Чеснота віри в духовному житті

Деталі: Категорія: ВАСИЛІЯНСЬКА ДУХОВНІСТЬ; Опубліковано: Понеділок, 28 жовтня 2013, 18:59; Перегляди: 2416

В духовному розвитку християнина та його прагненні до зрілості, значну роль відіграє віра. Згідно з наукою Св. Василія Великого, вона є довірою до Божої любові.

Невидимий Бог у таємничий спосіб, навчає єпископ з Кесарії, дає людині змогу пізнати себе, завдяки чому стають можливими взаємини між ними. Людина через віру входить у духовний світ та щораз глибше пізнає правду про Бога, усвідомлює Його велич, доброту, красу й любов та прагне довірити Йому все своє життя.

[ҐП 2, 2: «Коли ж у дітей є природна любов до батьків, про що свідчать і відданість безсловесних істот, і поведінка людей ще змалечку стосовно матерів, то щоб ми не виявлялися безмовнішими за немовлят і жорстокішими від звірів, якщо станемо неприхильними до Творця і чужаками щодо Нього. Бо хоча б ми й не знали, що Він добрий, проте за одне лише те, що Він нас сотворив, ми маємо безмежно любити і шанувати Його і постійно памʼятати про Нього, як немовлята про матір».]

Завдяки довірʼю, християнин більшою мірою відкривається до дії Божої благодаті, починає тужити за добром, джерелом якого є Бог. Водночас усвідомлює те зло, яке є в гріху. Помічає нищівну силу гріха – засліплення, яке унеможливлює пізнання правди, і спричинює закритість до дії благодаті. Віра – це немов відчинені двері, через які має змогу проникнути сила Святого Духа (СП 174). Ця чеснота, згідно Св. Василія, є внутрішнім пробудженням розуму й серця людини. Завдяки їй християнин щораз виразніше усвідомлює Божу присутність у своєму житті.

Людина не може сама, власними силами пізнати правду про себе, а також про Бога. Тому Господь використовує різні способи, аби допомогти їй у цьому. Дозволяє їй пізнати свою силу й любов, щоби вберегти її від втрати самої себе.

[ҐП 2, 3: «Але навіть якщо б і хотіли, одне не може обійти увагою і замовчувати той, хто має почуття вдячності і здоровий глузд, хоча й не легко це висловити так, як належить. Це те, що Бог, створивши людину за своїм образом і подобою, обдарував її здатністю самопізнання, наділив її даром мови, на відміну від інших живих істот, надав їй можливість насолоджуватися невимовними принадами раю, настановив її володарем усього, що на землі. А коли людина була зведена змієм і впала в гріх, а через гріх – у смерть і все, що заслуговує смерті, то не зневажив її, а передусім дав їй на поміч закон і приставив ангелів для охорони й опіки».]

Бог обʼявляє себе через слово, яке є світлом, що має допомагати засліпленому гріхом розумові віднаходити правду. Через віру відбувається навернення людини, тобто розрив з усякими проявами зла. Завдяки довірі, в серці людини зароджується прагнення чинити добро. Життя в благодаті Святого Духа без віри неможливе. Хоч віра прихована й невидима, її наслідки очевидні у діях. Вона дає силу, надихає і спонукає робити добро, а деколи і героїчні вчинки.

[СП 248: «Хто пізнав доброту Бога, Який хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння істини (1 Тим. 2, 4), і хто відчув опікування Святого Духа в наділенні Божими дарами і їх дієвості, той знає, що неміч розуму буває не через неувагу Благодійника, а внаслідок невірства облагодіяних».]

Святий Василій заохочує до постійного розвитку віри. Він вважає, що розвиток у вірі відбувається через життя в Божій благодаті, осяйна дія якої поглиблюється завдяки відкиненню пристрастей, молитві й участі у святих таїнствах (СП: 1).

Віра сприяє тому, що християнин починає усвідомлювати й пізнавати мету і сенс свого життя, довіряючи себе люблячому Богові, Його опіці й близькості. Тому він може звільнитися від страху в тяжких, непевних, загрозливих ситуаціях.

Пізнання Божої любові завдяки вірі дає силу протистояти всіляким спокусам злого духа й сприяє тому, що християнин преображається з тілесної істоти в духовну, а його бачення світу змінюється з суто людського на Боже. Віра, відкриваючи людину до дії Святого Духа, уможливлює розвиток життя в чеснотах. Пробуджується увесь потенціал добра й краси, яким Творець обдарував людину. Бог починає діяти через Святого Духа, оздоровлюючи від хвороби гріха. Отож, віра – це дозвіл Богові діяти в нас. Вона також допомагає людині усвідомити Божий задум щодо неї.

[«Про віру», 1: «Віра є безсумнівним схваленням того, що ми сприйняли з істинним переконанням і виголосили за Божою благодаттю. Саме таку віру виявив і засвідчив Авраам, який не засумнівався через невірство, але зміцнився вірою, віддавши славу Богові, і був переконаний, що Той, хто пообіцяв, спроможний це виконати» (Рм. 4, 20).]

Пізнання Бога через віру, хоча й відіграє дуже важливу роль у житті людини, однак є неповним. Можливості пізнати нескінченного, вічного Бога дуже обмежені. Слова, з допомогою яких людина намагається окреслити властивості Бога, не можуть повністю висловити того, ким Він є. попри обмеження, християнин повинен намагатися окреслювати, висловлювати те, що бачить і чого зазнає за посередництвом віри.

[«Про віру», 2: «Перш ніж перейти до самого визнання віри, варто зважити ось на що – а саме на величність і славу Божу, які не підвладні ні розуму, ні слову і які не можливо передати одним словом чи поняттям».]

Людина віками пізнавала Бога, що обʼявлявся за різних обставин. Це пізнання змінювалося і ставало щораз повнішим. Однак воно все ж залишається туманним і лише частковим у порівнянні з безпосереднім пізнанням, яке має відбутися у момент повного поєднання зі своїм Творцем.

[«Про віру», 2: «Так само знання, яке обʼявиться достойним цього в майбутньому віці, порівняно з тим, що тепер видається нам досконалим, насправді є настільки незначним і невиразним і настільки більше відрізняється від ясності знання майбутнього віку, наскільки відрізняється споглядання в дзеркалі чи в загадковому видінні від споглядання віч-на-віч».]

Св. Василій твердить, що якби навіть зібрати все, що людина сказала про Бога, то й це не дозволить сповна окреслити Його всемогутність.

Величезною допомогою в розумінні Творця є «Натхненні твори». У них, завдяки благодаті, було вкладено правду про Бога.

[«Про віру», 2: «Богонатхненне Письмо, вживаючи звичні для нас слова, ледве чи спромоглося за їх допомогою відобразити, як у дзеркалі, свої істини, і то тільки для тих, хто чистий серцем».]

Читання Святого Письма уможливлює глибше розуміння Бога, який обʼявляється людям і якого пізнають через віру як правдивого, доброго, всемогутнього Отця.

Найповніше, однак, Бог обʼявився у своєму Єдинородному Сині Ісусі Христі, що через Нього все сталося, як речі видимі, так і невидимі, який на початку був у Бога й був Богом, а відтак обʼявився на землі, перебував між людьми, прийняв тіло від Діви, був розпʼятий, воскрес третього дня, вознісся на небо й сидить праворуч Отця. Звідси прийде в кінці віків воскресити всіх і воздати кожному відповідно до його вчинків.

Віра веде також до пізнання Бога, який обʼявляється у Пресвятій Тройці: Богові Отці, Синові й Святому Духові, що становить єдність у своїй Божій суті. Ця чеснота робить можливим часткове пізнання Бога, який обʼявляється в трьої Особах.

Св. Василій заохочує, щоб християни визнавали й свідчили про те, що їм обʼявилося через Писання й завдяки вірі.

Проповідування цієї правди – обовʼязок кожного християнина, оскільки він покликаний до того, щоби ділитися нею з іншими й захищати її від викривлень.

[«Про віру», 5: «Памʼятаючи про це, я, за вашою згодою, вважаю за необхідне і належне, викласти вам свої роздуми, а через вас – братам у Христі, щоб переконати вас і їх в імені Господа нашого Ісуса Христа».]

Віра – це спосіб життя, в якому Бог посідає головне місце. Завдяки цій чесноті, людина може прогресувати в духовному житті. Ця чеснота також має вплив на розвиток інших чеснот, а, отже, і на все внутрішнє та зовнішнє життя людини. Вона є фундаментом для подальшого розвитку християнського життя.

Св. Василій пише:

«Що властиве віруючому? Бути повністю переконаним у силі сказаних слів і не наважуватися нічого відкинути і нічого додати до них. Бо все, що не від віри, є гріх – як каже Апостол (Рм. 14, 23). Бо віра породжується від слухання, а слухання – через Слово Боже (Рм. 10, 17). Тому все, чого немає в Богонатхненному Святому Письмі – не від віри і є гріхом» (МП 80, 20).

Список скорочень:

Аскетичні твори Св. Василія Великого

ҐП – Глави правил викладених ґрунтовно

МП – Перелік моральних правил

СП – Глави правил викладених стисло

Джерела:

Аскетичні твори Св. Василія Великого, В-во ОО. Василіян, Рим 1989.

Батрух С., Модель християнського життя у творах Св. Василія Великого, «Свічада», Львів 2007.