотрібний, Він не важливий для тебе, тощо”. Все якраз навпаки: лише поводячись як Божі діти, не знеохочуючись своїми падіннями, гріхами, ми відчуватимемо, що Він нас любить, наше життя буде новим, натхненим спокоєм та радістю. Бог – наша сила! Бог – наша надія!».

Далі Святіший Отець зазначив, що ми повинні бути першими, хто має цю непохитну надію, щоб бути «видимим знаком» для всіх інших. Адже Воскреслий Господь є джерелом надії, яка не зменшується і не розчаровує. «Скільки ж то разів у нашому житті випаровуються надії, скільки ж то разів сподівання, які носимо у серці, не здійснюються! – вів далі Папа Франциск. – Наша християнська надія є сильною, певною, непохитною на цій землі, на якій Бог нас покликав іти вперед, і є відкритою на вічність, тому що ґрунтується на Богові, Який завжди вірний. Ми не повинні цього забувати: Бог завжди вірний, Бог завжди вірний щодо нас».

Бути воскреслими з Христом через Хрещення, отримання нетлінної спадщини, повинно вести нас до шукання, насамперед, Божих речей, до думання про Нього, повинно спонукати нас більше молитися. «Бути християнами, – зауважив Святіший Отець, – не зводиться до дотримування наказів, але означає бути в Христі, думати як Він, поступати як Він, любити як Він; а також дозволити, щоб Він запанував над нашим життям та його змінив, перетворив, визволив його з темряви зла та гріха».

«Дорогі брати й сестри, – закликав на завершення Папа Франциск, – тим, хто запитує нас про причини нашої надії, вказуймо на Воскреслого Христа. Вказуймо на Нього через звіщення Божого слова, але, насамперед, своїм життям, як воскреслих. Показуймо радість, яка випливає з буття Божими дітьми, свободу, яку нам дарує життя у Христі, що є справжньою свободою, визволенням від рабства зла, гріха, смерті! Споглядаймо на небесну батьківщину, тоді матимемо нове світло та силу також і в наших щоденних трудах та стараннях. Це – цінне служіння, яке ми повинні запропонувати цьому нашому світові, якому часто не вдається піднести погляд вгору, не вдається більше підносити погляд до Бога».

За матеріалами: uk.radiovaticana.va