
Стаття присвячена аналізу національної та релігійної ідентичності найбільшого історика і публіциста Василіянського Чину 2-ї пол. ХІХ ст., ігумена Мукачівського греко-католицького монастиря св. Миколая о. Анатолія Кралицького. На основі архівних матеріалів, праць о. Кралицького, із залученням історичних і літературознавчих досліджень автор відтворює багатогранність самототожності ченця-інтелектуала у її зв’язках з романтизмом, панславізмом, русофільством і народництвом. У статті показано абсурдність спроб віднесення постаті о. Кралицького до ідеології неорусинства, бо він ототожнював себе і закарпатських руських/русинів/руснаків з малоруським – українським – народом. Більше того, о. Кралицький утверджував в Мукачівській єпархії пам’ять про київські корені її християнства, опирався асиміляції народу через мадяризацію Церкви.
Володимир Мороз, кандидат історичних наук (PhD), науковий співробітник Інституту Історії Церкви Українського католицького університету (Львів).

11 лютого 2019 р. Б., в м. Ужгороді відбувся Науковий симпозіум під назвою «На службі Богу і українському народу», присвячений о. Анатолію Кралицькому, ЧСВВ – відомому досліднику Закарпаття, з нагоди 125-річчя його відходу до вічності.

Напередодні дня богопосвячених осіб, 9 лютого, відбулася всеукраїнська проща монашества Української Греко-Католицької Церкви, яка цього року проводилась у місті Луцьк. Гаслом спільної зустрічі стали слова священномученика Омеляна Ковча: «Мій володар — Христос, і я буду йому вірний».
Духовність Василіянського Чину Святого Йосафата.
Брати, закликаю вас і прошу, майте думки й бажання, гідні небесного поклику...
Святий Василій Великий
Монаше життя і діяльність Ченців Василіянського Чину базується на: